Згоріти у полум’ї «Червоного Дракона»: з чого починалась історія Ганнібала Лектера

«Червоний Дракон» — жовтогарячий томик, який відкриває тетралогію про Ганнібала Лектера. Тут канібала-естета не так багато, але його незрима присутність додає трилерові особливого шарму і вишуканого смаку.

Таємничий Томас Гарріс

Попри те, що створений ним персонаж – один із найвідоміших (і найулюбленіших, принаймні, у мене) психопатів сучасності, Томас Гарріс вельми не публічна людина і відомо про його життя небагато. Народився штаті Теннессі, зростав у Міссісіпі, а в Техасі здобув філологічну освіту. Працював репортером у місцевій газеті, потім перебрався до Нью-Йорка та почав писати для Associated Press — і саме там, серед поліційних звітів та кримінальної хроніки назбирав натхнення для створення власного літературного злочинного генія.

Першим романом Гарріса стала «Чорна неділя», натхненна трагедією на Олімпійських іграх у Мюнхені. Щоправда, автор переніс події до Суперкубка. Книжка стала бестселером та отримала хорошу екранізацію уже за два роки.

Але головним успіхом Гарріса стала епопея про доктора психології, соціопата та естета Ганнібала Лектера, про першу частину якої ми зараз поговоримо. Мушу зазначити, що українською частини тетралогії виходили у дивному порядку: спочатку «Сходження Ганнібала» (заключна 4 частина, 2008 рік – маю надію, що «Клуб сімейного дозвілля» підготує новий наклад, тому що цієї книжки давно немає у продажу), «Мовчання ягнят» (2 частина, 2016 рік), «Ганнібал» (3 частина, 2018 рік), «Червоний Дракон» (1 частина, 2018 рік).

«Впіймати вбивцю може той, хто сам убивав»

Зубний Ельф – ще один висяк для федералів. Невідомий вирізає цілі сім’ї, особливу увагу приділяючи матері, але не залишає жодних слідів, за якими його можна було б знайти. Події відбуваються у 80-их, тож про модне обладнання як в серіалі “CSI місце злочину” не йдеться. Наближається повня, коли психопат знову вийде на полювання, а вже відомих жертв поєднує тільки те, що вони були заможні.  

До команди слідопитів просять приєднатись Віла Гремма – того самого, який упіймав Ганнібала Лектера – людожерного соціопата, публічного і харизматичного, на якого б ніхто не подумав, бо впіймати хижака такого рівня може тільки інший хижак. Принаймні, так думає доктор психології Лектер, який любив закусити власними пацієнтами.

Портрет Ельфа, який малюють профілювальники: білий, зрілий чоловік (принаймні, за віком), фізично розвинений, мав складні відносини з матір’ю, що спричинило неможливість будувати стосунки, і в додаток – важка форма психопатії, яка у побуті може й не проявлятись. Вони близькі до суті, але це не звужує кола пошуків, підозрюваних – тисячі.

Листи у бузкових конвертах

Попросити допомоги у Лектера – дурна ідея чи не так? Але Ельф хоче вийти на зв’язок з одіозним науковцем (і кулінаром), він хоче вчитись. То чому ж не використати таку можливість. От тільки Ганнібал хоч і ув’язнений, та вірний своїм принципам. Він хоче пограти, посмакувати крові, а не запроторити цікавого персонажа до тюрми. Тому у цьому романі його так мало, на жаль.

А тим часом Ельф перероджується у Червоного Дракона, обираючи своїм рупором репортера з “Базікала” у вогненному шлейфі, а за натхнення йому буде акварель Вільяма Блейка “Великий червоний дракон та жінка, одягнена в сонце”. Дракон перемагає свою людську оболонку і хоче знову вбивати.

Хто ж перед нами: небезпечний травмований жорстокою бабусею і байдужою матір’ю хлопчик, який так і не подорослішав чи розщеплена особистість – тихий Френсіс Доларгайд та його полум’яне альтер-его Дракон?

Читайте по порядку

Якщо ви дочекались до цієї прем’єри і тільки тепер беретесь за тетралогію про Лектера, то вам дуже пощастило, адже кожен наступний роман буде для вас сильнішим враженням. Гарріс додає напруги з кожною частиною.

Якщо ж ви, як я читали спочатку «Мовчання ягнят» і «Ганнібала», то «Червоний дракон» здасться вам слабшим, хоча він – хороший старт якісної серії і сам по собі майстерний трилер з несподіваним фіналом, який змушує повертатись на кілька десятків сторінок назад і намагатись зрозуміти, як же йому вдалось.

Схожі книги

Томас Гарріс «Мовчання ягнят» та «Ганнібал», Жан-Крістоф Ґранже «Пасажир», Тесс Ґеррітсен «Хірург» та «Асистент», Ю Несбьо «Макбет», Ґіліян Флінн «Гострі предмети».

(Visited 94 times, 1 visits today)
Юлія Дутка
Юлія Дутка
Трилероїд, інтроверт та психоаналітик-аматор. Ви хочете про це поговорити? За фахом - журналіст, та більше тяжію до редагування. Люблю соло-подорожі, важкий метал, м’яке світло, волохатих корів, Скандинавію та бензопили. Мрію попестити ісландських коників та потиснути руку Чакові Поланіку.
http://tarels.blogspot.com/%20