100 найкращих нон-фікшн книг усіх часів. П’ятий десяток

Грандіозний проект британського видання The Guardian “100 найкращих нон-фікшн книг усіх часів” досяг свого екватору. Цього разу ми поглянемо на п’яту десятку книг, яку відібрав критик Роберт Маккрам. У списку найкращі з найкращих для захопливого читання.


1

Дейл Карнегі “How to Win Friends and Influence People”, 1936


Якщо ви досі не читали цієї книжки, то або дуже скептично ставитесь до мотиваційної літератури, або належите до тих небагатьох людей, які про неї ніколи не чули.

Британці називають це виданння: “універсальним самовчителем з експлуатації американського життя від Великої депресії до Дональда Трампа”. Сам новий американський президент є великим шанувальником Карнегі. Книжка про те, як завойовувати любов друзів та впливати на людей, а ще більше про, те як продавати. Саме це вміння є яскравою характеристикою цілої американської нації.

2

Вера Бріттен “Заповіт молодості”, 1933


Британка Бріттен написала автобіографічне дослідження (вона уникала слова автобіографія) про досвід роботи медсестрою на Першій світовій війні, яке перетворилось на пацифістичну та феміністичну заяву. “Зачіпає” Бріттен саме безперечною щирістю. “Коли почалась війна, – починає так свою книжку письменниця, – я не вважала це найбільшою трагедією, а скоріше дуже дратівливим перериванням моїх планів”. На початку її писання було, за словами критиків, “недоречною сумішшю війни та тенісу”. Історія починається із кохання, описи якого так схожі на вікторіанські романи. Проте після втрати коханого на війні для Бріттен усе змінюється. Її увесь письменницький талант був спрямований на опис агонії після втрати найближчої людини в окопах війни.


3

Вінстон Черчіль “Мої молоді роки”, 1930


Оповідки Черчіля про власне дитинство та пригоди на англо-бурській війні, які зробили його героєм таблоїдів. Крім того, що Черчіль був відомим політиком, промовцем та військовим, він ще й був чудовим письменником, за що й отримав у 1953 році Нобелівську премію. Звісно не в останню чергу завдяки його принциповій боротьбі проти Сталіна і Гітлера. Але й без талантів не обійшлося. Крім того, що він був блискучим “захисником людських цінностей”, Черчіля справедливо вважають ще й одним із найкращих британських стилістів, на рівні із Шекспіром, Гіббоном та Маколеєм. Прикладом тому є його автобіографія. Книжка є пікантним коктейлем із сумішшю різних інгредієнтів, на кшталт перефразованих статей із газет, нотаток його промов, та великою кількістю надиктованих текстів. Добра частина книжки була написана під час парламентських канікул улітку 1928 року. Черчіль тоді розповідав: “Матиму чудовий місяць – будуватиму котедж та буду надиктовувати книжку: 200 цеглин та 2 тисячі слів на день”.


4

Роберт Грейвс “Goodbye to All That”, 1929


Автобіографія британського поета та критика Роберта Грейвса, який став представником втраченого покоління. Історію свого перебування на Першій світовій війні Грейвс написав у 34 роки. Хоча й пояснював, що зробив це для того, щоб забути про все, що бачив, побачене переслідувало його до кінця життя. З яскравими та сирими деталями він розповідає екстраординарну історію про свій досвід молодого офіцера. Він описує життя в траншеях та ті нелюдські страхи, свідком яких він був.

“У траншеях не було ніякої патріотизму. Це було занадто віддалене почуття, яке пасувало лише цивільним.”


5

Вірджинія Вулф “Своя кімната”, 1929


“Своя кімната” – це водночас знаковий феміністичний твір та приклад якісної літератури. Текст спочатку був складовою лекцій для літературних спільнот в коледжах Ньюнхем та Гіртом в Кембриджі у 1928 році. Вперше був надрукований у 1929 році у видавництві Хогарт Пресс у переробленому та доповненому вигляді. 40 тисяч слів були адресовані студенткам в тепличній атмосфері міжвоєнного періоду. Незабутня та пристрасна заява жіночої креативної оригінальності від однієї із найбільш талановитих авторок 20 століття. Іронія полягає в тому, що Вулф себе ніколи не називала “феміністкою”.


6

Томас Стернз Еліот “The Waste Land”, 1922


“Змарнована земля” – довга поема Томаса Стернза Еліота, один із найважливіших творів 20 століття та центральний серед творів поезії модернізму. Відома за рядком “Квітень – один із найжорстокіших місяців”. Поема у вільній формі переказує історію Святого Грааля та Короля-рибалки із проекцією на сучасну Британію того часу. Еліот використовує багато літературних та культурних алюзій західного канону, буддизму та індуїзму. Критики називали поему похмурою. Це один із небагатьох творів, які транслюють дух часу.


7

Джон Рід “Десять днів, які сколихнули світ”, 1919


Репортаж американського журналіста Джона Ріда про Жовтневу революцію в Росії у 1917 році, свідком якої він став. Помер незадовго після завершення рукопису. Є одним із небагатьох американців, яких поховали у некрополі Кремля. Потрапив в Росію за завданням соціалістичного журналу The Masses. Після закону про шпіонаж в США журнал закрили. Матеріали Ріда почало видавати інше видання. Попри політичну заангажованість журналіста, цю роботу досі вважають однією із найкращих у жанрі репортажу. У першу чергу завдяки талановитому опису та увазі до деталей та подій, в яких Рід опинився.


8

Джон Мейнард Кейнс “Економічні наслідки миру”, 1919


Саме ця робота вченому Кейнсу принесла славу та популярність. У ній Кейнс просував свою ідею відновлення післявоєнного миру. Однією з умов її була відмова від великих контрибуцій для Німеччини та реалізація заходів для відновлення німецької економіки. Вчений вважав, що утиски Німеччини можуть призвести до посилення політики помсти у відповідь. Вважав позицію країни однією із найважливіших ланок європейської економіки.


9

Генрі Менкен “Американська мова”, 1919


Американське 20 століття почалось тоді, коли у 1917 році президент Вілсон оголосив війну Німеччині та відправив понад мільйон вояків у Францію. Два роки потому сварливий колумніст із Балтимора, який був помішаний на питаннях мови, зробив сміливу заяву про виголошення лінгвістичної незалежності, яка було закладена в американське життя та листування із 1776 року.

“Американська мова” – це сміливе дослідження про англійську мову, якою спілкуються американці. На нього Менкена надихнуло арго, на якому спілкувалися вашингтонські моряки у творах його улюбленого письменника Марка Твена та його власний досвід, отриманий із вулиць Балтимора. Як і перший укладач американського словника Ной Вебстер, Менкен хотів захистити американську мову від британської критики, яка зараховувала американізми до варварських перекручень їхньої рідної мови. Тільки американські назви та сленг займають 374 сторінки книжки. Менкен вважав американську англійську більш живою, яскравою та творчою, ніж її британський варіант.


10

Літтон Стрейчі “Імениті вікторіанці”, 1918


Збірка із чотирьох біографій найбільш показних діячів Вікторіанської доби від одного із найстарших членів групи Блумсбері. У книзі є історія життя кардинала Генрі Едуарда Меннінга, медсестри та керівника загону санітарок під час Кримської війни 1853–1856 років Фроренс Найтінгейл, англійського педагога Томаса Арнолда та одного із найвидатніших британських генералів Чарльза Джорджа Гордона. Ця книжка зробила Стрейчі одним із найвидатніших біографів свого часу.


Читати: 100 найкращих нон-фікшн книг усіх часів. Четверта десятка

Читати: 100 найкращих нон-фікшн книг усіх часів. Третя десятка

Читати: 100 найкращих нон-фікшн книг усіх часів. Друга десятка

Читати: 100 найкращих нон-фікшн книг усіх часів. Перша десятка

(Visited 1 158 times, 3 visits today)
Ксеня Різник
Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com