#ДвіДумки: Том Генкс «Історії, наклацані на друкарській машинці» — смаки, звуки та образи справжньої Америки

Том Генкс — зірковий голлівудський актор, володар двох «Оскарів», а віднедавна ще й письменник. Збірка «Історії, наклацані на друкарській машинці» складається з сімнадцяти оповідань, які відкривають читачеві різну Америку і різну американськість. Якісь оповідання змусять реготати до сліз, якісь розчулять і здивують.

Оглядачки блогу Yakaboo вже прочитали ці історії і готові поділитись враженнями.

Оглядачки

Юлія Дутка: Одразу скажу, що не фанатію від коротких історії. Мені треба томик сторінок на 300 мінімум – і щоб це був суцільний текст (можна з малюнками). Оповідання і новели – не моє. Але для кожного правила і для кожного читача є винятки – дуже вже зацікавила зміна амплуа – від актора до письменника. Що ж, цей виняток був приємним.

Віталіна Макарик: А я навпаки ціную коротку прозу, адже талановито написане оповідання може на своїх кількох сторінках вмістити концентровану і повнокровну історію. Втім, це особлива майстерність, якою володіє далеко не кожен автор хороших “товстеньких” романів. Тим-то мені було цікаво, як із цими “короткометражками” у світі літератури впорається Том Генкс – адже в кіно він таки віддає перевагу повному метру.

Він ще й книжки пише?

Юля: Для мене відверто було відкриттям те, що Том Генкс, поза тим, що актор, ще й сценарист, колумніст і нарешті письменник. «Він ще й книжки пише, — сказала моя мама, коли побачила ясно-синій томик «Історій, наклацаних на друкарській машинці», і зрезюмувала: — То це тому його взяли на роль професора до екранізацій Брауна».

Думаю, що перше з другим все ж не пов’язане, але у Генкса не було права на помилку. Блискучий актор не міг писати щось пересічне. Тож не здивована, що він довго збирав ці історії в шухляду. Але можемо з полегшенням видихнути — письменник з Генкса вийшов добрий: непересічні сюжети, легкий стиль, прикольні герої та друкарська машинка у кожній історії. Віто, ти теж це помітила?

Віта: О так, друкарська машинка для Тома Генкса — це не лише інструмент і далеко не просто художня деталь, яка мандрує з оповідання в оповідання, а часто ще й повноцінний герой чи рушій сюжету. Воно насправді й не дивно, якщо зважити на те, що ще одна пристрасть Генкса, окрім літератури – це колекціонування друкарських машинок. До речі, вони не припадають пилом на полицях – актор майже щодня користується котроюсь із них. Тож як тут не наклацати кілька історій? 😉

Від знаменитого, двічі оскароносного актора можна було б очікувати автобіографічних відвертостей і подробиць із професійного життя. Але лише одне – радше іронічне, аніж біографічне – оповідання присвячене кільком дням із життя кіноактора. Натомість у цих текстах – кавалки з тих “життів”, які він проживав на екрані: польоти до Місяця, як в «Аполло-13», драматичні епізоди війни, як у «Врятувати рядового Райяна», чи колонки головного редактора газети – не зовсім Бена Бредлі із «Секретного досьє», але його колеги по газетярському цеху. Але – що важливо – оповідання Тома Генкса не цитують його ролі і не “списують” з них, вони абсолютно самобутні. Дивовижно, але факт: цей чоловік один із тих людей, про яких кажуть: якщо талановитий – то талановитий у всьому.

Герої, а не ролі: персонажі Генкса-письменника

Віта: Мені дуже колоритним видався цей провінційний колумніст, оповідання-колонки якого у книжці зверстані, як газетні шпальти. Це, очевидно, така особа “у віці”, доволі відкрита до світу, але з шаленим почуття локального патріотизму і гідності. Тож, відвідуючи нью-йоркські ресторани, він все одно хвалить місцеві смаколики. А найяскравіші краєвиди “Великого Яблука” хоч і захоплюють журналіста, але не можуть зрівнятися для нього з мальовничістю рідним місць. І це так мило!

Взагалі ж в «Історіях…», як на мене, практично всі образи виразні, чудово виписані, мають свій “характер”. Чого лиш варта Анна, дівчина з пропеллером у самі-знаєте-якому місці, за енергійністю і діловитістю якої нікому не угнатися! Чи підстаркуватий мільярдер, який міг здобути (читай – купити) усе, що тільки забажав, але найцінніше, найбажаніше і найнедоступніше знайшов у далекому минулому. Юлю, а тебе хто найбільше зацікавив?

Юля: Поза оповідачем, яскравим голосом кожного оповідання безперечно був Стів Вонґ – майстер ідеальної гри, який постійно забиває (чи збиває) “страйк”. Цікаво спостерігати еволюцію його любові до боулінгу – від розваги для друзів до повного згасання інтересу через перенасичення. У чомусь я його чудово розумію: надмір вбиває смак. Як на мене, один із найбільш філософських образів всієї збірки.  

А ще ніяк не можу забути впертого і наполегливого болгарина-грека, який шукав у Нью-Йорку щастя. Він не мав куди відступати, бо й так ночував на вулиці і втратив всі гроші через майстерного злодюжку, тому пішов ва-банк і досягнув свого, сподіваюсь, що й поза оповіданням у нього все склалось добре.  

Наклацана історія, яка ніколи не забудеться

Юля: В мене їх кілька, збірка доволі рівна, погодьтесь. Хоча б «Три виснажливих тижні» про парочку, де дівчина-гестапівка готує свого хлопця до іспитів юного космонавта – бо як інакше пояснити те, що вона його так немилосердно тренує день за днем, поставивши високу планку. Ми всі, мабуть, бачили таких.

Для себе виділяю: «Роздуми мого серця», «Тобі до Костаса» та «Його ідеальність Стів Вонґ». Перше – з друкарською машинкою у головній ролі і з такими смачними описами різних моделей, що я мимоволі задумалась, що мені теж треба. Друге – про цілеспрямованість на шляху до мети. Третє – про те, що занадто багато уваги і завеликі сподівання змушують зненавидіти улюблену справу.

Віта: Важко обирати, бо в кожному є щось особливе і дуже тепле. Том Генкс ділиться з нами своєю “домашньою” Америкою (вона, до речі, чимось нагадує Америку Стівена Кінга, тому я – не знаю, чому – з острахом чекала якихось “кінгівських” поворотів сюжету, чогось поганого, одним словом, але ні, тексти Генкса добрі, людяні і затишно-“лампові”).

Одне із тих, які мене зачепили найбільше — «Святвечір 1953»: щаслива родина, затишна передріздвяна пора, батько сімейства, який турбується про те, щоб у домі все було найкраще, найкомфортніше. А потім вмикається флешбек на 10 років назад – і ти розумієш, якою ціною був досягнутий оцей затишок. І чому цьому чоловіку так важливі ці любов, спокій і тепло. Також хочу виокремити оповідання «Біографічна довідка» – про провінційну актрису, яку Нью-Йорк зустрів так непривітно, що вона вже було зневірилася і передумала підкорювати Бродвей, аж поки не зустріла того, хто порадив їй, як поводитися з цим містом так, щоб воно стало до тебе прихильним.

«Життя схоже на коробку шоколадних цукерок: ніколи не знаєш, що тобі трапиться» — Том Генкс у кіно

Юля: Генкс-актор і моя улюблена роль – тут навіть думати не треба, для мене це однозначно оскароносний Форрест Гамп. Я мала всі шанси зненавидіти однойменний фільм, тому що на англійській в університеті ми розбирали його до кісточок – до останнього фразеологізму, але, тим не менш стрічка стала однією з найулюбленіших. Та й знакових, бо дала віру, що таки можна дивитись голлівудське в оригіналі.  Хоча “Run, Forrest, run!” ще довго снилось.

Схиляюсь перед талантом Генкса – йому однаково переконливо вдається і грати людей розумом обділених – як от бідолаха Форрест, так і мудрих мужів а ля Роберт Ленгдон.

Віта: Форрест, звісно, поза конкуренцією, але тут я хочу згадати про «Зелену милю» (ось чому мені все Кінг ввижався! 🙂 ) – надзвичайно сильний фільм, який ми з руммейтками у студентському гуртожитку передивлялися з десяток разів і пролили над ним ріки сліз.  Але насправді переконливо й органічно Том Генкс виглядає у ролі Бена Бредлі – редактора газети The Washington Post у фільмі «Секретне досьє». Можливо, тому, що він там багато часу проводить за друкарською машинкою 🙂

Кому варто читати:

Віта: Тим, хто любить коротку прозу, стару-добру Америку і Тома Генкса.

Юля: Як на мене, всім без будь-яких обмежень.Тут нема нічого такого, що може образити чиїсь почуття.

Кому не варто читати:

Юля: Тим, хто не хоче читати, іншим – варто.

Віта: Однозначно – тим, хто чекає на екшен і  закручений сюжет та полюбляє велику форму.

Схожі книги

Віта: Ще одна новинка короткої прози від ВСЛ — «Церебро» Андрія Бондара. Тут, приміром, теж є чудовий різдвяний текст «Перше Різдво на віллі “С.О.В.А.”». А тим, хто хоче продовжити тему Америки, раджу збірку оповідань Френсіса Скотта Фіцджеральда «Я віддав би життя за тебе». Крім того, декілька “нью-йоркських” оповідань за атмосферою мені перекликаються зі «Щиглем» Донни Тартт.

Юля: Я з короткою прозою стикаюсь рідко, але такий легкий ненав’язливий стиль чомусь вперто асоціюється з Нілом Гейманом і його «M is for Magic», а ще чимось схожий на «Груші в тісті» Юрія Винничука.

Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)

112 thoughts on “#ДвіДумки: Том Генкс «Історії, наклацані на друкарській машинці» — смаки, звуки та образи справжньої Америки

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life websites and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life websites and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life websites and blogs

  5. 569637 397548Aw, this became an incredibly good post. In thought I would like to devote writing such as this moreover – taking time and actual effort to make a very very good article but exactly what do I say I procrastinate alot and by no means discover a approach to get something completed. 709173

  6. 753855 736591Do you mind if I quote a couple of your posts as long as I give credit and sources back to your web site? My weblog is inside the exact exact same location of interest as yours and my visitors would truly benefit from some with the info you provide here. Please let me know if this ok with you. Thanks! 909489

  7. I needed to thank you for this fantastic read!! I definitely enjoyed every little bit of it. I have got you saved as a favorite to check out new stuff you postÖ

  8. wonderful points altogether, you just received a emblem new reader.What may you recommend in regards to your post that you simply made some days ago?Any certain?

  9. Very nice post. I just stumbled upon your blog and wished to say that I’ve truly enjoyed surfing around your blog posts. After all I’ll be subscribing to your feed and I hope you write again very soon!

  10. A motivating discussion is worth comment. I do think thatyou should write more on this subject, it may not be a taboo matter but generally people do not speak about such topics.To the next! All the best!!

  11. Wow! This could be one particular of the most useful blogs We have ever arrive across on this subject. Actually Wonderful. I am also an expert in this topic therefore I can understand your hard work.

  12. Aw, this was an extremely nice post. Finding the time and actual effort to make a really good article… but what can I say… I procrastinate a lot and don’t manage to get anything done.

Залишити відповідь