Всяка одноманітність набридає, навіть якщо це щастя? Рецензія на книгу Жоржі Амаду «Дона Флор та двоє її чоловіків»

До прочитання цього роману Бразилія уявлялася мені досить стереотипно: сонячні пляжі, карнавали Ріо-де-Жанейро, футбол, запальні самба та ламбада, бойове мистецтво капоейра… А ще назва цієї країни, до речі, єдиної португаломовної на материку, неодмінно асоціюється з культовими у свій час телесеріалами – «Рабиня Ізаура» та «Дона Бейжа». Щодо літератури, то саме завдяки творчості Кларісе Ліспектор і тепер Жоржі Амаду так і хочеться сказати: латиноамериканський магічний реалізм – це, передусім, Бразилія.

«Усміхайся! Ти - в Баїї!»

Таким є девіз живописного штату Баїя, де народився один з найвідоміших бразильських письменників минулого століття – Жоржі Амаду. Його літературна спадщина – це близько 30 романів, перекладених більш ніж на 50 мов, за котрими було знято понад 30 фільмів та серіалів.

Дитинство майбутнього оспівувача краси баїянської культури минало на лоні екзотичної природи, серед барвистих карнавалів Сальвадору, в атмосфері вірувань та містичних культів нащадків африканських переселенців: «Роки отроцтва, проведені в Баїї: на вулицях, в порту, на ринках і ярмарках, на народному святі або на змаганні з капоейри, на магічному кандомбле або на паперті столітніх церков, – ось мій найкращий університет».

Громадська думка vs особисте щастя

Головною героїнею роману «Дона Флор та двоє її чоловіків» є молода красива вдова Флоріпедес, власниця кулінарної школи «Смак і Мистецтво». 

«Невеличка, міцненька, із золотисто-бронзовою шкірою, прямим чорнезним волоссям, що подекуди аж віддавало синявою, заворожливим поглядом і білосніжними зубами, що ледь виднілися з-під напіврозтулених пухких вуст.

Апетитненька, як любив казати Гульвіса в такі рідкісні і, мабуть, саме тому такі незабутні миті його ніжності. Певно, кулінарні здібності дружини надихали Гульвісу в такі моменти, і він грайливо звертався до неї: 

«Мій коханий медяничку, моє запашне акараже, моя товстенька курочко». І ці виняткові порівняння досить чітко перегукувалися з чуттєвою і домашньою натурою дони Флор, відображалися в скромній чарівливості, що зачаїлася під спокоєм і податливістю її характеру.

Гульвіса добре знав її слабкості й умів розбудити ту палахку жагу, контрольовану соромливістю, ту нестримну хіть, що бурхливою пристрастю вирувала у ліжку.» 

Її перший чоловік, знаний в окрузі як Гульвіса, відійшов на той світ під час Карнавалу, витанцьовуючи самбу та з усмішкою на устах. Здавалося б, заміжжя з порядним, шанованим усіма доктором фармакології Теодоро Мадурейрою подарує Флор розмірене та забезпечене сімейне життя. Та солодкі спогади про Гульвісу не залишають жінку у спокої, бо лише він один міг задовільнити усю її пристрасність…

І от, у першу річницю нового шлюбу дони відбувається… реінкарнація духу Гульвіси, видимого лише їй, котрий намагається знову завоювати серце нашої героїні. Чи зможе встояти Флор перед спокусою зради, про яку ніхто ніколи не довідається? Вибір – лише за нею.

Післясмак

Події роману відбуваються у 40-их роках минулого століття, серед автентичних баїянських декорацій, так мальовничо, з любов’ю та увагою до найменших деталей, описаних Жоржі Амаду. Читаючи, складалося враження, неначе й справді перебуваєш на карнавалі, смакуєш національні страви та навіть стаєш мимовільним учасником містичних ритуалів.

На сторінки твору виведено більше 300 (!) персонажів, причому третина з них – цілком реальні люди із не зміненими власними іменами, серед яких також є і дружина автора. Мені дуже сподобалася мова оповіді – барвиста та дотепна, колоритна, смачна та напрочуд магічна, зрештою, як і сама Бразилія.

Тематично схожі книги: Жоржи Амаду «Каботажное плаванье», Кларісе Ліспектор «Час зірки», Кларісе Ліспектор «Сімейні узи».

(Visited 125 times, 2 visits today)
Олеся Муц
Олеся Муц
Лікар-стоматолог у декретній відпустці. Люблю читати, подорожувати та вивчати нові мови, зокрема шляхом покупки чергової книжечки «Гаррі Поттера» іноземною мовою :)