Досить дивно починати цю рецензію з таких слів: я не люблю літературу у жанрі young adult та стараюся її оминати десятою дорогою. Вік не той, книжкові вподобання, навіть вимоги до того, що я читаю – все виключає історії для підлітків. Але трапляються винятки, як от романи сучасної української письменниці Анастасії Нікуліної. «Сіль для моря» мене зачепила, не дивлячись на всі мої критерії відбору літератури. Зізнаюся, «Зграю» я чекала. І недарма.
Анастасія Нікуліна – львівська письменниця, авторка книг у жанрах реалізму, гостросоціальної прози, фентезі, антиутопії, містики, казки, пригод, драми та підліткової літератури. Лауреатка Коронації Слова та українсько-німецької премії імені Олеся Гончара. Останню їй принесла саме «Сіль для моря». Настя активно спілкується зі своїми читачами, веде блог у Інстаграм, багато читає, грає у міні-футбол та захоплюється велоспортом. Письменниця пробувала себе у танцях, репі та навіть паркурі – про нього поговоримо детальніше, адже «Зграя» присвячена цій фізичній дисципліні.
Спекотний Львів, п’ятеро хлопців, яким майже 18, та паркур. Здавалося б – найкращий час та вік, улюблене хобі та справжні друзі поряд – радій та будь щасливим. Та у кожного з них є що приховувати. Ще й загадкова незнайомка Таша… Випробування для хлопців чи новий друг? Як подолати свої страхи? Чи можливо наодинці розібратися з усіма проблемами? Або… краще разом, однією «Зграєю»?
Динамічний та захоплюючий роман про підлітків, які живуть паркуром. Герої, в яких неможливо не повірити – справжні та такі звичайні. І з проблемами “як у всіх”: відносини з батьками та однолітками, вибір фаху, бажання бути першим і кращим, сумніви та страхи. Нікуліна навіть не намагається “закосити” під нині модний захід – всі з нормальними іменами в традиційній обстановці сучасного Львова. І лінія кохання – куди ж без неї. Легка, приємна та ненав’язлива, як бонус до і без того цікавої історії. Ба більше, не дивлячись на те, що роман орієнтований на підлітків, письменниця піднімає багато гострих тем. Начебто легке читання перетворюється на аналіз власних дій. Тому досить важко назвати «Зграю» суто підлітковою.
А щодо моїх вражень… Я поринула у літо. Те відчуття, коли тобі вже давно не 18, а ти наче знову підліток. Закохуєшся, багато мрієш та літаєш у своїх власних спогадах. Думаю, у кожного колись було таке літо, яке важко забути. Ви його згадаєте, гарантовано.
І найважливіше, те, що вирізняє романи Нікуліної з величезного стосу сучасного young adult – дорослий погляд на сюжет. Як мама та людина, яка працює з дітьми, я звертаю увагу на те, що відбувається з героями у книгах. Який приклад вони подають юному читачеві, які думки можуть залишити та чи не спонукають до небажаних дій. Саме тут письменниця і вкрала моє серце – адже я неодноразово помічала у романі, як Настя жертвує сюжетом заради моралі, яку вкладає у голову підлітка. Ви помітите при читанні, там, де можна було зробити гострий поворот заради ефекту “вау”, авторка обирає так би мовити “сторону світла”. І це робить «Зграю» ще особливішою.
Підліткова книжка, яку буде цікаво і навіть корисно почитати кожному. Багато важливих тем, можливість подивитися на різні ситуації “зі сторони”, переживання та герої, які не залишать байдужим. Або ж занурення у власні спогади, таке собі “повернення у літо”. Так чи інакше – кожному варто спробувати. Попасти у «Зграю».
P.S. Макс Кідрук теж рекомендує;)
12 thoughts on “Ти у Зграї? Рецензія на книгу Анастасії Нікуліної”