Роман Джеймса Балларда «Висотка» цього року видали українською. Як поціновувач антиутопій, я не змогла пройти повз книгу, що обіцяла розповісти про життя кількох тисяч мешканців середнього класу у автономній багатоповерхівці. Очікувала типовий, як для цього жанру, поступовий розвиток подій. Але

Роман-антиутопію «Оповідь служниці» Марґарет Етвуд написала в 1985 році. Але після виходу в 2017 році серіалу, знятого на основі книги, про неї заговорили знову. Роман викликає різноманітні емоції, ставить багато питань та точно не залишить нікого байдужим.

Кожне народження антиутопії – це маленьке свято. А український переклад культового роману – це привід підняти бокали. Тільки не робіть потім (чи в процесі) селфі. І не завантажуйте їх у соцмережі. І ні в якому разі не оновлюйте статус, мовляв,

Мишка плакала, кололася, але продовжувала гризти кактус – це про моє читання антиутопій. Недолюблюю цей жанр, бо він видається трохи передбачуваним. Розумію, що нарікати зась: усі жанри мають свої прийоми і схеми, але в антиутопіях половина розвитку сюжету відома зі

«2084: Кінець світу» — це роман-антиутопія алжирського письменника Буалема Сансаля, що розповідає про тоталітарну теократичну державу Абістан, у якій після перемоги у Священній війні нарешті запанував «ідеальний» лад. Спостерігаючи за життям головного героя на ім’я Аті, ми дізнаємося, яким жорстоким