100 найкращих нон-фікшн книг усіх часів. Четверта десятка

100 найкращих нон-фікшн книг усіх часів. Четверта десятка

Мандрівка найкращими книжками у жанрі нон-фікшн триває. До четвертої десятки у зв’язку з історичним проміжком часу 1940-50 років потрапили книжки, які так чи інакше стосуються війни. Про їжу, літературу та політику крізь історії про Хіросіму, індустріальну північ Британії та подорожі Афганістаном розповідають найкращі книжки із нехудожньої літератури на думку журналіста Роберта Маккрама із The Guardian.

Читати: першу, другу та третю частини 100 найкращих нон-фікшн книг усіх часів

1114002

FR Leavis  “Велика традиція “ (The Great Tradition), 1948

Один із найвідоміших британських літературних критиків Лівіс був однією із головних фігур, які оцінювали літературу від початку XX століття до середини. Саме в роботі “Великі традиція” Ф. Р. Лівіс назвав Джейн Остін, Джорджа Еліота, Генрі Джеймса та Джозефа Конрада великими британськими романістами. А також разом із ними Чарльза Діккенса, Натаніеля Готорна, Германа Мельвіля та Едгара Алана По називає спадкоємцями Шекспіра. У 60-70-х роках він був одним із найвідоміших викладачів літератури у Великій Британії. За словами письменника та психоаналітика Адама Філіпса, Лівіс британську літературу вважав світською релігією. “Велика традиція” – це збірка есе критика про найвідоміших літераторів Великої Британії та їхні твори.

414845_81477249

Х’ю Тревор Ропер “Останні дні Гітлера” (The Last Days of Hitler), 1947

Британський історик Х’ю Тревор Ропер спеціалізувався на Британії Нового часу та Німеччині Третього Рейху. 1945 року за наказом британського уряду його долучили до розслідування смерті Адольфа Гітлера. Книжка є зібранням хронологічних подій останніх днів Гітлера, базовані на документах, листах, спогадах та щоденниках, та матеріалах свідків Нюрнберзького процесу. Книжка розвіює багато міфів щодо смерті Гітлера. Зокрема, на той час популярний, поширений радянською владою міф, що Гітлер не помер, а проживає десь на Заході.

Результат пошуку зображень за запитом "The Common Sense Book of Baby and Child Care"

Бенджамін Спок “Дитина та догляд за нею” (The Common Sense Book of Baby and Child Care), 1946

Книга американського педіатра Доктора Спока стала ще в 1946 році світовим бестселером. У всьому світі вже продали 50 мільйонів її копій. Це одна із тих книг, яка вплинула на життя американців та деяких британців у період після Другої світової війни. Спок вчить довіряти своїм інстинктам та здоровому глузду, а ще демонструвати малюкам любов, і розуміти, що всі вони різні. Ось такі феміністичні назви мають розділи книжки: “Спостерігайте за ростом”, “Дитина змінює свої звички у їжі”, “Батько як компаньйон”, “Проблеми з уроком”. Жодна батьківська проблема не оминула уваги Спока. Секрет Спока у демонструванні звичних і банальних порад революційним шляхом.

john_hersey__hiroshima

Джон Херсі “Хіросіма” (Hiroshima), 1946

Репортаж, який вийшов за рік після першої атомної бомби, скинутої на Японію. У книжці шість історій свідків, які вижили після катастрофи в Хіросімі, яка вбила 135 тисяч людей. Книжка охоплює момент вибуху та події протягом року після вибуху 6 серпня 1945 року. Частинами книжку публікували в журналі  The New Yorker. Є одним із перших прикладів Нової журналістики. Херсі був військовим кореспондентом, писав “у полі” для журналів Life та The New Yorker. Під час війни був з військами в Італії та на Сицілії. Був одним із перших американських журналістів, хто став свідком наслідків бомбардування Хіросіми. Героями книжки стали: два лікарі, клірик, овдовіла швачка, молода працівниця заводу та німецький католицький священник.  Автор докладно оповідає кожну з історій.

41zpfrmqxwl-_sx332_bo1204203200_

Карл Поппер “Відкрите суспільство та його вороги” ( The Open Society and Its Enemies), 1945

Австрійсько-британський філософ Карл Поппер винайшов суспільний ідеал – “відкрите суспільство” із  владою розуму, справедливістю, волею, рівністі та запобіганням міжнародних злочинів. Протиставляє їм “закриті” тоталітарні суспільства. За Поппером “суспільна обраність” це реакція на гноблення. Цим він пояснює і єврейську обраність, і панування арійської раси. А починає він свою роботу із речення: “Якщо наша цивілізація зможе вижити, нам треба забути про звичку шанування великих людей”. На цю книжка його надихнуло вторгнення нацистів в Австрію у 1938 році. І згодом ця робота стала ключовою для студентів коледжів та західної ліберальної демократій загалом.

9780061130243-us

Річард Райт  Black Boy: A Record of Childhood and Youth, 1945

Один із найвідоміших афроамериканських письменників Річард Райт написав мемуари про своє дитинство та підліткові роки. Розповів про те, як переїхав у Чикаго та почав письменницю кар’єру, як потрапив до комуністичної партії. Ця книжка одна із небагатьох робіт, яка зіграла ключову роль у формуванні афроамериканської ідентичності. Це історія про те, як минало дитинство темношкірого хлопчика на півдні США у часи до руху за громадянські права.

7db55e4ec1bc2a2570e300831262fe69

MFK Fisher “Як приготувати вовка” (How to Cook a Wolf), 1942

Мері Френсіс Кеннеді Фішер – видатна американська письменниця, яка писала на тему їжі. Вона одна із перших використала їжу як культурну метафору, щоб описати чуттєві задоволення від споживання з елегантністю та пристрастю. У книжці “Як приготувати вовка” авторка розповідає як дотримуватись збалансованої дієти, “розтягувати” інгредієнти, харчуватись під час вимкнення електроенергії, як долати безсоння та сум, а також як доглядати за домашніми тваринами під час війни. Фішер написала 25 талановитих книжок, і всі про їжу. Це суміш порад для приготування, нотаток з подорожей, та фрагмент автобіографії. Писання та їжа були двома найголовнішими її пристрастями життя.

88857

Сиріл Коннолі “Вороги обіцянок” Enemies of Promise, 1938

“Вороги обіцянок” (або “Вороги таланту”) – робота британського літературного критика Сиріла Коннера, друга Джорджа Орвела, суміш автобіографії та літературної критики на тему, чому він не зміг стати великим письменником. У часи книжкових блогів та онлайн-видань критична робота Коннолі може виглядати, як привіт з іншого екзотичного світу. Коннолі вважав шкідливим вплив журналістики на літературу, вічний авантюрист та дотепник, гострий на язик критик, який вважав, що краще писати й не мати публіки, ніж писати для публіки, але не мати себе”.

30553

Джордж Орвелл “Дорога на Віґан-Пірс” (The Road to Wigan Pier), 1937

“Дорога на Віґан-Пірс” – соціологічне дослідження умов життя робочого класу у Йоркширі та Ланкаширі, на індустріальній півночі Великої Британії перед Другою світовою війною. Друга частина книжки є довгим есе на тему виховання середнього класу, стала розвитком політичної свідомості Орвелла та його ставлення до соціалізму. Його цікавить питання, чому більшість тих, кому соціалізм приніс би користь, із такою зневагою до нього ставляться.  Книжку вважають контроверсійною, видавці відмовлялись на початку видавати обидві частини.

41y80v1s4ql-_sy344_bo1204203200_

Роберт Байрон The Road to Oxiana, 1937

Тревелог британського письменника та мандрівника Роберта Байрона. Книжка розповідає про його подорожі у 1933-34 роках Близьким Сходом разом із письменником Крістофером Сайксом. Оповідь ведеться у вигляді щоденника. Записи починаються із Венеції, далі йде Кіпр, Палестина, Сирія, Ірак, Персія та Афганістан. Подорож закінчується в Пешаварі, в Індії, звідки вони повертаються до Британії. Однією із цілей мандрівки було відвідання визначних памяток архітектури, на яких знався Байрон. У книжці Байрон спілкується із місцевими, подорожує на конях та віслюках, та інших транспортних засобах, страдждає від голоду, холоду, спеки, комах та хвороб.

Джерело: The Guardian

Матеріал підготовлено в межах спецпроекту з виданням lb.ua

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

45 thoughts on “100 найкращих нон-фікшн книг усіх часів. Четверта десятка

    Залишити відповідь