Топ-5 книжок про приватні мистецькі колекції

Колекціонування – це спорт. Це постійний пошук та погоня за жаданим «скарбом». Це хобі, котре здатне захопити в свої тенета настільки, що покинути його вже просто неможливо.  Воно забиратиме увесь час, фінансовий ресурс та сили, проте той прилив адреналіну від процесу не порівняти ні з чим.

А колекціонування мистецтва – це краса, помножена на спортивний пошук, що дорівнює скарбу. Знайомство з каталогами приватних колекції – спроба заглянути до святої-святих чужого захоплення, що одночасно інтригує та дозволяє осягнути особливості самого феномену колекціонування. Приватні колекції мистецтва те, що із часом та за доброї волі власників стане скарбом не тільки приватним, але і загальнодержавним. То що ж ховається в приватних колекціях України?

ЗБІРКА ГАЛИНИ ГОРЮН-ЛЕВИЦЬКОЇ
Родовід, 2006

Ф ст 6

Якщо Вам цікаво мистецтво українських художників в еміграції, тих, хто їхав за кордон в пошуках свободи та кращого життя – то варто заглянути до каталогу цієї збірки. Пані Галина тривалий час проживала в Канаді і мала змогу зібрати колекцію картин своїх сучасників. Це і Яків Гніздовський, Олекса Грищенко та Михайло Кміт, Борис Плаксій та інші.  Галина Горюн-Левицька була дружиною художника Мирона Левицького, тому добрий смак та інтелектуально-мистецьке коло спілкування дозволило їй протягом життя випрацювати власний погляд на мистецтво і зібрати численну збірку, що гідна музейних залів. Саме до колекції Національного музею ім. А. Шептицького у Львові власниця щедро подарувала колекцію аби відкрити її для огляду громадськості.

УКРАЇНСЬКА ІКОНА ТА АРТЕФАКТИ ХІ–ХVІІІ СТОЛІТЬ ІЗ ПРИВАТНОЇ ЗБІРКИ ІГОРЯ ТА ОКСАНИ ГРИНІВИХ
Родовід, 2007

Ф ст5
Для любителів артефактів давнини, сакрального мистецтва та букіністів колекція Оксани та Ігоря Гринівих здасться безцінним скарбом. Чим вона, безперечно, і є: стародруки з гравюрами XVI-XVII століть, ікони Йова Кондзелевича, предмети сакрального мистецтва часів Київської Русі – все це колекціонери шукають та віднаходять, реставрують, презентують та зберігають. І найцінніше те, що ми свідомі наповнення цієї колекції, нам стає трохи зрозуміліше, чим цікавиться в позаробочий час український політикум.  Виставкова діяльність колекціонерів та публікація розгорнутого каталогу – виняткова нагода познайомитися із приватною колекцією народного депутата та відомого українського політика Ігоря Гриніва.

 КОЛЕКЦІЯ ІГОРЯ ДИЧЕНКА
Мистецький Арсенал, 2015

Ф ст 7
Як стверджував власник, він збирав “рештки великого експерименту двадцятих-тридцятих років, навіть без надії, що це когось зацікавить”.  Утворена в 1960-ті – 2000-ні, колекція вміщує і мистецтво авангардистів, серед яких К. Малевич, О. Богомазов, В. Пальмов, О. Тишлер, В. Єрмілов; живописні та графічні твори «шістдесятників», де є роботи А. Горської, В. Зарецького, А. Сумара, З. Лерман; представників «нової хвилі» – В. Цаголова, Д. Кавсана та інших. Та навіть роботи самого Сальвадора Далі! Ігор Диченко був непересічною людиною, відомим мистецтвознавцем, дослідником, художником, коло знайомств котрого вражає і дає зрозуміти, що жодна із робіт, відібрана для себе колекціонером, не була випадковою. Це все шедеври і кожен в цій колекції знайде собі мистецтво до душі.
Видання створене «Мистецьким Арсеналом» як виставковий альбом проекту «Арлекін іде…» та перша спроба його каталогізації, а сама колекція була подарована українському народові заповітом колекціонера та передана на збереження і експонування до «Мистецького Арсеналу».

НОВАЯ КОЛЛЕКЦИЯ. МИХАИЛ КНОБЕЛЬ. ЖИВОПИСЬ И СКУЛЬПТУРА МАЛЫХ ФОРМ
ТЭС, 2012

page_1

За його ініціативи та безпосередньої участі, себто щедро подарованої власної колекції, у 2008 році було створено Музей сучасного мистецтва Одеси. Предметом колекціонування Михайла Кнобеля був одеський авангард та роботи сучасників, і, завершивши створення першої збірки, він одразу взявся за формування наступної. Зібрана за останні десятиліття колекція  – це живописні роботи художників-одеситів різних поколінь та скульптура малих форм. Михайло Кнобель був невіддільним від Одеси, був тим, хто формував життя міста на межі століть, знав середовище художників із середини. Тому видання унікальне доповненням приватної колекції мистецтва вперше опублікованими зразками поетичної майстерності художників. А це дозволяє читачу розширити своє сприйняття мистецтва та сповна відчути, хто такі одеські художники-інтелектуали.

ТРИ ХУДОЖНІ ГЕНЕРАЦІЇ В КОЛЕКЦІЇ ТЕТЯНИ ТА БОРИСА ГРИНЬОВИХ
Основи, 2016

Ф ст 3
Колекція Тетяни та Бориса Гриньових – спроба осягнути українське мистецтво другої половини XX – XXI століть в процесі його становлення. І це неофіційне мистецтво, те що виходило за рамки прийнятих суспільством норм, чим так подібне до бунтарів і так близьке сучасним художникам. Саме тому, якщо Вам хочеться зрозуміти часом таке «незрозуміле» сучасне мистецтво, варто озирнутись в історію та спробувати прочитати ці діалоги поколінь. Каталог відкриває найширшій аудиторії частину того значного масиву творів новітнього українського мистецтва, який сьогодні перебуває у приватній власності. До розділу «Радянські (нон)конформісти» входять роботи А. Горської, О. Аксініна, П. Бедзіра, В. Рижих, А. Сумара, Ф. Юр’єва, Є. Кремницької, Ф. Тетянича; «Покоління «Нової Хвилі» представлено роботами О. Гнилицького, А. Савадова, С. Браткова, О. Ройтбурда, О. Голосія та інших; «Покоління 2004» − це Р. Мінін, В. Кузнєцов, А. Звягінцева, Г. Зіньковський, Ж. Кадирова, Н. Білик, А. Кахідзе та інші. Колекція сім’ї Гриньових − це одне з перших усвідомлено публічних зібрань українського сучасного мистецтва і активне виставкове життя колекції це доводить.

І це лише лише крихітна частина того, чим багата наша країна. Імена найвідоміших українських колекціонерів сучасності знайомі нам зі шпальт видань штибу «Forbes.ua» або «Фокус». Але про наповнення їхніх колекцій ми знаємо або ж мало, або майже нічого. Тільки виставковими проектами, що презентують колекції, та каталогами власних зібрань колекціонери відхиляють завісу таємничості свого інтригуючого хобі.

(Visited 586 times, 1 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com