Було б смішно, якби не так сумно

Почну з того, що я ніколи досі не читала творів Андрія Любки. Чомусь так вже склалося, що я з упередженням ставлюся до молодих українських авторів, тому читаю їх з максимальною обережністю. Можливо, тому що серед певного кола читачів побутує думка,

Байдужість носить темні окуляри

Дуже не люблю будь-яких челенджів з тієї причини, що я ніколи їх не дотримуюсь. Цікаво, спостерігати за кимось, читати чужі читацькі плани на майбутнє, але сама дотримуватися аналогічного зобов’язання не можу – мені видається це надзвичайно нудним.

Химерність має дивний смак

Одним із критеріїв, за якими я обираю книгу, є популярність автора. Особливо мене притягує, коли біля імені автора красується поняття «культовості особи». Мені подобається думати, що, читаючи книги таких письменників, я немовби стаю невидимою співучасницею чогось таємничого, вільним спостерігачем ритуалу

Обережно! Справжні відьми!

Зізнаюсь, моїй радості не було меж, адже я Дала люблю змалечку – «Чарлі і шоколадна фабрика» була однією із улюблених моїх книг в дитинстві. Напевне саме тому я одразу ж сіла за читання цієї несподівано приємної новинки.

Кумири теж бувають нещасливими

З раннього дитинства я, як і більшість знайомих дівчаток, захоплювалася принцесами. Вони були прекрасними, багатими, успішними, щасливими і завжди виходили заміж за вродливого принца.

В кожного життя – свій сенс

Напевне кожного з нас на певному етапі життя турбувало (або й турбує досі) питання: в чому полягає сенс мого життя? Знайти відповідь на це непросте питання іноді досить складно. Віктор Франкл, відомий австрійський психотерапевт, стверджував, що кожне життя має свій