Книга-парадокс. Книга-лабіринт. Книга-гра-на-нервах… Перелік порівнянь, без сумніву, найвідомішого твору Італо Кальвіно можна продовжувати без кінця: книга-пазл, книга-кубик Рубика, книга- містифікація… І навіть книга-гордіїв вузол, котрий, чим далі простуєш текстом, стає все тугішим й тугішим. Де тут початок? Де тут кінець? Прочитане і написане змішуються, літературні хащі згущуються в джунглі, а кінцівка перетворюється на примарний вогник… Гра розпочалась – і вона варта свічок.
Майстер експериментальної літератури
Італо Кальвіно – один з найвідоміших італійських письменників 20-го століття, неореаліст, науковий фантаст, сюрреаліст та казкар.
Він народився на Кубі, у сім’ї біологів-дослідників, пробував продовжити батьківську справу, навчаючись на аграрія. Свого часу був у лавах гарібальдійських партизанів, як і членом Італійської комуністичної партії. Зрештою, закінчив англійську філологію та присвятив себе різножанровій письменницькій діяльності, захоплюючись соціологією, космологією та семіотикою, готуючи лекції для студентів.
Багатогранний досвід та ерудиція акумулювалися у творах, серед яких особливе місце займає роман «Якщо подорожній одної зимової ночі», написаний у 1979 році, котрий і досі залишається улюбленим предметом досліджень літературознавців усього світу.
Хто тут читає, а хто - об'єкт читання?
«Ось-ось ти почнеш читати новий роман Італо Кальвіно «Якщо подорожній одної зимової ночі». Розслабся. Зосередься. Прожени геть усяку сторонню думку. Світ навколо тебе хай розсіється пливкою млою». Так розпочинається історія, де роль головного героя отримує кожен, хто її читає.
Згодом ним стає певний Читач, якому попався бракований примірник «Подорожнього» Італо Кальвіно, проте оповідь обривається на найцікавішому моменті початком іншого роману – «Неподалік від хутора Мальборк» польського письменника Таціо Бавакбаля. Шукаючи продовження першого роману, Читач знайомиться з Читачкою, котрій теж так само «пощастило». Разом вони намагаються віднайти продовження уже «Хутора», адже і цей роман виявляється перерваним початком ще одного – «Схилившись над краєм урвища».
«Не боячись ні вітру, ні запаморочення», «Дивиться вниз, де згущається темрява», «У мереживі перехрещених ліній», «У мереживі переплетених ліній», «На килимі з листя, залитому світлом місяця», «Коло розверзлої ями», «Що за історія знайшла тут кінець?» – вервечка романів, в початки яких надалі пірнатимуть Читач і Читачка, а разом з ними й читач по ту сторону книжки. Кожен з них шукатиме свій шлях у словесному лабіринті жанрів та стилів, фальсифікацій та хибних припущень, створеному великим майстром літературних експериментів.
Як це читати
Роман «Якщо подорожній одної зимової ночі» Італо Кальвіно можна порівняти з ребусом, що не має універсального розв’язання. Його можна читати з початку, можна спробувати з кінця. Та де, власне, кінець історії?
Для мене ця книжка виявилась ще тим випробуванням, адже я відчувала себе втягнутою у гру, подібну до лабіринту, з якого слід вийти буквально навпомацки, покладаючись лише на власну інтуїцію. Але і нею, якимось незбагненним чином, вдалося маніпулювати: я спотикалась, прошукувала хибними стежками, дратувалась і злилась на автора. Та, попри все, книга мені дуже сподобалася: оригінальний задум, багата та ритмічна мова, велика кількість алюзій на інші художні, філософські та мистецькі твори.
Кому можна порадити цей роман
Усім, хто захоплюється книгами-головоломками та літературними експериментами, а також тим, кому до вподоби постмодернізм «в чистому вигляді» :).
Тематично схожі книги
Ремон Кено «Зазі в метро. Вправи зі стилю», Італо Кальвіно «Замок скрестившихся судеб. Таверна скрестившихся судеб», Марґарет Етвуд «Сліпий убивця», Кларісе Ліспектор «Час зірки».
162 thoughts on “«Що за історія знайшла тут кінець?»: рецензія на роман-гру Італо Кальвіно «Якщо подорожній одної зимової ночі»”