Погляд зсередини: 5 українських сучасних письменниць та їхні домашні бібліотеки

Найкращий спосіб отримати 24/7 обслуговування – це накопити власну бібліотеку в домі. Кожен письменник потребує якісного підґрунтя. Тому домашня бібліотека наповнена книжками, обраними найвибагливішими читачами – самими авторами – безсумнівно повинна визначатися якістю.

Поряд з попередніми інтерв’ю з букблогерами – Ксенією Сокульською, Ксенею Різник, Людою Дмитрук, Юлією Юрчук, Яною Онишкевич – презентую короткі інтерв’ю з сучасними українськими письменницями про непіддатну їм систему впорядкування книжок, вбачання гріховності у не-читанні книжок, дарування паперових примірників (як віджартовуються героїні, книжковий монстр може поглинути все). Від будиночку неподалік лісу, озер і річок до заокеанського містечка в штаті Флорида, від кілька тисячної домашньої бібліотеки у Львові до букіністичної розкладки в міській бібліотеці в Нетанії, від колекції «мігрантки» до планів про медійний проект, а також ми обов’язково завітаємо на п’ятнадцятий поверх до однієї з героїнь.

Читати: 5 українських книжкових блогерів та їхні домашні бібліотеки

2%d0%b0


%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%b8-1
Хто тут читає: Валя Вздульська.

Рід занять: дитяча письменниця, редактор.

Кількість виданих книжок: «Вертихвіст», «Подорож листа», «Плутон» (твори Валентини виходили також у збірниках оповідань – авт.).

Місце розташування: будиночок неподалік лісу, озер і річки на Київщині.

Книжковий простір: напхані книжками вітальня, спальні, коридори, підвал, сарай і горище.

Кількість книжок: навіть не подумаю усе це лічити.

Характерні особливості: у моїй бібліотеці багато дитячих книжок, оскільки я редактор та оглядач літератури в цій ніші. Більшість таких книжок покреслено олівцем. Я виділяю хороші або слабкі місця, виправляю помилки і роблю примітки. Часом там навіть написано щось на зразок «Нема конфлікту!», «Де інтрига?!», «Поганий переклад!».

1
Найбільше знаходить задоволення у: нічному читанні. Досі не можу повірити, що більше не треба ховатися від батьків з ліхтариком під ковдрою. Закриваю гештальт.

Як дбає про зростаючу колекцію: навпаки наполегливо дбаю за її зменшення. Усе, що можна прочитати в електронному вигляді, читаю з Кіндла або телефона. Роздаровую книжки в міські й шкільні бібліотеки. Мені імпонує рецепт Миколи Зерова – тримати вдома тільки улюблені книжки або ті, які потрібні для роботи. Я – книжковий антифетишист!

1%d0%b0

Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: книжки дуже добре збирають пилюку.

Коли дізналася, що «підсіла» на читання: класі в другому, коли вирішила для різноманіття почитати дорослу книжку замість шкільної читанки.

Тепер читає: Левінаса, Ніла Стівенсона, автобіографічну книжку Малали Юсуфзай, історію Османської імперії та ще українські новинки дитліту.

Що далі: зробити крутий медійний проект з підліткового читання.

%d0%b0%d0%bc%d0%b5%d0%bb%d1%96%d0%bd%d0%b0


3

Хто тут читає: Вікторія Амеліна.

Рід занять: письменниця.

Кількість виданих книжок: “Синдром листопаду, або Homo Compatiens”, “Хтось, або Водяне серце”

Місце розташування: Львів.

Книжковий простір: Здається, книжки захопили все наше помешкання. Лише кухня та столова тримають оборону (якщо, звісно, ніхто не читає за обідом, а хтось таки має й цю дурну звичку).

Кількість книжок: Не знаю, але, боюся, кілька тисяч.

Характерні особливості: В нашій квартирі книжкові шафи є в кожній кімнаті, навіть п’ятирічний син має власну. На фото наша шафа у вітальні. Спочатку в ній містилося моє книжкове «придане» – ще радянські зібрання класики: Діккенс, Гюго, Гемінґвей, Чехов і той-таки Достоєвський, а також книжки, придбані в двотисячних. Якщо чесно, щойно ми з чоловіком почали заробляти якісь пристойні гроші в IT, кинулися збирати бібліотеку (хоча ні, чоловік спочатку купив собі нарешті перший комп’ютер!). Як голодні, а ми власне такими й були, ми купували все – від Гомера до Кафки – і почувалися дуже щасливими. Тепер місце в цій «головній» шафі поступово відвойовує сучасна література. На поличці посередині тепер живуть книжки non-fiction, їх, на щастя, стає все більше. А червоне крісло-мішок доволі зручне для читання. Поряд – підставка для журналів, але там теж книжки. Художня література переважно ховається в приватному просторі спальні, де й читається.

3%d0%b0
На моєму робочому столі живе чорна кішка. Тримає записники та книжки, з якими я зараз взаємодію – читаю, перечитую, використовую для роботи тощо. Маленьку порцелянову ляльку-льотчицю, що оберігає ручки та олівці, я знайшла на блошиному ринку в Барселоні.

Найбільше знаходить задоволення у: Читанні й писанні. Що може бути краще? Ну так, є на світі ще кілька приємних занять…

Як дбає про зростаючу колекцію: Добре запитання. Якраз замовляю ще одну секцію книжкової шафи – це буде подарунок на день народження. А якщо серйозно, мені здається, книжкам потрібно, щоб їх читали й перечитували – це найкращий спосіб про них «подбати». Сортуванням не дуже переймаюся, лише відділяю fiction, non-fiction, поезію. Є окрема велика шафа з науковою фантастикою – там порядкує чоловік. А взагалі вірю, що є люди, які люблять впорядковувати інформацію, а є люди, які люблять шукати. Ось серед книжок я люблю шукати – це можливість згадати й погортати щось неочікуване, іноді важливіше за те, що шукаєш. Втім, я занадто добре пам’ятаю свої книжки – справжні сюрпризи, звісно, треба шукати в книгарнях і великих бібліотеках.

3%d0%b1
Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: А я не пам’ятаю себе без книжок. Я виросла в квартирі дідуся та бабусі, де теж у кожній кімнаті були книжкові шафи або полиці. Інша справа – можливість вільно обирати книжки. Але цю свободу я поки відчуваю лише з електронними книжками англійською – завжди є і вибір, і місце на віртуальній поличці.

Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Може, коли вперше прогуляла школу, аби дочитати книжку? Бувало, так… А взагалі в нас вдома не любити читати вважалося великим гріхом. Тож вибору читати чи не читати не було. Важливіше фіксувати, що саме читаю, з яким рівнем розуміння, для чого. Трохи шкодую про час, коли читала не те й не так. Але все, що варто прочитати, ми все одно не прочитаємо, треба з цією думкою змиритися – хоча я поки що не зовсім змирилася…

Тепер читає: Дочитую “Between the world and me” Ta-Nehisi Coates. Починаю читати “Oczyma dwunastoletniej dziewczyny” Janina Hescheles – спогади дванадцятирічної дівчинки, яка пережила Голокост у Львові.

Що далі: Далі я збираюся в наступну подорож і кладу в рюкзак електронну книжку Kindle. Жодна з шаф у рюкзак не вміщається, скільки ними не хвались.

%d0%bb%d1%83%d1%89%d0%b5%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0


4

Хто тут читає: Оксана Лущевська

Рід занять: дитяча письменниця, перекладачка, співзасновниця блогу про сучасну дитячу літературу «Казкарка», ініціатор проекту «Крок уперед: Глобалізуємося разом із українсько-англійськими книжками-картинками».

Кількість виданих книжок: 20 книжок для дітей, збірка дорослої поезії і збірка поезії для дітей, кілька оповідань для дітей і різних (дорослих-дитячих) віршів в збірниках.

Місце розташування: місто Мірамар, штат Флорида (тимчасово).

Книжковий простір: Близько року мої книжки перебувають, за браком кращого слова, в «бібліотеці на колесах»: вони лежать спаковані в валізи і ящики. Маю турбулентний час змін, і це на краще. Деякі з книжок повитягала, бо мала в них потребу, решта чекають свого часу. Раніше мої книжки жили на полицях і в шафах, але їм так часто доводилося переїжджати по США у зв’язку з моїм навчанням (магістратура, докторантура), що не залежувались на одному місці. Зараз вони перебувають в режимі «on».

4%d0%b1
Кількість книжок: Постійно міняється через часті переїзди. Проте є най-най, і вони займають вісім полиць у два ряди. А ще докладаються зверху. І, звісно, мігрують по кімнатах. Я маю багато книжок на айпеді. Дуже радію, що сьогодні можна тримати свою бібліотеку компактно і портативно. Як казав Іван Малкович, коли людство буде летіти на інші планети, точно знатиме, яке читання з собою брати. Я ще не лечу на інші планети, але часта зміна локацій передбачає повну готовність!

Характерні особливості: В моїй бібліотеці багато книжок-картинок і поезії. Формат книжки-картинки по-особливому цікавить мене. Часто вважають, що книжки-картинки тільки для дітей, але це не так. Цей формат розрахований на широкого читача, на поціновувача книжкового мистецтва на рівні зображення, на рівні слова, а також на рівні історії. У мене любов до цього формату – і професійна, і читацька. Я брала багато курсів про книжки-картинки і також писала дисертацію на цю тему. Особливо цікаво бачити, як цей формат трансформується в різних країнах. Поезія – то інша історія. В моїй колекції переважає українська поезія, але є трохи й американської, особливо мені цікаві поети-імажиністи (імажиністи від французького слова image, що означає “образ” – авт.).

Найбільше знаходить задоволення у: читанні вголос для близьких людей і для дітей!

Як дбає за зростаючу колекцію: Аналізую, що мені треба і для чого. Які з книжок мають малі наклади, і я можу не встигнути придбати. Що буду перечитувати вголос. Що потрібне мені, як автору, в роботі. Що дуже хочеться перекласти.
А ще дбаю, щоб книжки моїх най-найближчих друзів були в мене, і бажано з автографами.

Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: Хех, моя колекція – «мігрантка». З нею я навчилася виокремлювати найближче і найнеобхідніше. Також я живу за океаном, далеко від батьківського дому, а з цим зрозуміла, яких книжок з мого дитинства мені бракує поруч і яку суть вони в собі тримають.

Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Це сталося природньо, без особливого усвідомлення, завдяки багатьом джерелам. Звісно, що читання почалося в дитинстві. Мені багато читали, і я багато читала. Ходила до бібліотеки. Як багато дівчаток, переписувала вірші і пробувала писати сама. Але, правду кажучи, я завжди думала, що не дуже люблю читати, хоча читала багато. Дивне якесь відчуття, і зараз дивуюся йому.

Тепер читає: «Не сподівайтеся позбутися книжок» Умберто Еко. Читаю дуже повільно. Кілька якісних рукописів для роботи над нашими білінгвами. Перечитую «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена. І розпочала повість «Some Kind of Happiness» авторки Claire Legrand, це для читацької групи «9-12».

Що далі: Хочу зробити кілька книжкових шпаківень. Одну біля будинку. Іншу – десь іще. Треба буде якось визначитися з місциною. Мені цікавить зокрема така шпаківня, в якій читачі, що досі не знайомі з українською дитячою літературою, зможуть знайти книжки-картинки або для читання вголос (білінгва чи переклад), або для розглядання ілюстрацій і візуального читання. Тому мій акцент саме на книжки-картинки.

%d1%82%d0%ba%d0%b0%d1%87%d1%83%d0%ba-%d0%b3%d0%b0%d0%bb%d1%8f


5

Хто тут читає: Галя Ткачук.

Рід занять: Авторка книжок для дітей.

Кількість виданих книжок: Дев’ять, мабуть. А саме «Гойдалка під кленом», «Тринадцять історій у темряві», «Вікно до собаки», «Найкращі часи», «Вечірні крамниці вулиці волоської» та інші.

Місце розташування: Київ, п’ятнадцятий поверх.

Книжковий простір: Мій книжковий простір – це весь Київ, бо я часто читаю у транспорті і – соромно зізнатися – іноді навіть ходжу по вулицях у навушниках, через які приємний голос мені читає чергову книжку.

Кількість книжок: Невідома. Насправді, на відміну від багатьох інших письменницьких бібліотек наша зовсім не показова. По ній аж ніяк не можна судити про смаки нашої родини. Особисто я не люблю, коли книжки лежать на полицях. Хороші дитячі видання, які опиняються в мене, несу в бібліотеку невеличкої дружньої мені школи. І не лише туди: я люблю дарувати і віддавати книжки.

Характерні особливості: Мій профіль у Goodreads набагато більш показовий, ніж полички книжкової шафи. Бо ж я часто читаю електронні книжки, слухаю аудіокнижки, часто позичаю у когось собі читання… Я давно відмовилася від ідеї мати усе прочитане при собі.

Найбільше знаходить задоволення у: Читанні як першому етапі роботи над книжкою. У читанні навколо певної теми чи жанру, чи певного типу книжок.

Як дбає за зростаючу колекцію: Намагаюся усе поскладати так, щоб не сипалося. Ідею розкласти книжки за певним принципом відкинуто у минулому сторіччі як утопічну і безперспективну.

Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: Книжки щоночі розмножуються вегетативно. Тому, якщо ви не будете дарувати їх хоча б щомісяця, одного дня із вашої шафи постане книжковий монстр – поглине і вас, і ваш будинок, і ваше місто, і цілу планету заразом!

Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Мене підсадили батьки, вони не дали мені вибору.

Тепер читає: Зараз я із задоволенням начитуюся дитячими і підлітковими англомовними книжками, підбираючись до тих тем, про які мені самій цікаво було би писати згодом.

Що далі: На листопад у мене заплановано трошечки далі просунутися в темі альтернативної освіти, освітніх методик для молодших школярів.

%d0%b0%d0%bd%d1%8f-%d1%85%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%be%d0%b2%d0%b0


6

Хто тут читає: Аня Хромова.

Рід занять: письменниця, перекладачка.

Кількість виданих книжок: 5. А саме «Монетка / A coin», «Чат для дівчат» (один із авторів збірки), «Від війни плачуть» Тірца Атар (перекладач) та інші.

Місце розташування: Нетанія, Ізраїль.

Книжковий простір: 2 шафи.

Кількість книжок: 150-200, я так думаю, складно сказати.

Характерні особливості: Колекція, яка збиралась у шкільні та університетські роки, знайшла свій притулок в одній з київських бібліотек. Досі із сумом згадую деякі книжки, що були у мене раніше. А книжки, що нині стоять вдома на полицях, головним чином, – дитячі. Є ще поезія й альбоми, які погано придаються до читання і розглядання в електронному варіанті, та деякі довідники. Прозових книжок на поличках зовсім мало, більшість з них нечитані.

6%d1%84

Найбільше знаходить задоволення у: Хороших книжках, у поганих значно менше.

Як дбає за зростаючу колекцію: Дитячі книжки купую постійно й замовляю з-за кордону. Коли випадає з’їздити в Україну, завжди повертаюсь з валізами, набитими книжками. Дуже люблю порпатись у букіністичній розкладці в міській бібліотеці. Там часом можна відшукати справжні скарби.
Що дізналася, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: Часом знайти на полицях потрібну книжку буває дуже складно. І системи розставляння і сортування не завжди допомагають.

Коли дізналася, що «підсіла» на читання: Коли мама сказала мені: «Може, ти б хотіла навчититсь читати сама? Я ж не можу сидіти і читати тобі увесь день, з ранку і вечора».

Тепер читає: Жанна Слоньовська «Дім з вітражем».

Що далі: Дуже багато чого хочеться прочитати, плани.


Марічка Удуд

(Visited 1 327 times, 5 visits today)