Іван Франко — незнаний і сучасний: Доктор Фавст з Галичини

Поет, прозаїк, драматург, філософ, публіцист, перекладач і літературний критик, історик, соціолог, політолог, мистецтвознавець, фольклорист, етнолог, економіст, громадський і політичний діяч – усе це про одну людину, при чому не про да Вінчі. 

10 поетичних збірок, 50 поем, 10 творів великої прози і 100 малої, понад 3000 статéй і наукових праць, а загалом близько 6000 творів! Не рахуючи перекладів із 19 мов, серед яких екзотичні вавилонська й санскрит.

Словом, Іван Якович був настільки ерудованим і плодючим, що в це складно повірити. Правда, він не любив називатись Іваном Яковичем, а малим узагалі мав інше, домашнє ім’я, яке, за народними уявленнями, захищало від злих духів, а згодом стало його творчим alter-ego – Мирон. 

Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, а ще Рижий, Джеджалик, Хома Брут, Іван Живий, Гаврило Кремінь, Не-Давид, Не-Теофраст, Vivus, Carabus, Nonseverus, Ккк, ххх, Віршороб Голопупенко – Франко рекордсмен із кількості псевдонімів: усього їх мав близько сотні.

Затятий бібліофіл, що заледь не проґавив власне весілля, засидівшись у бібліотеці, Іван Франко зібрав удома близько 15 000 томів, а коли хтось питав, як він устигає так багато читати, серйозно відповідав: «А я не читаю книжок. Я їх нюхаю!»

На щастя, книжки самого Франка не тільки нюхають – за ними знімають фільми і ставлять вистави, його вірші кладуть на музику і навіть цитують на парканах. Але почнімо з Франкових портретів, адже в цьому столітті їх малюють далеко не лише на грошах і марках. 

Мерч і візуалка

#ХтоФранко – новий проект київського панк-художника Влада Корнюка, створений у відповідь на акт вандалізму щодо виставки Олександра Грехова «Квантовий стрибок Шевченка». Франко-Франкеншейн/Ейштейн/Супермен/Робокоп/Геллбой і навіть Гарфілд – віднедавна з’явився і на значках та футболках. 

Зображення Каменяра на футболках друкують також бренди TUR і HPwear, а на горнятках – ентузіасти з «Файних мемів про українську літературу», які створили також і вікопомний мем про Франкотика та низку інших:

До речі, про одяг: 2011 року студенти Львівського університету, який Франко так і не закінчив через арешти, започаткували традицію надягати на його пам’ятник викладацькі бонет і мантію. Уже після докторантури у Віденському університеті Франко справді мав викладати в ЛНУ й навіть прочитав вступну лекцію, але лишитись за кафедрою завадило політичне минуле. Студентам ця перша пара настільки зайшла, що наприкінці лектора, наче рок-зірку, винесли на руках і підкидали догори – аж подерли йому позичений фрак. Саме Франко першим завів моду поєднувати класичне європейське вбрання з українськими вишиванками, яких мав цілу колекцію. А три роки тому рівненська майстриня Олена Медвєдєва власноруч вишила… збірку віршів Франка «Народна пісня». Кожна сторінка вражаючої метрової 5-кілограмової книжки прикрашена візерунком, скопійованим із сорочки поета. 

У місті, названому на честь Франка, останніми роками з’явилося із ним одразу два мурали, а в столиці – два графіті, одне з яких – знамениті «Ікони революції». 

Натомість київський художник-жлобіст Дмитро Криштовський, весело збиткуючись над властивою українцям сакралізацією письменників, намалював Франка в спортивному костюмі. А тернополянин Олег Шупляк створив «двовзор» – розкішну оптичну ілюзію за мотивами «Захара Беркута». Цікаво, що за звання найпатріотичнішого портрета Івана Яковича цілком могло би позмагатись… полотно Едварда Мунка, на якому зображений Фрідріх Ніцше.

Музика

Іван Франко дружив із Миколою Лисенком, Соломією Крушельницькою, Станіславом Людкевичем, складав пісні й марші та сам, кажуть, незле співав. Але все одно складно було би передбачити, що його прозова п’єса «Украдене щастя» ляже в основу аж двох опер, літературна обробка арабської казки «Абу-Касимові капці» стане назвою ска-панк гурту, а громадянська лірика «На суді» буде хітом хіп-хопера Кашляючого Еда. Серед найуспішніших сучасних композицій на слова Франка, безперечно, «Човен» гурту Один в каное та «Стежечка» – саунд-трек фільму «Крути» у виконанні Христини Соловій. 

Для любителів музики, яку по радіо не почуєш, цікавим може бути цілий альбом пісень на переклади Франка етно-рок гурту ГИЧ оркестр – той так і зветься: «Під маркою Івана Яковича». А поціновувачам класики до смаку припаде опера Мирослава Скорика, лібрето якої слугує поетичний magnum opus Франка – «Мойсей».

Театр

Кожен із трьох жмутків, тобто розділів збірки інтимної лірики «Зів’яле листя» присвячений одній із Франкових трагічних любовей. Його перша наречена Ольга Рошкевич, попри батьківську заборону навіть переписуватись із неблагонадійним студентом, кілька років жила із законним чоловіком фіктивним шлюбом, не втрачаючи надії знову зійтися з «Івасем». Княгиня Юзефа Дзвонковська прямо й недвозначно відмовила Франку, знаючи про свою тяжку хворобу, і скоро померла від туберкульозу. А з Целіною Журовською (Зиґмунтовською) стосунки поета були найтриваліші й найдивніші… Утім, про них можна прочитати в класичній уже праці Ярослава Грицака «Пророк у своїй вітчизні». А ось про стосунки Франка із дружиною краще скласти враження, почувши про них із перших уст.

Листи Ольги Хоружинської до чоловіка були вперше розшифровані й надруковані щойно в 2000-х, а кілька років тому їхній рідний онук Роланд Тарасович Франко, літературознавець Роман Веретельник та актриса Галина Стефанова перетворили цей епістолярій на зворушливу біографічну виставу «Подружжя», яка досі йде у київському Центрі Леся Курбаса. 

Кіно

За сюжетами Івана Франка знято більше десятка фільмів і серіалів, але Голлівуд взявся за нього вперше! Уже цієї осені відбудеться прем’єра нового «Захара Беркута», поставленого англійською мовою в українських Карпатах режисером «Кіборгів» Ахтемом Сеітаблаєвим та американцем Джоном Вінном. У ролі Захара Беркута знаменитий «рідкий термінатор» Роберт Патрік. 

З часів доволі заідеологізованого байопіку із Сергієм Бондарчуком «Іван Франко» (1956) про письменника робили тільки однойменні документалки (2006, 2008, 2009). Зате нещодавно розпочалися зйомки картини про його наймолодшого сина – співзасновника Пласту й першого авіатора Галицької армії Петра Франка. Кіно матиме назву «Інший Франко», режисер – дебютант Ігор Висневський, актор із питомо кінематографічним прізвищем В’ячеслав Довженко виконає роль Петра, а той-таки Сеітаблаєв зіграє його старшого товариша. 

Мультфільми

Дуже непересічно склалися долі всіх чотирьох Франчат: Андрія, Тараса, Петра та Анни. Саме для них тато написав свій бестселер «Лис Микита», пересадивши на український ґрунт західноєвропейський середньовічний сюжет про авантюрного лиса Ренара. І саме рудий, як автор, крутихвіст став головним персонажем першого українського мультсеріалу часів Незалежності (2007). У ньому легко прослідкувати аналогії із сучасністю, зокрема щодо взаємин у владному середовищі, що робить мульт «Лис Микита» цікавим не тільки дітям.

Коли Іван Франко сам іще був дитиною й навчався у дрогобицькій школі отців-василіян, він мешкав у тітки, яка разом із чоловіком тримала столярну майстерню, де виготовляли весільні скрині та домовини. Інколи замовлень було так багато, що Франку буквально ніде було притулитися, тому він, мов юний Дракула, ночував у новеньких трунах. Цей маловідомий епізод увійшов до нової серії 2-го сезону анімаційного серіалу, знятого за однойменним цікавезним енциклопедичним атласом «Книга-мандрівка. Україна».

Книжки

Так історично склалося: найкрасивіші книжки Франка і про Франка, що видавалися цими роками, – дитячі. Тут тобі й переказана ним «Ріпка» від студії «Аґрафка», і «Коли ще звірі говорили», і «Грицева шкільна наука» з іронічними ілюстраціями Олександра Продана – епохальна оповідка, яка дала назву флагману українського ринку дитячої книжки – видавництву «А-ба-ба-га-ла-ма-га». 

А ще цілих 2 різних «Фарбованих лиси»:

…та 1 «Лис Микита» (так, це різні казки).

Про Франка дітям і не тільки їм доступно й захопливо розповідає ВСЛівська абетка «Франко від А до Я» з колажами Романа Романишина й Андрія Лесіва з «Аґрафки». Автори абетки – Богдан і Наталя Тихолози, що їм належить авторський проект «Франко: наживо», як ніхто знаються на життєписі та творчості Івана Яковича.

«Герой поневолі» це перший український графічний роман, намальований на основі класичного тексту. Показово, що робити переспіви класики для дітей «Пригоди Дон Кіхота», наприклад, у нас почав якраз Франко. Ближчим часом має з’явитись іще один комікс «Захар Беркут: легенда» натхненна повістю Івана Яковича оригінальна історія з ілюстраціями Олександра Корешкова. 

Гуцульська проза Франка зібрана під однією палітуркою в книзі «Терен у нозі», а збірку менш відомих, не хрестоматійних оповідань «Гірчичне зерно» упорядкував один із чільних франкознавців Ростислав Чопик.

Дві найґрунтовніші літературознавчі монографії про Івана Франка нещодавно перевидали. Перша «Франко не/і каменяр» члена-кореспондента Академії наук Тамари Гундорової, яка всіляко бореться з ідолопоклонством класикам і політизацією літератури. У книзі йдеться про масонську і гностичну символіку, мотив «двоєдушності», ритуал живопоховання, архетипи «цілого чоловіка» й «вічної жіночості» у творчості Франка. Це книжка для тих, хто цікавиться ним не поверхово. Зрештою, як і біографічний нарис «…І остатня часть дороги. Іван Франко в 1908–1916 роках» докторки філологічних наук Ярослави Мельник. У цій книжці описано найскладніші епізоди в житті Франка, позначені тяжкими психофізіологічними розладами: письменнику скрутило зап’ястки так, що він зовсім не міг писати, а через низку хибних діагнозів, серед яких був сифіліс, і неправильне лікування в Івана Яковича почалися моторошні галюцинації, про які він розповідав в «Історії моєї хвороби» та численних листах. 

Перед смертю Іван Франко заледь не здобувся на першу Нобелівку для української літератури, принаймні мав на неї всі шанси, але номінували його запізно. А до наступного, 1917 року галицький Фавст уже не дожив…

(Visited 646 times, 4 visits today)