Як уже йшлося в минулому уроці, класики — це, на жаль чи на щастя, не лише й не завжди ті, кого вивчають у класі. Особливо не випадає ототожнювати шкільну програму з корпусом найкращих текстів у нас, на пострадянському просторі. Через

Слово «канон» має багато значень і неодноразово їх змінювало. Напевне, найперші асоціації, яке воно викликає нині, пов’язані зі священними текстами, музичною формою та виробником оргтехніки. Але на початках канон означав звичайну натоді лінійку — бамбукову чи солом’яну паличку для вимірювання.

Висока і низька, серйозна й розважальна, масова та елітарна, формульна і авангардна, мейнстрімна й маргінальна, проста і складна, легка й нудна, класика та попса — ці бінарні опозиції описують традиційне розрізнення літератури на жанрову і ні. У книговиданні такий поділ

Поет, прозаїк, драматург, філософ, публіцист, перекладач і літературний критик, історик, соціолог, політолог, мистецтвознавець, фольклорист, етнолог, економіст, громадський і політичний діяч – усе це про одну людину, при чому не про да Вінчі. 10 поетичних збірок, 50 поем, 10 творів великої прози

«Бросьте в самом деле кацапию, да поезжайте в гетьманщину. Я сам думаю то же сделать и на следующий год махнуть отсюда. Дурни мы, право, как рассудишь хорошенько. Для чего и кому мы жертвуем всем?» – писав Микола Гоголь близькому другові

«Ми звикли вважати (дехто іронічно, а більшість – серйозно), що хліб, вишиванка, калина, гопак і пісня символічно трактують нашу українську ідентичність. Від них вже рукою сягнути до культурного коду нації – Тараса Шевченка. Його продовжують згадувати й цитувати в часи