Інколи буває потрібно випалити усе вщент і почати спочатку. Дебют Селесте Інґ для мене був настільки приголомшливим, що питань щодо того, чи читати нову книжку авторки, не виникало. І не дарма. Обидві книги сxожі за настроєм, стилем, якістю мови і захоплюючим
Рецензії - сторінка 14
«Все буде добре» – гасло чи лайка? Рецензія на нову книгу Анастасії Нікуліної та Олега Бакуліна
«Гірка правда про стосунки» Ніла Штрауса: свінгерські гулянки та пекучі пігулки від зради на шляху до щасливої родини
Чи накриває хвилею в «Країні припливів»? Рецензія на книгу Мітча Калліна
Три уроки для тих, кому «за двадцять» із книжки «Важные годы»
«Омити скверну здатна лиш морська вода»: рецензія на книгу Франчески Меландрі «Вище від моря»
#ДвіДумки: Том Генкс «Історії, наклацані на друкарській машинці» — смаки, звуки та образи справжньої Америки
Том Генкс — зірковий голлівудський актор, володар двох «Оскарів», а віднедавна ще й письменник. Збірка «Історії, наклацані на друкарській машинці» складається з сімнадцяти оповідань, які відкривають читачеві різну Америку і різну американськість. Якісь оповідання змусять реготати до сліз, якісь розчулять
Інтелектуальне випробовування для втаємничених: рецензія на книгу «Ворохтаріум»
Книжкова панорама англійського життя: рецензія на «Спостерігаючи за англійцями»
Ти у Зграї? Рецензія на книгу Анастасії Нікуліної
Книга, від якої мурашки: рецензія на «Брітт-Марі була тут» Фредріка Бакмана
Спостерігаючи за боснійцями: рецензія на«Іншалла, Мадонно, іншалла» Міленка Єрґовича
Існує думка, що для того, аби пізнати душу народу, слід проникнутись його народними піснями. Таким ключем до розуміння боснійської ідентичності виступають особливі традиційні переспіви, котрі називаються севдалінками. Їхня назва походить від турецького слова «севда», що означає і «любов», і «страждання»
Навіщо розуміти свій гаджет: «Коротка історія технологій» від Андрія Тужикова
Несподіваний погляд на Шекспіра: рецензія на книгу Террі Пратчетта «Віщі сестри»
Що хвилює сучасну жінку? Рецензія на книгу «Тело, еда, секс»
До чого призводять ревнощі між братами: рецензія на «Книгу Балтиморів» Жоеля Діккера
Око за око під музику Пуччіні: рецензія на новий роман Андрія Любки
Всяка одноманітність набридає, навіть якщо це щастя? Рецензія на книгу Жоржі Амаду «Дона Флор та двоє її чоловіків»
До прочитання цього роману Бразилія уявлялася мені досить стереотипно: сонячні пляжі, карнавали Ріо-де-Жанейро, футбол, запальні самба та ламбада, бойове мистецтво капоейра... А ще назва цієї країни, до речі, єдиної португаломовної на материку, неодмінно асоціюється з культовими у свій час телесеріалами



















