Домашній Гемінґвей, який завжди з тобою: розмови довкола перекладів та переперекладів класиків

Фото: History Cooperative

Під час Форуму видавців, як відомо, можна не тільки послухати уривки з нових книжок, виданих до однієї з найбільш очікуваних культурних подій країни, побувати на презентаціях перекладів книжок від видатних світових авторів чи на літературних читаннях. Щорічний Форум – це також десятки дискусій, майстер-класів та лекцій, націлених підняти загальний культурно-освітній рівень відвідувачів, змусити замислитися над актуальними питаннями, а також спрямованими на надання чарівної скриньки з інструментами (як у Річарда Баха). 


16 вересня в молодіжному просторі «CoMMuna» відбулася перекладацька дискусія: «Обережно з класиками: розмова довкола сучасних перекладів Гемінґвея» за участі Віктора Морозова, Андрія Бондара, Мар’яни Прокопович. Модерувала зустріч Ірина Славінська. Дискусія була присвячена темі специфіки перекладу книжок, які вже перекладали за радянських часів, а також питанню культури переперекладів й особливостям перекладу прізвища «автора, що завжди з тобою».


Варто зауважити, що українське «перезавантаження» творів класика американської та світової літератур, лауреата Нобелівської та Пулітцерівської премій відбулося завдяки «Видавництву Старого Лева», яке придбало права на всі твори Ернеста Гемінґвея. З 1991 року не було видано його жодної книжки з творами українською мовою з дотриманням вимог авторського права. «ВСЛ» стало першим видавництвом, що взялося видати твори класика, послуговуючись контактами з провідними сучасними українськими перекладачами й уже вкотре демонструючи бездоганний літературний, мистецький та поліграфічний рівень своїх видань.

Ернеста Хемінгуея вперше з часів Незалежності перекладуть українською

IMG_6870

«Перекладів ніколи не буває забагато», – зазначила під час дискусії Мар’яна Прокопович. «На певному відтинку часу кожна культура має по-новому інтерпретувати класику. Ми були колонізованим народом упродовж кількох століть. Мова, якою ми перекладали, часто-густо не відповідала нашим потребам. Її розвиток не відповідав розвитку англійської, французької мов. Тепер ми можемо подивитися на класику зовсім по-іншому – і це такий собі постколоніальний виклик – перекладати великих представників літератури», – додав Андрій Бондар.

Упродовж дискусії пролунала думка, що під час порівняння уже наявних текстів сучасні перекладачі України стикалися з тим, що радянські переклади творів класиків українською були перекладами не з мови оригіналу, а спробою перекласти твір з російської та видати свою, українську версію, унаслідок чого тексти були відверто насичені калькою.

IMG_6862

«З часом змінюються також і підходи до перекладу. Радянський переклад мав досить специфічний підхід до оригіналу, – зазначає Мар’яна Прокопович. – Якщо порівнювати оригінал з перекладом, бували дописки або пропуски, мотивовані думкою перекладача. Працювала над одним перекладом. В оригіналі «сказав він», а в перекладі «пролунав його бадьорий басок».

staryy_fiesta-1

Розглядали впродовж дискусії і специфічне питання щодо перекладу прізвища Ернеста Гемінґвея. Ірина Славінська слушно зауважила, що річ у звичці більшості до звучного, милого вуху «Хемінгуей», яке можна побачити на українських перекладах часів Радянського Союзу.

«Це як домашні капці. Одягаєш – і свій домашній Хемінгуей, тоді ще якого ти залюбки носиш».

IMG_6876

Серед інших запитань, які пролунали й були піддані обговоренню на дискусії, було й питання важливості використання інтернет-ресурсів у процесі роботи над перекладом твору. Віктор Морозов зізнався, що реальні словники в нього зараз знаходяться десь на другому місці, водночас словниками онлайновими, за словами самих перекладачів, кожний із них постійно послуговується.

На відповідь відвідувачки, технічному перекладачеві з Одеси, щодо зарплатні перекладачів художньої літератури учасники зустрічі таємничо посміхнулися. Залишивши без відповіді і без справжніх цифр, і порівняли вони свою діяльність із сізіфовою працею, яка не має відповідної оплати. Андрій Бондар кинув наприкінці: «Добре заробляємо. Десь так, як таксист київський. Такий, не дуже активний, не на всі їздить виклики…». У відповідь зал зірвався голосним реготом:).


Цікаве з дискусії:

«Гемінґвей славний тим, що він приховує свої справжні емоції, справжній сенс. У нього теорія Айсберга – на поверхні тільки 1/7 частина тексту» (Віктор Морозов).

«Гемінґвея навчили тому, що треба забути про прикметники, емоції, сентиментальність – «усе викинути, потрібен бути сухий телеграфний стиль. А Гертруда Стайн навчила його методам повторів» (Віктор Морозов).


Марія Прохоренко

(Visited 124 times, 1 visits today)
Yakaboo
Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)