Це вам не «Санта Барбара»: 14 сімейних саг для осіннього бінґо

Якщо ви ще застали «Санта Барбару» та «Династію», то без проблем відрізните мильну оперу від мільйонів серіалів. А от сімейна сага – це дещо інше, хоча і не без династичних сантабарбарних елементів.

То що ж воно таке? Сага – слово, яке походить з ісландської і позначає скандинавські сімейні історії, хроніки, які охоплювали не одне покоління. Тягучі і журливі, їх розповідали біля вогнищ на суші і на хитких дракарах у розбурханому морі. Принаймні, я собі так уявляю. Хоча ватри однозначно палили – холодно ж.

А поки вікінги насолоджуються Вальгалою, ми звернемо погляди до саг літературних і дещо сучасніших. Об’ємні романи, часто багатотомники, а буває, що й цілі цикли, досліджують сімейство у природному історичному та соціальному середовищі і показують будні і свята, розвиток і, на жаль, занепад.

Є поганці називають сімейні саги непопулярним і застарілим жанром – час давити їх авторитетом. І списком свіженьких сімейних саг щойно з друкарні.


1

Кейт Аткінсон «Руїни бога»


Ця історія простягається від 40-х років ХХ століття і обривається на початку ХХІ. Тедді Тодд – хлопчик, батько, дідусь. Він поет, але не поетизує жахіть, які пережив і перебачив у горнилі Другої світової. Аткінсон не скочується у надмірний натуралізм, але лякає не на жарт. Можливо, по-іншому й не можна.

Читати: #ЧитаємоРазом: «Руїни бога» Кейт Аткінсон

Ми проживаємо з Тедді практично все життя, пролітаючи на військовому літакові над гніздом нацистів. Запам’ятовуємо назавжди руїни та понівечені тіла. Не надто вдало виховуємо доньку, але вже досхочу балуємо внуків. А ще дізнаємось, що війна – це далеко не найстрашніше, що може трапитись з людиною.


2

Енн Тейлор  «Блакитне мереживо долі»


Енн Тейлор виплела сагу аж трьох поколінь типової американської родини. Типово щасливої, якій можна тільки позаздрити. Та, якщо сімейство давнє або величеньке, то у шафах обов’язково знайдеться кілька скелетів, розбитих сердець та великих розчарувань. Хоча дехто ховає не тільки страховиська, а й коржики – зворушливі історії, які хочеться переповідати внукам.

Читати: Уривок з бестселеру New York Times Енн Тайлер «Блакитне мереживо долі»

То ж ніколи не знаєш, що ж там за чепурним фасадом затишного будинку (я у кожній книзі чекаю на появу маніяка). Але можна без поспіху розглядати вигадливе плетиво і знаходити щоразу щось нове у блакитному мереживі долі.


4

Зеді Сміт  «Білі зуби»


Ох, це сага про різні покоління емігрантів – наполегливо раджу прочитати мою довжелечу рецензію на книгу – і різне сприйняття тимчасовості. А ще про адаптацію у новому світі (тобто Старому світі, про Англію ж мова) і нових іпостасях. Історія зі специфічним гумором, яка не раз змусить показати славетні білі зуби.

Читати: Білозубі усмішки, «Вартова вежа» і миша майбутнього – «Білі зуби» Зеді Сміт

Вона розповість вам про дружбу, про сімейне життя, а ще кохання, яке з’явилось мовби нізвідки, закрутить у вирі карибських пристрастей, а ще почастує беконом, який зготував мусульманин. Тому що у цій книзі все трохи не так, як у людей.


3

Вікторія Амеліна «Дім для Дома»


У цієї історії дуже незвичний оповідач (звісно, не такий екзотичний, як в «Галапагосі» Воннегута, – до речі, теж ще та сага) і симпатичний дуже. Кудлатий пудель Домінік розповідатиме про своїх господарів і шукатиме можливість відчути себе як удома.

Читати: Погляд зсередини: 5 українських сучасних письменниць та їхні домашні бібліотеки

Осиротілий пес, якого віддали як непотрібну іграшку. Львівський будинок з історією, яку нові мешканці не поспішають дізнаватись. Таємнича скриня без ключа. І терпкі 90-ті, у які так важко було знайти своє місце. І все це з дуже живими персонажами, які, можливо, мешкають від вас через дорогу.


5

Леся Олендій «Гніздо горлиці»


Можливо, цій книзі бракує об’єму, щоб бути повноцінною сагою, але її тему можна продовжувати і продовжувати історіями з життя, настільки вона концентрує переживання тисяч заробітчанок на чужині. Діти дорослішають без них, чоловіки стають чужими, і з часом вже немає, куди повертатись.

Історія Дарини – болісний ліро-епос. Чи вдасться їй виплутатись зі складної ситуації та зрозуміти, чого ж вона насправді хоче у житті. Та чи варто заради грошей залишати дорогих людей?


6

Джордж Р.Р. Мартін «Пісня льоду й полум’я»


«Гра престолів» така універсальна, що її можна читати з різних приводів. І як сімейну сагу теж – купа кланів, низка поколінь, а що вже пригод у них… Але, найголовніше, читати її треба тому, що це шедевр – добре продуманий, досконало написаний і просто м-м-м (а ще там, що не персонаж – то маніяк з відхиленнями).

Читати: Молоді мечі коштують дорожче старих імен

Я геть не закликаю вас клеїти стікер за кожного невинно і винно убієнного героя. Навіть не намагайтеся їх підраховувати. І комусь симпатизувати теж не варто. Боюсь, до кінця не доживе ніхто. Коли вже там нова частина? Бо зима близько…


7

Філіпп Майєр «Син»


Це роман мав номінацію на Пулітцера – і це вже достатній привід, щоб його прочитати. Перед нами дуже деталізована та продумана родинна хроніка – американська від і до.

А загалом це сага про три покоління техасців, про індіанців та їхні звичаї. Попри те, що команчі замордували матір та сестру, підліток Ілай МакКалоу приймає їхні звичаї, коли потрапляє у полон. І саме він дає початок сазі. Його син Пітер не виправдовує сподівань жорстокого батька, бо добросердний та понад все цінує справедливість, а не жадобу наживи, на якій тримається штат Техас.


А що це ми все про новинки, та й про новинки. Поговоримо про перевірену часом класику сімейних саг. Саг, які пережили купу екранізацій. Саги, які нам радили читати батьки.

2017-09-11 04.16.27 1

Маріо П’юзо «Хрещений батько»


Ой, це теж новинка, бо саме цього року вийшов новий український переклад мафіозного твору. Я читала «Хрещеного» років у 13, мабуть, і тоді твір здавався аж надто жорстким і дорослим, а зараз це просто класика, смачна класика з Аль Пачіно. «Хрещений батько» — не просто сімейна сага, а й сага кримінальна, яка зображає сицилійську мафію на Мангеттені.

Це культова книга, яка демонструє, як «сім’я» — справжня мафіозна — винищує тих, хто їй загрожує. Методично і філігранно. А ще тут особливо цікава тема сімейних чвар, бо ж яскравим особистостям часто важко знайти згоди. І це тільки початок історії клану Корлеоне.


8

Джон Голсуорсі «Сага про Форсайтів»


Попри те, що ця історія дуже цікава і майстерно і з гумором написана, вона мало не стала для мене книгою життя. П’ять років її уникала, закинувши на середині першого тому, а далі прочитала з величезним задоволенням.

У книзі дуже багато Форсайтів, особливо Джоліонів, і живуть вони у вікторіанській Англії, такій спокійній і розміреній. Але серед цих леді та джентльменів панують такі пристрасті, а які скандали чують стіни чепурних будинків! Снобізм і бажання володіти – ось що вирує в крові Форсайтів, але вам вони все одно сподобаються.


9

Анатолій Свидницький «Люборацькі»


Вважайте, що цю сімейну хроніку порадив сам Іван Франко. Він неабияк доклався, щоб роман таки вийшов друком. А ще передчував, що історія довгий час буде неабиякою оздобою української літератури.

Тест: Якому українському письменникові належать ці слова?

«Люборацькі» розповідають про занепад псевдоінтелігентної родини, проблему виховання молоді, реальність ХІХ століття. Діти, які отримали шляхетське виховання від вчителів-мучителів, стають агресивними манкуртами, які вважають себе вищими від народу. Ними керує жадоба і порожні амбіції. Ех, як шкода, що цей твір досі не втратив актуальності.


10

Колін Маккалоу  «Ті, що співають у терні»


Ніжна і зворушлива історія, що проб’є на сльозу навіть зачерствілих мізантропів. Тут зійшлись і «так ніхто не кохав», і шекспірівські star-crossed lovers. Від Австралії і до Ватикану пристрасть кольору трояндового попелу.

Читати: Новинки + класика = 10 книжок про кохання

«Ті, що співають у терні» розповість про заборонене кохання крізь віки, про зламану обітницю і гіркоту втрати. Єдина донька у фермерській сім’ї та католицький священик, якому судилось бути кардиналом – що у них спільного, окрім тужливої пісні пташини, яка гине у терні.


11

Чарльз Діккенс «Домбі і син»


Розповім-но кумедну історію, пов’язану з цією книгою. На старших курсах доводилось опрацьовувати довжелезні списки літератури, то ми читали, де могли. От я штудіювала «Домбі і син» на лекції у дуже поважного професора. Він це помітив і розлючено спитав про книгу, та коли почув назву, лагідно сказав: «Читай, дитино, читай. Прекрасна книжка».

Читати: “Ненудна” класика: топ-25 читачів

Це був ліричний відступ – я в жодному разі не закликаю вас повторювати мої подвиги, бо ця сімейна сага не з тих, на яких легко зосередитись в аудиторії. Але, якщо ви любите спостерігати за тим, як через пиху і різноманітні надміри руйнується родина і статок – то вам однозначно сюди. І не турбуйтесь, фінал – щасливий.


12

Елінор Портер «Полліанна»


Так, я знаю, що це повість, тому не зовсім сага. Та, якщо припустити, що розмір не має такого великого значення, то історія гри у радість стає справжньою сімейною хронікою, яка раз за разом відкриває все нові та нові секрети давнього сімейства.

Читати: „Полліанна“ — книга-антидепресант

Історія змальовує тільки два покоління, але показує такий заплутаний клубок почуттів, що Полліанна спочатку губиться, та потім з її ініціативи все виходить якнайкраще. Вона робить світ добрішим і вчить радіти навіть з найважчі часи. Згодна, часом підхід Полліанни бісить, але він працює – і це головне.


13

Філ Найт «Взуття-буття. Історія Nike, розказана її засновником»


«Що тут робить це нон-фікшн?» – спитаєте ви. «Та я сама в шоці» – відповім я, і тихенько прокрадусь до виходу у своїх кросівках «Найк». Але книга тут невипадково, тому що вона геть-таки сімейна сага.

Почнемо з того, що ми знайомимось з усім сімейством Філа Найта. Привіт, мамо, тату, сестри… дружина, сини… І всі вони мають неабиякий вплив на розвиток «Блу Ріббон», а потім і «Найка». Та й команда Філа – Джонсон, Вуддел, Ґейз… усі вони, немов родина, яка викохує бізнес-дитя зі «свушем» на бочку.


Сподіваюсь, що знайшла кожному щось до душі. Якщо ж не знайшла, кажіть, пошукаю ще.

(Visited 1 688 times, 1 visits today)
Юлія Дутка
Юлія Дутка
Трилероїд, інтроверт та психоаналітик-аматор. Ви хочете про це поговорити? За фахом - журналіст, та більше тяжію до редагування. Люблю соло-подорожі, важкий метал, м’яке світло, волохатих корів, Скандинавію та бензопили. Мрію попестити ісландських коників та потиснути руку Чакові Поланіку.
http://tarels.blogspot.com/%20
  • Nadia Brylynska

    Дякую за “Сагу про Форсайтів”! Шкода, що у списку немає романів “Сто років самотності” Маркеса, “Крик і шал” та “Авесаломе! Авесаломе!” Фолкнера – то ще ті саги)

    • Julia Dutka

      Надіє, “Сто років самотності” – надто очевидний вибір) а в тоді гудредз майже 400 найкращих саг, тому тут ще писати і писати)