Олеся Муц
Олеся Муц
Лікар-стоматолог у декретній відпустці. Люблю читати, подорожувати та вивчати нові мови, зокрема шляхом покупки чергової книжечки «Гаррі Поттера» іноземною мовою :)

Життя за лаштунками модного журналу: рецензія на книгу Александри Шульман «Всередині Vogue»

У мене в руках - останній, листопадовий, номер британського журналу мод Vogue. На його обкладинці красується світлина 19-річної Fran Summers у розкішній сукні від Armani та ювелірних прикрасах від Cartier, зроблена під час фотосесії у Нью-Йорку. Сучасний Vogue - це

«Що за історія знайшла тут кінець?»: рецензія на роман-гру Італо Кальвіно «Якщо подорожній одної зимової ночі»

Книга-парадокс. Книга-лабіринт. Книга-гра-на-нервах... Перелік порівнянь, без сумніву, найвідомішого твору Італо Кальвіно можна продовжувати без кінця: книга-пазл, книга-кубик Рубика, книга- містифікація... І навіть книга-гордіїв вузол, котрий, чим далі простуєш текстом, стає все тугішим й тугішим. Де тут початок? Де тут кінець?

А ви знали, що Моцарт був… львів’янином? Рецензія на роман Богдана Коломійчука «Моцарт із Лемберга»

Моцарт прожив у Галичині більшу частину свого життя - майже тридцять років. Ба більше, вважається, що саме він заклав музичну культуру, яка зараз є у Львові, заснувавши хорову спілку святої Цецилії, з котрої й почалася академічна музична освіта у місті.

«Омити скверну здатна лиш морська вода»: рецензія на книгу Франчески Меландрі «Вище від моря»

Що нам відомо про самотність? Таку безмежну, неначе тотожну острову. Таку, що, здається, прирікає до останнього подиху страждати у її полоні, всупереч тому, що життя - триває. Бо все на світі треба пережити... І кожен вирішує сам, чи продовжувати перебувати

Спостерігаючи за боснійцями: рецензія на«Іншалла, Мадонно, іншалла» Міленка Єрґовича

Існує думка, що для того, аби пізнати душу народу, слід проникнутись його народними піснями. Таким ключем до розуміння боснійської ідентичності виступають особливі традиційні переспіви, котрі називаються севдалінками. Їхня назва походить від турецького слова «севда», що означає і «любов», і «страждання»

Всяка одноманітність набридає, навіть якщо це щастя? Рецензія на книгу Жоржі Амаду «Дона Флор та двоє її чоловіків»

До прочитання цього роману Бразилія уявлялася мені досить стереотипно: сонячні пляжі, карнавали Ріо-де-Жанейро, футбол, запальні самба та ламбада, бойове мистецтво капоейра... А ще назва цієї країни, до речі, єдиної португаломовної на материку, неодмінно асоціюється з культовими у свій час телесеріалами

«Чекаючи на Боджанґлза» Олів’є Бурдо: нестерпна легкість буття по-французьки, або Свято must go on попри все

«Чекаючи на Боджанґлза» — одна з очікуваних новинок цьогорічного Львівського форуму видавців. На Форумі ви зможете особисто познайомитись з її автором Олів’є Бурдо.  А поки — читайте враження нашої оглядачки, яка вже прочитала книгу.  Хочу читати Красива меланхолійна пісня «Mister Bojangles»

Легка книга про нелегку долю балерини з Ніжина. Рецензія на повість «Ольга, дружина Пікассо»

Рим, 1917 рік. Сергій Дягілєв, керівник легендарної трупи «Російський балет», працюючи над авангардною постановкою «Парад», замовляє декорації та костюми у художника Пабло Пікассо. Темпераментний іспанець, котрий на той час прославився як картинами, так і легковажною поведінкою, намагається завоювати серце неприступної

«Ажнабія на червоній машині» Марини Гримич: усе, що потрібно знати про сучасний Ліван (і навіть більше)

На березі Середземного моря, між Сирією та Ізраїлем, розмістилась маленька арабська держава, яку часто називають «близькосхідною Швейцарією», а її столицю – «східним Парижем». Вона простяглася серед засніжених вершин, апельсинових гаїв та бананових плантацій, з давніх-давен величаючись країною зеленого кедра. Благословенний

Коли істина — на кінці нитки шовкопряда. «Середня стать» Джеффрі Євгенідіса

У Луврі в античному залі знаходяться, здавалося б, лише типові взірці досконалої будови тіла й ідеальних пропорцій. Однак, поруч з Гераклом, Діаною, Гермесом, славнозвісною Венерою з острова Мілос уважний відвідувач музею натрапить на один не зовсім класичний зразок античної краси.

Створюючи особливий спектакль в уяві читача: Інґмар Берґман та його «Недільне дитя»

Це все - про нього. Творець 70 художніх і документальних фільмів, 100 театральних постановок та радіоп'єс. Володар трьох «Оскарів», двох «Золотих глобусів», однієї «Золотої пальмової гілки», одного «Сезара», одного «Золотого ведмедя». Без перебільшення, культова персона в історії світового кінематографу, зокрема

Сюрреалістичний світ «Німого бога» Юркі Вайнонена: вітряки, печерні галки і… гриби (ті, що галюциногенні)

Який він, світ Юркі Вайнонена? Химерний, дивний та загадковий? О, так. Містичний. Моторошний... Так. Ба більше, такий, що притягує, заманює у свої тенета, заворожує і лякає, ой як лякає. З нього хочеться чимшвидше вибратись, виплутатись, виборсатись, але в який грузнеш

«Похований велетень» Кадзуо Ішіґуро: чи завжди забуте – прощене?

Людська пам'ять — чи не найзагадковіша річ у світі. Саме вона, а не ми, вирішує, яким спогадам та як довго жити, а чому ледь не відразу вкритися пилом забуття. Це їй притаманна дивовижна властивість вбирати у себе як важливе, так і

«Падре Балтазар на прізвисько Тойво»: бразильська екзотика по-українськи

Уявіть собі: за тисячі кілометрів від України, а саме у південнобразильській провінції, мандрівник натрапляє на поселення, де з діда-прадіда розмовляють не лише португальською, а й... українською! І не сучасною літературною, а такою, яка звучить ну дуже екзотично для пересічного українського

Куди (при)веде читача «Вузька стежка на далеку північ» австралійця Ричарда Фленегана?

Є історії, які жодним чином не перегукуються ні з твоїм власним життям, ні з долями близьких та далеких родичів-предків, ба навіть мали місце на іншому кінці світу. Але яким не просто хочеться вірити, а в стократ більше прагнеться, щоб вони