Що нам відомо про самотність? Таку безмежну, неначе тотожну острову. Таку, що, здається, прирікає до останнього подиху страждати у її полоні, всупереч тому, що життя – триває. Бо все на світі треба пережити… І кожен вирішує сам, чи продовжувати перебувати на цьому острові самотності чи відкрити своє серце для любові.
«Друга» Елена Ферранте
Франческа Меландрі – відома сучасна італійська сценаристка, письменниця, володарка низки національних нагород, зокрема престижного Великого Ордену за роман «Ева спить». Авторка численних сценаріїв до художніх та документальних стрічок і телесеріалів, у тому числі популярного у 90-х роках багатосерійного фільму про принцесу-хлопчисько «Фантагіро, або Печера Золотої троянди».
З-під її пера вийшло три успішні романи, так звана «трилогія батьків»: «Ева спить», «Вище від моря» та «Вірна кров». Перші два твори побачили світ українською мовою завдяки майстерному перекладу Мар’яни Прокопович у видавництві «Нора-Друк». Поряд з Еленою Ферранте, Франческу Меландрі величають ще одним літературним дивом Італії, чия творчість заполонила серця мільйонів читачів не лише вдома, а й далеко за межами рідної країни.
Острів як місце випадкової зустрічі та випадкових змін
Головними героями роману «Вище від моря» є троє абсолютно незнайомих людей, яких доля зводить разом, у зв’язку з несприятливими погодними умовами та аварією, на одному середземноморському острові. На перший погляд, мальовничий Острів – справжнісінький райський куточок, якби не установа, що на ньому знаходиться – в’язниця суворого режиму, де відбувають покарання особливо небезпечні злочинці.
Саме сюди прибувають на відвідини ув’язнених родичів Луїза та Паоло. Вона, Луїза, – жінка-селянка з центральної Італії, чий чоловік і батько їхніх п’яти дітей – вбивця двох людей, проводить за ґратами ось уже десятий рік.
«Їй могло бути років тридцять або п’ятдесят. Вона належала до тих жінок, які, схоже, вже у дванадцять років були спроможні доглядати братів-сестер, готувати суп, прасувати, а в двадцять були вже обдаровані спокійною вправністю людини середнього віку. Не те, що вона була важка або товста, навпаки, тіло її було пружним і м’язистим, як у людини, яка інтенсивно ним користується»
Він, Паоло, – колишній викладач філософії, вдівець, чий єдиний син – революціонер, терорист-вбивця…
Обоє відвідувачів – самотні та зневірені, по-своєму зламані життям, як і тюремний наглядач Нітті П’єрфранческо, з котрим їм доводиться провести ніч на Острові. Ніч, повну розмов та одкровень про самотність. Ніч, після якої життя наповнюється новим змістом, а самотність більше не видаватиметься вироком…
Глибокий роман про наболіле
Події твору відбуваються в Італії 1979-го року, котрий увійшов в історію як такий, коли відбулося найбільше акцій політичного тероризму – кривавих та нещадних. Крізь призму окремих сімейних драм авторці дуже точно і пронизливо вдалося описати життя та суспільство країни у дуже непростий період, у той же час вміло ввівши вічну тематику самотності, любові, вибору.
Прочитання роману спонукає до роздумів, на кшталт, що ж могло бути далі та як може скластися подальша доля головних героїв, оскільки оповіді притаманна певна незавершеність. Тож кожен читач сам зможе додумати кінцівку, спочатку відповівши на ключове питання роману: чи є стіна (читай, самотність) вища, ніж море?
Тематично схожі книги
Франческа Меландрі «Ева спить», Бернд Шухтер «Пора вітрів», Паоло Джордано «Самотність простих чисел», Елена Ферранте «Моя неймовірна подруга».
10 thoughts on “«Омити скверну здатна лиш морська вода»: рецензія на книгу Франчески Меландрі «Вище від моря»”