Чи завжди класичні твори – це нудно й неактуально? А якщо мова піде про (пере)знайомство в сучасному, повноцінному українському та ще й «зірковому» перекладі? Читаймо і насолоджуймося разом: класика може бути класною!
Микола Гоголь – видатний прозаїк і поет, драматург, публіцист та критик першої половини ХІХ століття. Уродженець Полтавщини, нащадок священицького та козацько-старшинського родів. Він вважається класиком російської літератури, яскравим представником так званої «української школи», чільне місце у творчості якого займає козацька тематика, а саме знаменита повість «Тарас Бульба».
Твір перекладено майже всіма європейськими (серед іншого, албанською та фламандською), арабською, китайською, корейською, перською, японською мовами та на їдиш. На його основі написано лібрето опер та балетів, знято низку фільмів (перший – ще у 1909-му, а поки що останній – це скандальна екранізація російського режисера Володимира Бортка 2009 року).
Усі вищезгадані переклади та перевидання стосуються другої, канонізованої тогочасною Російською імперією, редакції повісті, виданої у 1842 році. Перша ж редакція «Тараса Бульби» вийшла у 1835 році і досі залишається невідомою широкому читацькому загалу.
У 2003 році побачив світ український переклад першотвору, здійснений відомим українським письменником Василем Шклярем. Саме завдяки йому повість втрачає (нарешті!) свою процарськість і, при бажанні, «Тараса Бульбу» можна трактувати як український патріотичний твір.
Власне для мене, «Тарас Бульба», починаючи ще з шкільних років, був вкрай суперечливим твором: годі було уявити, аби козаки і сам головний герой, вмираючи, виголошували фрази в дусі російського патріотизму… Чи таки виголошували? І яка доля насправді спіткала козацького полковника? Щиро раджу прочитати автентичного «Тараса Бульбу», бо, все-таки він – наш. Український.
Це видання – моє перше знайомство з легендарною книгою-мандрівкою з-під пера англійського письменника Джерома Клапки Джерома. Повість, вперше опублікована у 1889 році, й досі залишається національним лонгселером та продовжує смішити (до сліз – перевірено на собі) людей у цілому світі. В чому ж секрет її популярності?
Без сумніву, у правдивості розповіді: усі головні герої (якщо не рахувати собаки) мали своїх прототипів, серед них є й сам автор (у якого згодом таки з’явився фокстер’єр, щоправда, на кличку Джим). Основа твору – спогади з весільної подорожі Джерома по Темзі, в котрому постать дружини було замінено реальними друзями письменника. Варто додати, що спочатку книга мала називатися «Повість про Темзу» й описувати, в міру проходження маршруту, місцеві історію та ландшафт впереміш з невеличкими життєвими історіями гумористичного характеру.
Перший переклад «Трьох у човні» на українську мову було здійснено Іваном Петрушевичем буквально у рік виходу оригінального твору, а останній – молодим українським письменником та журналістом Марком Лівіним.
Троє друзів-джентльменів вирішують відпочити від міської метушні, вирушивши у двотижневу мандрівку човном… Ой, як же я насміялася, читаючи про їхні пригоди (і не тільки до сліз, а й до кольок у животі!)! «Троє у човні» – це настільки «живе» та заряджаюче позитивом чтиво, що його сміливо можна рекомендувати геть усім (і, головне, без рецепту!)! Це іскриста, фонтануюча пафосом та щонайсправжнісіньким англійським гумором історія, котру, як зазначає у передмові Джером Клапка Джером, ніщо не перевершить у її безнадійній, невиліковній правдивості і яка справді стане найціннішим здобутком для вдумливого читача.
Запитайте будь-кого, який художній твір першим спадає на думку при згадці слова «пірати», і, 99,9 % , почуєте у відповідь: «Йо-хо-хо ще й плящина рому! «Острів Скарбів»!» Та й справді, хто у шкільному віці не зачитувався цим пригодницьким романом, що став класикою ще за життя свого автора, – відомого шотландського письменника Роберта-Луїса Стівенсона – котрий зі своєї біографії теж зумів створити надзахоплюючу історію.
Ця книга (початкова назва – «Корабельний кухар»), вийшовши у 1883 році, стала восьмою у творчості Стівенсона, хоча сам літератор називав її першою, у зв’язку з шаленим успіхом та популярністю, які йому принесла. Ідея написання роману виникла під час гри з пасинком Ллойдом, «американським джентльменом, відповідно до класичного смаку якого цю історію було задумано та нарешті завершено, із вдячністю за численні чудові години та щирими побажаннями», як зазначає автор у присвяті до твору.
Даний переклад – абсолютно новий та повний, з цілковитим збереженням оригінальної піратської та морської термінології й відповідними примітками. Над ним попрацював український письменник, публіцист, перекладач та фаховий дослідник історії піратства Віктор Губарев.
Хто такі буканіри та «морські пси»? «Прогулянка по дошці» – правдивий чи вигаданий піратський звичай? А славнозвісний «чорний знак»? «Острів Скарбів» – це не лише захоплюючий роман, сповнений морської романтики та особливої атмосфери епохи корсарів, а й джерело багатющих знань з історії джентльменів удачі та сталих виразів часів вітрильного флоту, котрий направду не відпускатиме до останньої сторінки!
Ви ще досі не прочитали найвідоміший роман про помсту всіх часів і народів? Тоді не гайте часу, адже цей симпатичний «товстунець» у найновішому українському перекладі – просто не те слово, як вартий уваги та місця на книжковій полиці кожного!
Власне, ще донедавна я й сама належала до когорти тих, хто хотів познайомитися з повною літературною версією легендарної історії в’язня замку Іф, написаною, до речі, на основі цілком реальних подій 1807 року (сюжетний матеріал взято із кримінальної справи чоботаря Франсуа Піко). Також варто сказати, що роману «Граф Монте-Крісто» як такого світ міг би й не побачити, якби видавці Максиміліан Бетюн та Анрі Плон не змінили жанру твору у контракті з письменником: з подорожнього щоденника на авантюрно-соціальний роман.
19-річний юнак Едмон Дантес не тямиться від щастя: він розбагатів та от-от одружиться. Що може стати йому на заваді? Лише вічні, як і саме людство, заздрість, ревнощі, наклеп… Та чи завжди помста, якою б справедливою вона не була, є солодкою? Читаймо та шукаймо відповіді на споконвічні питання разом!
Знання в галузі літератури, філософії, астрономії – жодних, політики – слабкі, ботаніки – нерівномірні (знає властивості беладони, опіуму та отрут взагалі; не має уявлень про садівництво), геології – практичні, але обмежені (з першого погляду визначає зразки різних ґрунтів), хімії – глибокі, анатомії – точні, але безсистемні, кримінальної хронічки «величезні, добре грає на скрипці, відмінно фехтує на шпагах і еспадронах, прекрасний боксер, володіє ґрунтовними практичними знаннями англійських законів, у своїх розслідуваннях використовує логіку та метод дедукції… Хто цей літературний герой, якого автор під тиском обурених читачів, серед іншого, членів британської королівської сім’ї, змушений був «оживити»?
Та це ж славнозвісний Голмс, містер Шерлок Голмс, який разом зі своїм напарником лікарем Вотсоном, стали найвідомішим детективним дуетом в історії літератури, кіно та інших видів мистецтва, назавжди увіковічнивши ім’я свого творця – Артура Конана Дойла – як одного з найпопулярніших письменників направду ever.
Під обкладинками цих двох видань зібрано усі твори, присвячені геніальному детективу – 56 оповідань та 4 повісті – оформлені оригінальними ілюстраціями часів їхнього першого виходу в світ, завдяки чому, а також пречудовому перекладу читання перетворюється на неймовірно атмосферну пригоду, вартої уваги читачів усіх-усіх поколінь!
163 thoughts on “Відкриваємо класику по-новому: 5 шедеврів світової літератури в сучасному перекладі”