Інтелектуальне випробовування для втаємничених: рецензія на книгу «Ворохтаріум»

Як провести вихідні в Карпатах у компанії трьох надзвичайно розумних людей за розмовами про літературу, народження книжок, переклади, Франка, Фройда і просто про життя? Купити книгу «Ворохтаріум».

Троє давніх друзів – Андрухович, Бойченко та Друль – зустрічаються у Ворохті та три дні поспіль ведуть неквапливі розмови – передусім, про літературу. Завдяки книзі, яка до Форуму вийшла у видавництві Pabulum, ми маємо нагоду підслухати ці розмови. Просто не буде – ця книга скоріше для підготовленого читача (чи то слухача). Її варто мати в своїй бібліотеці і періодично перечитувати, з роками помічаючи трохи більше. На цьогорічному Форумі видавців «Ворохтаріум» розбирали, як гарячі пиріжки — вона увійшла в топи продажів.

Щоб насолодитись «Ворохтаріумом» повною мірою, варто прочитати всього Андруховича. І не просто прочитати, а запам’ятати героїв — тоді, наприклад, зрозумієте роздуми Андруховича про образ Перфецького (героя роману «Перверзія») або думки Бойченка про реакцію читачів на «Московіаду» та «Рекреації».

Читати «Ворохтаріум» швидко не вийде — забагато інформації виливають ці видатні українські інтелектуали на голови читачів. Найкраще читати цю книгу паралельно з якоюсь художньою – потроху, по 10-15 сторінок за раз, подекуди підглядаючи у Вікіпедію. Тільки уявіть, що в алфавітному покажчику, наведеному в кінці книги, де перераховані усі постаті, що згадуються в розмові, – приблизно 350 імен! Тут є Булгаков та Боккаччо, Дарвін та Діккенс, Керуак і Керол, Платон та Прохасько, Русо та Римарук, Гітлер та Гессе, Янукович та Яновський. Словом, куди тільки не заводив неспішний плин розмови цих чоловіків!

Тут є роздуми про те, чи треба письменнику перекладати свої твори на інші мови та озвучувати свої романи, як Гессе ставився до джазу, про культ “святої простоти” в російській критиці та лемківкість Антонича, про радянське православ’я та можливе безсмертя людства, про «Гру в бісер» і причини успіху цієї книги, та ще море різних тем всього на 220 сторінках (за відчуттями їх понад 600).

А ще, читаючи «Ворохтаріум» розумієш трохи більше про те, як насправді виглядає робота письменника. Наприклад, мене вразила розповідь Андруховича про те, що пишучи про Венецію у «Перверзії», він був у місті тільки 15 годин. Всю іншу інформацію здобував з карт, фотографій, розповідей знайомих – витративши на це неймовірну кількість часу. «Це було вивчення, дослідження, опанування — причому дистанційне. План міста, постійно розгорнутий перед очима, величезний такий, з відомої серії Фалька. Прораховування відстаней, опанування міської топографії до такої міри, що я міг би вже з закритими очима всю ту Венецію обійти. Ніби я в ній роками жив. З’ясування купи деталей, іноді дуже марудне. Бо ще ж ніякого інтернету, ніяких гуглів. Будь-яка довідка — ціла історія, як я її шукав».

От як тут після цього не перечитати «Перверзію»? 🙂

І ще кілька цитат на закуску:

Андрухович: «Мені здається, що я свій оптимальний шлях комунікування маю й без Фейсбуку. Немає сенсу користуватися ним якось так епізодично. Йому треба віддати якусь частину себе. Віддаючи її, напевно, треба пам’ятати, що ти створюєш собі купу проблем. Я ж і без Фейсбуку вряди-годи спричинююсь до якогось скандалу. А от уяви собі, що я щодня мав би нагоду на весь світ щось заявляти. Жах!».

***

Бойченко: «Від епохи до епохи людство накопичувало культурний багаж. Відповідно, станом на початок ХХ століття нагромадилося культури більше, ніж будь-коли раніше. А яким виявилося ХХ століття? Суцільні звірства і масові винищення. Пощо старалися Бах і Моцарт, Кант і Гете, якщо після них мав прийти Гітлер і побудувати концтабори? Пощо російська література розводилася про сльозу дитини, “милость к падшим” і “маленького человека”, якщо мав прийти Сталін і збудувати ГУЛАГ? Якби досягнення культури впливали на життя людства, то ми б зараз сиділи і розмовляли в Касталії, зусібіч оточеній розумним, справедливим і приязним світом».

***

  • А ти ставиш собі як завдання – коли пишеш – чимось покращити людство?

Андрухович: – Людство? Аж так ні. Та навіть якби і ставив, то у цьому б ніколи не зізнався. До того ж можна мати на увазі досить різні параметри.

  • Маленьку частину людства, україномовну хоча би?

Андрухович: – Я маю інше на меті. Напевно це й буде відповіддю на твоє запитання. Я вважаю, що залишилося ще дуже багато таких історій, навіть окремих формулювань, фраз, якихось мотивів, які досі не були сформульовані українською мовою. От що я намагаюся робити у своєму письмі – це формулювати українською те, чого цією мовою ще не існувало. І таким чином, напевно, й намагаюся впливати на ту спільноту, чи, як ти кажеш, маленьку частинку людства.

  • Тобто іншими словами, бути деміургом?

Андрухович: – Якби я мав амбіції деміурга. сказав би так: «Я намагаюся створювати світ, альтернативний цьому, і затягнути в нього, в ту свою альтернативу, побільше чи українців, чи загалом громадян світу, чи всіх-всіх-всіх, і щоб вони визнали і почали існувати за законами мого світу, а не цього, зовнішнього!». Але я так не кажу. Тобто претензій таких не маю».

Кому читати:

тим, хто любить Андруховича та Бойченка, літературознавцям та літературолюбам, тим, хто любить довгі розумні розмови з багатьма відсилками, фактами, іменами та паралелями.

Тетяна Гонченко
Маю в житті чотири пристрасті: журналістика, подорожі, література і котики. Тож багато пишу, багато їжджу по світу, багато читаю і маю двох котиків. Зрештою, ці сфери тісно пов’язані: хороший журналістський текст – це теж література. А книги – це ще один спосіб подорожувати. Котики ж прекрасні самі по собі. Веду телеграм-канал про книжки: http://t.me/npzbvnkngchtn
https://www.facebook.com/atanoissapa

7 thoughts on “Інтелектуальне випробовування для втаємничених: рецензія на книгу «Ворохтаріум»

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life websites and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life authors and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

Залишити відповідь