Напевно, у кожної леді є фантазія – якогось понеділка забути про робочі справи й дозволити собі нікуди не піти. Лишитися вдома, послухати свої думки. Без поспіху випити кави, почитати книжку, помріяти.
Саме це пропонує Олена Андрейчикова, авторка книжки «Таємне понеділкування», і пропозиція таки звучить спокусливо. Незлим варіантом для натхненного проведення часу може бути занурення в жанр малої прози – лаконічний, місткий, несподіваний. Такий, що не зобов’язує читача надовго лишатися вірним одній історії й дозволяє стрибати від тексту до тексту в пошуках того, що точно зачепить.
Які ж гачки на читача розставлені в цій збірці?
Передусім, вона призначена для жіноцтва, причому жіноцтва, спраглого гіпертрофованих пристрастей. Оповідання «Таємного понеділкування» – це твори, які мають цілком органічний вигляд для глянцевих журналів. Жінки тут чинять безумні вчинки, як-от листуються з коханками чоловіка, кидають хорошого хлопця заради харизматичних паскудників і роблять ще купу всіляких, із позицій здорового глузду, дурниць. Водночас жінки – і це другий гачок – завжди мають сексуальну дупцю, драму в серці й келих вина в руці. Іноді (але не завжди) ще й вольовий характер і почуття гумору.
Усе, ніби, й добре, якби ж тільки всесвіти цих привабливих персонажок не оберталися довкола чоловіків. Так, ніби ідеальним жінкам, окрім, як про чоловіків, і подумати ні про що. Так, ніби мірилом їхньої вартісності є здатність захопити в тенета своєї харизми хоча б якогось посереднього павучка з золотистими лапками, щоб потім до скону залежати від нього.
Тобто, простіше кажучи, теми оповідань досить одноманітні.
І це прикро, бо стиль збірки – відточений, оповідь ллється жваво, їй не бракує ані іронічності, ані вдалих прикрас, ані такої важливої для малої прози динамічності. І тоді, коли авторка виходить за межі координат “жінка–чоловік”, їй вдаються справді цікаві речі.
Найбільше мені припало до душі прикінцеве оповідання «Черга за талантом», де проста істина про вічні пошуки себе втілена в метафорі черги, де люди можуть стояти роками, можуть здатися й відмовитися від пошуків, а можуть знайти себе просто в черзі, спілкуючись з іншими. Також запам’яталася новела «Лялі боляче, ляля плаче» про пустеньку красуню, яка своїми капризами може руйнувати чужі життя й навіть не усвідомити того ніколи.
Отже, найцінніше в збірці «Таємне понеділкування» – це жвавий стиль оповіді й талант кермувати мовними віражами. Було б чудово, якби авторка використовувала ці вміння для ширшого спектру тем.
Читати: Мріяти щодня, або Нагадування про головне від Енн Ширлі. Частина друга
Читати: Любить – не любить: 25 книг про непрості стосунки
15 thoughts on “Понеділкувати за читанням”