1862 рік, Бангкок. На берег річки Чаопхраї зійшла біла жінка тендітної статури, вбрана у бузкову муслінову сукню з високим комірцем та довгими рукавами. Хто вона? Що привело її у цей екзотичний східний край? І чи здогадується вона, яку визначну роль приготувала для неї доля саме тут, при дворі короля Сіаму?
Екскурс в історію
Марґарет Лендон — американська письменниця, пресвітеріанська місіонерка, котра здобула світову славу як авторка роману-бестселеру «Анна і король Сіаму», перекладеного більш ніж на двадцять мов.
Перебуваючи з чоловіком-місіонером Кеннетом Лендоном у Сіамі (теперішньому Таїланді), до її рук потрапили дві книжки, заборонені тамтешнім урядом. Це були твори Анни Леоновенс – «Англійська гувернантка при сіамському дворі» та «Гаремний роман». Обидві книжки справили неабияке враження на Марґарет, оскільки розповідали про дивовижну історію життя їхньої авторки тут, понад шістдесят років тому.
«Сіам 1927-1937 років, знайомий мені, у безлічі деталей відрізнявся від Сіаму 1862-1867 років, який знала моя героїня. Наприклад, у той час, коли я мешкала в Сіамі, мені на очі не траплялася жодна людина з тавром. А за часів Анни Леоновенс мало який чоловік не мав на лівому зап’ясті тавра високого пана, якому служив, а якщо він жив за панування двох володарів, то мав тавро і на внутрішньому, і на зовнішньому боці зап’ястя», — згадує місіс Лендон у вступі до свого роману, написаному на основі мемуарів Анни.
Завдяки щасливому збігу обставин, письменниця не лише відшукала близьку подругу місіс Леоновенс, а й познайомилася з внучкою Анни, котрі й надали їй копії листів та інший доречний матеріал. «Восени 1939 року я розпочала роботу над цією книжкою. Це виявилося складнішим і важчим завданням, аніж я очікувала. Мене колись цікавила історія правління короля Монгкута, тож я багато читала про історію Сіаму в ХІХ столітті. Потім, дев’ять із тих десяти років, що я прожила в Сіамі, я провела в таких провінціях, де крім мене білих жінок не було, я слухала нескінченні історії про минувшину, і це для мене оживляло той учорашній Бангкок, від якого нині вже не лишилося сліду. Але я почала збирати докупи історію Анни Леоновенс, щоб для цілісності оповіді знайти відповіді на сотні конкретних питань».
75% фактів і 25% фантазії, яка ґрунтується на фактах
«Анна і король Сіаму» — це белетризована біографія англійки Анни Леоновенс, котра будучи офіцерською вдовою з двома дітьми, у пошуках роботи погоджується на пропозицію гувернантки для дітей правителя Сіаму Монгкута.
Разом із сином Луїсом (7-річну Ейвіс Анна відправила на навчання до Лондону), своєю індійською нянею та її чоловіком вона прибуває до Бангкока. Та, перш ніж приступити до своїх учительських обов’язків, жінці доводиться чекати декілька непростих місяців, адже «це ж Сіам. Тут не треба кидатися все робити стрімголов. Тут важливо могти дочекатися, поки воно саме до вас прийде».
Нарешті настає той довгожданний день — знайомство з Володарем Життя усіх сіамців та з учнями, якими виявилися незліченна кількість дітей та… 38 дружин! Серед них був найстарший син — принц Чулалонгкорн, на якого навчання матиме особливий вплив. І хтозна, чи б теперішній Таїланд став таким, як є, коли б до нього у свій час не потрапила англійська гувернантка Анна Леоновенс?
Післясмак
Я дуже люблю книги, які базуються на реальних подіях, а белетризовані біографії — найдужче. Завдяки роману «Анна і король Сіаму» я отримала прекрасну нагоду дізнатися, яка ж була передісторія головної героїні мого улюбленого фільму «Анна і король» (ага, того самого, що з Джоді Фостер)), плюс, почерпнула багато цікавої інформації про такий далекий та екзотичний Сіам 1862-1867 років.
До речі, а ви знали, що один з нащадків короля Чулалонгкорна — принц Чакрабонґсе — одружився з… українкою? Тобто уродженка Волині, Катерина Десницька, стала принцесою Сіаму? Але це вже зовсім інша історія ).
Тематично схожі книги
Наріса Чакрабонгсе та Ейлін Гантер «Катя і Принц Сіаму», Уляна Скицька «#НАШІ на карті світу. Історії про людей, якими захоплюється світ», Джорджина Говелл «Королева пустелі», Олександра Шутко «Хатідже Турхан. Книга 1. Ковилі вітри не страшні», Олександра Шутко «Хатідже Турхан. Султана-українка на османському престолі. Книга 2».
27 thoughts on “Як одна англійська гувернантка вплинула на хід історії: рецензія на роман Марґарет Лендон «Анна і король Сіаму»”