Кожне народження антиутопії – це маленьке свято. А український переклад культового роману – це привід підняти бокали. Тільки не робіть потім (чи в процесі) селфі. І не завантажуйте їх у соцмережі. І ні в якому разі не оновлюйте статус, мовляв, святкуєте появу «Сфери». Зараз розповім, чому.
З чого постала «Сфера»
Біографія Дейва Еґґерса за драмою та насиченістю не поступається його книжкам. Він – титулований журналіст, автор бестселерів, сценарист, видавець і навіть трохи дизайнер.
Письменник вчився на факультеті журналістики у престижному Іллінойському університеті в Урбана-Шампейн. Але трагічні смерті обох батьків, які пішли ж життя від раку з різницею у рік, внесли корективи у його плани. Так 21-річному Дейву довелось виховувати восьмирічного братика Крістофера. Ці події він опише у першій своїй книзі A Heartbreaking Work of Staggering Genius (2000), яка стане бестселером New York Times New York Times, а журнал «Тайм» назве її кращою книжкою року. На жаль, Пулітцера Еґґерс все ж не отримає.
Перший художній роман Дейва Еґґерса You Shall Know Our Velocity вийшов 2002 року. А у 2005 світ побачила книжка- інтерв’ю з колишнім в’язнем, довічно засудженим і згодом реабілітованим Surviving Justice: America’s Wrongfully Convicted and Exonerated.
Але повернімось до «Сфери» (2013) – Еґґерс задумував її як соціальну сатиру на аж надто вагому роль соцмереж у нашому житті. Хоча у 2017 твір швидше сприймається як геть недалеке майбутнє.
Хмари і смайлики
З перших сторінок знайомимось з Мей Голланд – провінційною дівчиною, якій нудно на безперспективній роботі у малесенькому містечку десь біля Фресно. Їй 24 і вона вже геть втомилась від такого життя.
Але тут на допомогу приходить подружка з коледжу, яка працює у культовому концерні «Сфера», який вже давно затьмарив Facebook, Twitter і навіть Instagram (не хочу в це вірити, мій любий інстаграмчик).
Енні замовила словечко – корупційна складова – і ось Мей вже на роботі мрії. Їй там так чудово, як мені було б в УЄФА.
У статусі новачка дівчина досягає неабияких успіхів. Вона з усмішкою розсилає смайлики і переносить всю інформацію у сферівську хмару. Віртуальний рейтинг витісняє реальне спілкування, але на цьому етапі загроза поки не набула якоїсь форми і ще не показує гострі акулячі зуби.
Голос розуму
У якийсь момент автор намагається схаменути головну героїню. Здоровий глузд до неї промовляє устами батьків, хоч хворому татові й дуже допомагає сферівська страховка, і колишнього хлопця – вайлуватого Мерсера, і таємничого Кальдена, який знає про систему набагато більше, ніж розповідає.
Всі вони говорять про те, що реальне спілкування важливіше за обмін смайликами. Що увагу можна приділяти офлайн. І що не все у «Сфері» так прекрасно. Але чи 24-річні дівчата схильні когось слухати? Вони ж все знають.
Абсолютна прозорість
«Сфера» прагне до досконалості, читати: «всі знають все». От і Мей через дурний вчинок (вам сподобається) стає прозорою – тобто постійно носить на собі камеру і транслює у павутину все, що відбувається довкола неї. Вимикає тільки вночі і в туалеті переводить на беззвучний режим.
Мей стає мегапопулярною, але й втрачає низку старих зв’язків, якими дорожила, бо ж не всі розмови мають одразу ставати надбанням громадськості. Вона випадково осоромлює батьків і мало не втрачає улюблену подругу, а ще камера віддаляє її від бажаного чоловіка.
Але ідея з прозорістю політиків, чиновників та інших владних осіб з біса чудова.
Минуле доконане
Це ще один проект «Сфери», який показує, що дещо знати не варто, можливо навіть травматично. Сервіс «Минуле доконане» дозволяє зазирнути у життя предків через століття. І знайти там таке, що зруйнує майбутнє. Хоч перша піддослідна ледве переживає експеримент, «Сфера» не збирається зупинятись.
«ВірДіти», програми для виявлення чужинців у кварталі, додатки, які вкажуть на тих, хто має судимості, мільйони камер «ВидоЗміни», які постійно транслюють відео онлайн, – «Сфера» змінить цей світ на краще, не питаючи дозволу.
Пласка екранізація
А тут я хотіла написати, що у такої прекрасної книжки є надзвичайна екранізація з Емою Ватсон, Томом Генксом і шотландкою Карен Гіллан (Амелія Понд з «Доктора Хто»). Хотіла – написала. Надзвичайно пласка екранізація з купою зміщених акцентів, а ще якась геть пуританська, бо книга місцями навіть дуже 18+.
Фільм показує Мей Голланд тільки з погляду її фанатичного кар’єризму, стираючи грані малого стерва та гарячої штучки. У якийсь момент вона навіть стає мученицею і тою, хто може і буде розвалювати мережевого монстра, який пожирає свідомість людей. Словом, екранізація одразу після книги мене дуже розчарувала. Не робіть так, як я. Не дивіться за гарячими слідами.
Ділитись – це любити
Те, що колись потрапило в інтернет, ніколи не зникає без сліду. Воно зберігається десь на віддалених серверах у тридесятому королівстві під сімома замками, а доступ до нього може бути втрачений. Та колись це стане надбання громадськості.
«Сфера» – не для того, щоб налякати вас до чортиків і надихнути поклопотати у провайдера про відключення послуги. Вона для того, щоб допомогти правильно розставити пріоритети і фільтрувати те, чим ділитесь у мережі.
Читати також: Джордж Орвелл «1984», Олдос Гасклі «Який чудесний світ новий», Рей Бредберрі «451 за Фаренгейтом», Джек Лондон «Залізна п’ята», Едвард Фостер «Машина зупиняється».
9 thoughts on “Ділитись=любити, таємниця=крадіжка і ще трохи сферичної мудрості від Дейва Еґґерса”