Всередині перевидань Ернеста Гемінґвея

Фото: Юлії Рябчик

Під час Форуму Видавців дискусія про переклади класики зібрала повний зал. Перекладачі пояснювали необхідність періодично по-новому перекладати вже колись перекладені тексти. Змінюється культурний код, змінюється мова, звичаї, тенденції, конотації, тож книжки для кращого розуміння теж необхідно оновлювати.

Одним з яскравих прикладів подібного оновленого перекладу є тріо книг Ернеста Гемінґвея, які вийшли у Видавництві Старого Лева. «Старий і море»«І сонце сходить» («Фієста») і збірник оповідань «Чоловіки без жінок» — ось герої нашого сьогоднішнього тексту.

Останній раз тексти Гемінґвея виходили в українському перекладі в 1979-1981 роках, чотиритомник у видавництві Дніпро, а в 1985 році видавництво Вища школа публікувало окремо «Фієсту» і «По кому подзвін». Минуло майже 40 років, СРСР більше немає, його цензури теж, стільки всього в світі змінилося, до того ж є потреба в авторі, який пише про війну так, що після прочитання хочеться не застрелитися, а вірити в майбутнє. Якщо не світле, то хоча б в його наявність.

Питань «чому це саме Гемінґвей» не виникає — потреба у його текстах у суспільстві зараз ясна як ніколи. До того ж, ВСЛ вловили тенденцію і випустили не просто оновлену лінійку текстів в новому перекладі — це повноцінна нова лінійка книг. Лаконічний дизайн, красиві обкладинки, ніби намальовані від руки, кольорові зрізи та цікаві ілюстрації.

І вийшла добірка на будь-який смак: для тих, хто хоче роман, щоб про війну та її наслідки, є «Фієста»; для любителів великих метафор є «Старий і море»; для тих, хто надає перевагу короткій телеграфній прозі, є «Чоловіки без жінок».

А оскільки книги ці прекрасні не тільки зовні, але і всередині, загляньмо під обкладинку до кожної.


хем1

«І сонце сходить» («Фієста»). Про такі книжки кажуть «заздрю, ти читаєш це вперше»


На одній з вечірок Гертруда Стайн в розмові з Ернестом описала їхнє повоєнне суспільство словами, які увійшли в історію — втрачене покоління. Люди, покалічені війною, занадто жорстокою і дуже реальною. Їхній світ перевернувся з ніг на голову і нормальним вже ніколи не буде, тому вони існують в світі, де біль глушиться алкоголем, жорстоким веселощами, любовними захопленнями без міри. Більше нічого приховувати, все занадто прямолінійно, цинізм — це нова романтика. З гумору тільки сарказм, подорожі більше схожі на втечу, а мораль мертва — це чудовий новий світ.

Втрачене покоління — основа книги, де в післявоєнному Парижі американський журналіст Джейк Барнс не може залишатися наодинці зі своїми думками, тому щоночі проводить в компанії алкоголю, шалених танців і людей різного рівня близькості, аби тільки позбутися глухої туги. Він поранений і поранений так, що назавжди позбавлений можливості бути щасливим в шлюбі. Він закоханий, але Брет Ешлі не може втриматися від коротких романів без числа і цілі, та й Джейк не противиться цьому. Одного разу Джейк вирушає за традицією дивитися на бій биків і цього разу його друзі їдуть з ним, але нічого доброго з цього не виходить. Всі чоловіки закохані в леді Ешлі, вона в стосунках паралельно з двома друзями відразу, ті нескінченно ревнують і зачіпають один одного, якщо не фізично, так словесно, а вона під фінал (спойлери!) втікає взагалі з третім. Фієста — це історія спустошених не за своїм бажанням людей і про те, як вони відчайдушно намагаються наповнити своє життя світлом, легкістю і радістю, а виходить тільки болем, розчаруванням і гіркотою. Добре, що Хем завжди залишає надію.


хем2

«Старий і море». Людину можна знищити, але її не можна перемогти


Останній опублікований прижиттєво текст Гемінґвея. На першій же суперобкладинці було написано «нова класика» і так воно і сталося. За неї автор отримав спочатку Пулітцерівську премію, а слідом і Нобелівську. Для багатьох знайомство з творчістю Гемінґвея почалося саме з цієї повісті й поки одні сприймають її як легку нехитру казку, інші як відповідь на критику, треті як новий рівень творчості письменника, текст не старіє з роками й стільки десятиліть знаходить свою аудиторію. На диво легко написана книга, сюжет якої всі знають, але читати її від цього не стає менш цікаво.

Старий кубинський рибалка Сантьяго 84 дні виходить в море і повертається ні з чим. Всі в селі вже визнали його невдахою salao і відвернулися від нього, і тільки маленький хлопчик Мандоліно вірить, що все скоро зміниться. Попри заборону батьків, він допомагає Сантьяго донести снасті до будинку, відвідує його і разом за вечерею вони базікають про бейсбол. На наступний день старий виходить далеко в море й раптово йому посміхається удача — на гачок попадається марлін понад п’ять метрів завдовжки. Два дні й дві ночі намагається впоратися старий з рибою, але зловити ще не означає утримати. І ось коли на третій день він витрачає сили, що залишилися, щоб всадити в рибу гарпун, на кров спливаються акули. Ця битва не на рівних — Сантьяго відбивається щосили, але вони з’їдають марліна, залишаючи один лише скелет, який рибалці вдається дотягнути до берега.

Мені шалено подобається, як чудово вміщаються в одному творі стільки гордості й смирення водночас.

Серпневий мастрід: 7 книжок про море та океан


хем3

«Чоловіки без жінок». Ясно телеграфую реальність


Із синьо-сизої обкладинки кольору заходу сонця на нас не дивиться чоловік — він охоплений своїми демонами в шинку після довгого трудового дня, повного сумнівів. Це — збірка оповідань, які охоплюють творчий період 1923-1927. Лаконічні, точні, ясні, не позбавлені поетики тексти, які передають реальність без прикрас, просто з не із найбільш звичної або зручної точки зору.

Про любов, війну, страх, відвагу, сумніви й дорослішання — Гемінґвей не соромиться говорити одночасно про побутове і про вічне, з силою занурюючи нас головою в чан, де намішано минуле, майбутнє і твереза реальність.

На якому тексті ви зупинитеся найдовше? «Мій старий», який одночасно про гордість і віру, про батьків і дітей, про пам’ять і розчарування? Або на найкоротшій історії кохання, що ніби намагалися вмістити в одну телеграму? Або бажаєте послухати найбільш банальну історію, в якій весь світ зупиняється в день похорону матадора? Це гострі, експресивні історії, вони не залишають сумнівів в генії Гемінґвея, його умінні ловити момент і вставляти в рамку так, щоб він не втрачав актуальності й гостроти. Адже не обов’язково говорити про головне навпростець, щоб його відчувати.


Кішка на дощі. Уривок зі збірки Гемінґвея «Чоловіки без жінок та інші оповідання»


Усі фото Юлії Рябчик.

Юля Рябчик
Письменниця в чотири блокноти і твітер. Блогерка, буктюберка, безробітній журналіст, на всі руки майстриня. Звільнилася, щоби вистачало часу на літературу - маніакальний чтун:) Постійно забуваю імена персонажів, пишу на сторінках помітки, сперечаюся з авторами й гостро емоційно реагую на вигадані світи. BookChick, бо книжечки і суконьки. Веду щоденну книжкову розсилку в Telegram, підслуховую людей, подорожую, монтую і готую каву.
https://medium.com/ryabchick

6 thoughts on “Всередині перевидань Ернеста Гемінґвея

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl articles and blogs

Залишити відповідь