«Український» Париж початку XX століття

Кажуть, читання повинне бути різноманітним, тому час від часу варто змінювати свої усталені читацькі уподобання. Зважаючи на це твердження, я вирішила тимчасово змінити популярну белетристику, яка переважає у моїх читацьких симпатіях, на якийсь захопливий нон-фікшн.

На моє велике здивування, переглянувши свої наявні книжкові запаси, я виявила, що в мене понад десяток нечитаних книг на мистецьку тематику, серед яких є навіть одна українською мовою. Цією єдиною і неповторною (а саме так воно і є) книгою, на якій зупинився мій вибір, виявилася монографія Віти Сусак «Українські мистці Парижа. 1900-1939», що в 2010 році була видана видавництвом «Родовід» за підтримки гранда видавничої справи «А-ба-ба-га-ла-ма-ги» трьома мовами (українська, англійська та французька).

«Українські мистці Парижа. 1900-1939» – перша ґрунтовна праця, що досліджує участь українських мистців у Паризькій школі (École de Paris). Вона вражає своєю масштабністю і складністю обраної тематики, адже встановити українську ідентичність мистця початку 20 століття, який не позиціонував себе як українець, часом було дуже важко. Залишається лише дивуватися, з якою наполегливістю протягом декількох років Віта Сусак працювала над цією надзвичайно цікавою і нелегкою працею, визначаючи серед величезної кількості мистців-іноземців, що працювали в Парижі 1900-1939-х рр., саме вихідців з України. Архипенко, Бойчук, Маневич, Баранов-Росіне, Глущенко, Хмелюк, Грищенко – ці та багато інших імен творили історію українського мистецтва в Парижі на початку 20 століття.

Різноманітне і багатонаціональне мистецтво Парижа минулого століття, як на мене, це найдивовижніший період у світовому мистецтві. Адже тогочасний «Париж дозволяв малювати – як хочеться, спілкуватись – з ким цікаво, жити – як подобається. Саме свобода вибору і її вшанування становили привабливу особливість цього міста». «Більшість з тих, хто приїхав у Париж з надією підкорити мистецьку столицю, досить швидко змушені були самі підкорятись її законам та посереднім смакам паризької публіки, яка дозовано й обережно сприймала експерименти, натомість широко споживала вчорашні нововведення».

Читати: Топ-5 книжок про приватні мистецькі колекції

Париж, цей «притягальний символ епохи», манив до себе серед інших й українських мистців, які прагнули того самого (слави і грошей), що й їхні колеги з усіх куточків Європи. Так велика кількість талановитих українців, піддавшись хвилі мистецької міграції, опинилися в місті можливостей. Хтось піддався впливу видатних тогочасних мистців, інші ж навпаки хотіли вразити всіх своєю індивідуально-неповторною художньою манерою, зокрема Євген Архипенко, який винайшов понад 20 революційних нововведень у скульптурі, та Михайло Бойчук, що не піддавшись новим віянням, повернувся до давніх традицій і створив «школу відновлення візантійського мистецтва». Звичайно, серед українських емігрантів були як успішні, так і сумні долі: одні знайшли себе в Парижі, інші, скориставшись із уроків паризької школи, повернулись додому і намагалися зберегти себе, як вільні художники, незважаючи на тиск з боку радянської ідеології, а були й такі, що залишились назавжди невідомими, так звані «художники другого плану», які не відзначилися нічим особливим.

На сторінках монографії «Українські мистці Парижа. 1900-1939» я зустріла багато незвичайного і звичайного, цікавого і сумного. Під однією обкладинкою «зібрались» відомі й невідомі мистецькі імена, «нові» та «старі» художні напрями в мистецтві, паризькі кав’ярні, салони та виставки, вибагливі грошовиті маршани (покупці картин), українські євреї та мистецькі угрупування українців. Я зрозуміла нарешті загадкове досі для мене значення митрополита Андрея Шептицького в підтримці українського мистецтва, дізналася серед всього іншого й про український внесок в загальну теорію і практику кольору в малярстві та діяльність української громади в Парижі. В книзі зібрано дуже багато фотографій та репродукцій. Крім того, дослідниця в своїй праці охоплює не лише художній бік життя своїх земляків, але й намагається відобразити різноманіття видів діяльності українських мистців, тобто все те, чим жили і працювали українські художники Парижа 1900-1939 рр., намагаючись адаптуватись у французькому мистецькому середовищі і заробити собі на хліб. Адже серед них були й успішні декоратори, оздоблювачі декоративного посуду, оформлювачі реклами та афіш, ілюстратори та ін.

Саме такого солідного формату, переконливої якості (крейдований папір – тверда обкладинка) та відмінного оформлення, ті властивості, якими характеризується монографія Віти Сусак, на моє глибоке переконання, повинні бути книги про мистецтво. А ціна це вже, мабуть, другорядне, адже такі книги виходять невеликими накладами для справжніх поціновувачів, які готові віддати кругленьку суму за вартісну книгу. Дуже легко написано й доступно, що я люблю чи на найбільше у нон-фікшенах. Розрахована як на масового читача, так і на мистецтвознавців та колекціонерів.

Мар’яна Глинка

Мар'яна Глинка
Фейсбучний блогер, запекла книголюбка з самого малечку. Обожнюю похмурі дощові дні, бо вони ідеально пасують для вдумливого читання. Люблю рекомендувати книги незнайомим людям та відкривати для себе нові літературні шедеври. Затятий книжковий шопоголік. Хобі: читання, випікання та вишивання.
https://www.facebook.com/profile.php?id=100008334193205

9 thoughts on “«Український» Париж початку XX століття

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life websites and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

Залишити відповідь