Три уроки для тих, кому «за двадцять» із книжки «Важные годы»

Цю книжку мені порадила подруга досить давно і, чесно сказати, я вирішила повернутися до  такої рекомендації лише в той момент, коли захотілося трохи переосмислити свої «нові двадцять».

Вік від 20-и до 30-и років (або як просто «двадцять з хвостиком»), як називає їх авторка, американський клінічний психолог Мег Джей, — це критичний період дорослішання. Саме про це її книжка «Важные годы. Почему не стоит откладывать жизнь на потом» (в оригіналі англійською The Defining Decade. Why Your Twenties Matter — and How to Make the Most of Them Now).

Доктор Мей одразу ж починає із того, що книжка написана саме для молодих людей, кому за двадцять. Втім, не думайте, що перед вами таке собі мамське повчання. Якраз навпаки: поряд  із прикладами із повсякденної лікарської практики авторки читачі знайдуть тут і соціологічні дані, факти із поведінкової економіки, економіки праці та персонального бюджету покоління міленіалів (є навіть згадка про т.зв. ефект Бріджит Джонс). І додайте до цього ще й роздуми про медійний образ «двадцяти з хвостиком» як часу для безтурботності та розваг. Психологиня детально пише, що із цим всім робити, бо, розуміє, «поєднати теперешнє із майбутнім — ось насправді складна задача». Втім, як на мене, базовими тут є три уроки-поради для тих, кому «за двадцять».

Урок 1. Відмова робити вибір — то теж вибір

Культура, у якій вважається, що тридцять — то нові двадцять, привчила нас до того, що період від 20-и до 30-и років не відіграє особливої ролі в нашому житті, констатує психологиня. У підсумку, виходить, цей вік став для молодих людей часом невизначеності, при цьому що ці «двадцять з хвостиком» — то критичний період дорослішання, аргументує свою позицію лікарка. Попередні покоління в цей час мали інші поведінкові схеми, тепер же світ буквально змінився і, таким чином, «двадцять з хвостиком» стали для молодих людей часом невизначеності. Проте психологиня радить не проґавити власного потенціалу, бо 80% важливих подій відбувається з нами саме у цьому віці. Бо цей час, як літак, і саме від пілота залежить, куди він попрямує. І поки ви знову і знову переживаєте страх прийняття рішень і, відповідно, втрачаєте можливості — то такий стиль поведінки теж можна назва результатом прийнятих рішень. Не робити вибір — теж вибір, нагадує психологиня.

Мы часто слышим, что тридцать – это новые двадцать, но будь то в период экономического кризиса или нет, когда дело касается работы и любви, разума и тела, сорок лет – это совершенно определенно не новые тридцать... Мы считаем, что, избегая принятия решений в настоящий момент, мы оставляем возможности открытыми, но отказ сделать выбор – это тоже выбор... возраст от двадцати до тридцати — это не период бездеятельности, не играющий особой роли в жизни человека, а самый благоприятный этап для дальнейшего развития.

Урок 2. Ми щодня формуємо свій капітал ідентичності

Неординарність — це один із факторів, що роблять нас тими, хто ми є, знову наголошує авторка. Тобто саме нашими діями, вчинками та навіть манерою спілкування ми щодня формує свій запас міцності та персональний потенціал. Доктор Джей наводить приклад своєї клієнтки Хелен, для якої муки вибору і, відповідно, пошуку єдиного правильного вибору надалі значно вплинути на формування її капіталу ідентичності. Дівчина закінчила коледж, але у 27-му віці працювала офіціанткою, бо у неї не склалося із медициною, на якій наполягали батьки. Це уже згодом вона погодиться на роботу асистенткою в анімаційній студії, що поступово стане трампліном до формування капіталу ідентичності із перспективним майбутнім — роботи у кінематографії. Таким чином, вона наочно ілюструє механізм накопичення капіталу ідентичності із персональним вибором та як, таким чином, формуються нові можливості для кожного із нас. Для когось такими ключовими факторами стали любов до собак чи створення оригінальних велосипедів, які надалі вплинули на формування професійного капіталу ідентичностей своїх носіїв. Крім того, доктор Мей рекомендує напрацьовувати т.зв. слабкі зв’язки — це люди, з якими ми так чи інакше зустрічаємося чи підтримуємо контакти, але не знайомі достатньо близько. Саме слабкі зв’язки допоможуть вам покращити ваше життя прямо зараз, пише авторка книжки, але тільки в разі, якщо ви візьмете на себе сміливість розібратися, чого насправді ви хочете.

Капитал идентичности — это совокупность личностных активов, запас тех индивидуальных ресурсов, которые мы накапливаем с течением времени. Это наши инвестиции в самих себя; то, что мы делаем достаточно хорошо или достаточно долго, чтобы оно стало частью нас. Одни аспекты капитала идентичности отображаются в нашем резюме — это может быть образование, опыт работы, экзаменационные баллы и клубы, в которых мы состоим. Другие носят более личный характер — в частности, это могут быть наша манера говорить, наши родовые корни, то, как мы решаем проблемы и как выглядим. Капитал идентичности — это то, как мы создаем себя: шаг за шагом, постепенно. И самый важный его элемент — то, что мы приносим на рынок взрослой жизни. Это та валюта, за которую мы, образно говоря, «покупаем» работу, отношения и все то, к чему стремимся.

Урок 3. Впевненість у своїх силах приходить із досвідом

Соціальні та особисті зв’язки — ті речі, будувати які має навчитися молода людина у віці «двадцяти з хвостиком». І про це ледь не в кожній главі між рядків нагадує психологиня. Мова тут не тільки про навички соціальної комунікації, а й про питання (професійної) впевненості у собі молодого спеціаліста та його відповідальності за свій вибір. Компетентність молодих спеціалістів — та річ, що напрацьовується із досвідом, тому коли молоді спеціалісти намагаються подолати невпевненість у своїх професійних навичках частою зміною роботи, психологиня радить спочатку «здобути коріння, щоб вистояти по вітру». Бо «у всіх нас бувають на роботі важні та навіть дивні ситуації, але ми маємо знайти спосіб їх пережити», а «вибрати кар’єру чи отримати хорошу роботу — це не кінець, а тільки початок». Кожен потребує часу, щоб відшліфувати свою майстерність, наголошує доктор Джей. Це, на її переконання, стосується і особистого життя та гарних стосунків у сім’ї, які теж потребують роботи: «…хороші відносини не виникнуть нізвідки». Та й «проблеми, із якими стикаються дорослі люди (яку роботу обрати, де жити, із ким будувати особисті стосунки чи коли створювати сім’ю), не мають єдино правильно рішення», ще раз нагадує доктор Джей.

Единственный способ, которым я могу помочь двадцатилетним клиентам обрести уверенность в себе, – это вернуть их на работу или к отношениям, предоставив нужную информацию. Я учу их управлять своими эмоциями и объясняю, что на самом деле представляет собой уверенность в себе... Более устойчивая уверенность в себе – это результат достижения успехов и преодоления неудач... Инвестиции в любовь и работу запускают процесс созревания личности.

(Visited 160 times, 1 visits today)
Оксана Купер
Оксана Купер
Журналістка, менеджерка із комунікацій. Вірю, що в одній людині може вправно поєднуватися любов до журналістики, права, економіки і менеджменту, а ще до книжок і кіно. Впевнена, що в Україні успішно може розвиватися власна бізнес-література