З Бібліотеки Файрстоуна Принстонського університету викрадено чи не найцінніший скарб – оригінальні рукописи усіх п’яти романів Френсіса Скотта Фіцджеральда. Здавалося б, злочинці спрацювали бездоганно, якби не крихітна пляма, залишена на сходах до бібліотечного сховища…
Який він, світ рідкісних видань, книжкових колекціонерів, торговців і злочинців, письменників-початківців та досвідчених майстрів пера? У всій красі та як на долоні – у захопливому книжковому детективі «Острів Каміно» Джона Ґрішема (КМ-Букс, 2018, пер. Володимир Заєць).
Літератор з юридичною освітою
Джон Ґрішем – один з найуспішніших сучасних американських письменників, відомий, перш за все, як автор романів-бестселерів на кримінально-правову тематику. Здобутим колосальним професійним досвідом він, ось уже протягом тридцяти років, ділиться зі своїми читачами; що ж до самих творів, то вони лягли в основу 11 фільмів та 3 телесеріалів. Окрім юридичних детективів, Ґрішем також експериментує з іншими жанрами художньої літератури та вправляється у писанню нон-фікшну.
«Острів Каміно» – свіжий не правничий роман, який побачив світ у 2017 році. Як стверджує письменник, він писав його, насолоджуючись думками про відпочинок на узбережжі: «Фактично, пляж – один із ключових елементів цієї історії, адже багато подій відбуваються саме тут, у місці поблизу океану у Флориді». Та, варто сказати, як такого острова Каміно із містечком Санта-Роза насправді… немає на карті: існує припущення, мовляв, найімовірнішим його прототипом є острів Кі-Вест у штаті Флорида, на котрому свого часу проживав славетний Ернест Гемінґвей.
Книгарня, її власник та шпигунка
«Будівля розташовувалася на розі Третьої вулиці й Мейн-стрит у самому центрі Санта-Рози. Її побудували сто років тому для банку, який був провідним у місті, але не зміг пережити Велику депресію. Потім тут була аптека, відтак ще один банк і, нарешті, книжковий магазин. На другому поверсі зберігалися коробки, скрині й картотеки, вкриті товстим шаром пилу й ні до чого не придатні. Брюсу вдалося заявити свої права і на цей поверх також. Він розчистив трохи простору, зніс кілька стін, поставив ліжко й назвав усе це квартирою. Тут він і прожив перші десять років після відкриття своєї книгарні». З часом, завдяки підприємницькому хисту та наполегливості нового власника, магазин «Бей-Букс: новинки й рідкісні книги» перетворився на такий собі епіцентр активності тихого туристичного містечка, острів Каміно стали включати до авторських турне, а самого Брюса Кейбла було обрано до ради директорів Асоціації книготорговців Америки.
Мерсер Манн, 31-річна письменниця, переживаючи творчу кризу та значні фінансові негаразди, приїжджає на острів свого дитинства з таємною місією – увійти у місцеве літературне коло, а заодно у довіру до Брюса Кейбла та його дружини. Компанія, котра спеціалізується на охороні й розслідуваннях, вважає, що рукописи Фіцджеральда знаходяться у Кейбла: відомо, що той активно збирає колекцію перших видань сучасних авторів, торгує краденими книжками, а також є інформація, що саме він придбав їх за готівку у посередника…
Чи спрацює ідеальне прикриття Мерсер Манн – легенда про повернення на острів бабусі, щоб завершити роботу над давно очікуваною книгою? Адже гра, у яку вона вступає, виявиться ще тою авантюрою. Та чи буде вона вартою свічок й чого навчить усіх учасників?
Про письменництво як воно є
«Острів Каміно» – проста, легка і дуже кінематографічна (харизматичний Брюс Кейбл так і уявлявся в образі Джонні Деппа) історія про закулісся книжкового бізнесу серед мальовничих декорацій океанського узбережжя з нотками Провансу. Мені також припав до душі неспішний ритм оповіді, як і авторські рефлексії про письменницьке ремесло як таке. Гадаю, цей роман сподобається усім, хто хоче відпочити від серйозної літератури, поринувши у сонячно-книжкову атмосферу острова Каміно.
«Ще одна помилка, характерна для новачків, – ввести двадцятьох персонажів у першому ж розділі. П’ятьох – цілком достатньо, а завелика кількість може відлякати читачів. Наступне: якщо відчуваєте потребу підібрати слово за допомогою словника синонімів, то обирайте ті слова, у яких не більше, ніж три склади. Я маю непоганий словниковий запас, і ніщо так не дратує мене, як письменники, які демонструють свою вченість, вживаючи словеса, яких я ніде не бачив».
Тематично схожі книги
Жоель Діккер «Правда про справу Гаррі Квеберта», Стівен Кінг «Про письменство. Мемуари про ремесло»,, Жіль Леруа «Пісня Алабами».
12 thoughts on “Детективна історія про закулісся книжкового бізнесу: рецензія на «Острів Каміно»”