Олівія Кіттеридж як лакмусовий папірець

Фото: scarabey.org / Френсім Макдорманд в ролі Олівії Кіттеридж та режисерка Ліза Холоденко

Історія з екранізацією найбільш відомого та призового роману Елізабет Страут – “Олівія Кіттеридж” унікальна. Тут вже не треба сперечатись, що краще книжка, чи фільм. Бо обидва витвори мистецтва, серіал Лізи Холоденко якраз так і хочеться назвати, варті уваги. Тут будуть задоволені і читачі, й глядачі.


Ми, як читачі обділеного у певному сенсі перекладного ринку, маємо якраз завдячувати роботі американської режисерки українського походження. Якби не чотирисерійна історія Холоденко, яка вийшла на екрани у 2014 році, навряд чи ми б скоро побачили переклад Пулітцерівського лауреата 2009 року.

ct-prj-0324-elizabeth-strout-20130323
Фото: chicagotribune.com / Елізабет Страут

Але нам пощастило. Елізабет Страут – тиха, безпретензійна, але дуже наполеглива письменниця. Вона народилась в Портленді, штат Мен, на такому собі краю світу за американськими мірками, із самого краєчку північно-східних штатів, на межі із Канадою. Власне це місце її народження та дитинства дуже гарно відбилося у житті її героїв. В певному сенсі Страут і пише про те, як вижити в абсолютно віддаленому від подій місці. Тут дечим згадуються оповідання Еліс Манро, адже герої канадійської письменниці також не є “рибами у воді” великого міста.

Читати: Елізабет Страут: “Мені все одно, наскільки погано поводяться мої персонажі”

Звісно в дитинстві багато читала, джерела навіть вказують на фантастику. Хоча цього жанру в її творах не шукайте. Гралась із братом, або сама, тоді ж виникла любов до матеріального світу. І це також одна із рис новел про Олівію Кіттеридж. Там є, чого торкатись. Страут змальовує дуже матеріальний світ, в якому легко опинитись, і який легко зрозуміти.

Отримала освіту юриста, написала перше оповідання. Але на відміну від багатьох початківців – не зупинилась. Писала оповідання й далі. Перший її роман “Емі та Ізабель” писала від 6 до 7 років. Потрапив до шорт-лісту Orange Prize, а згодом і в PEN/Faulkner. Обидві нагороди не останні в американському літературному світі. А потім була “Олівія”, яка сягнула ще далі – Пулітцерівської премії та італійської нагороди Remio Bancarella, яку до цього із американців отримував лише Хемінгуей. Далі були ще “Брати Берджеси”, які тихенько пройшли повз, а от найновіший роман “Мене звати Люсі Бартон” 2016 року(така собі спроба автобіографії), потрапив у лонгліст Букерівської премії та пронісся усілякими американськими літературними рейтингами. До речі, книжка також нещодавно вийшла українською у тому ж видавництві КМ-Букс.

Читати: Як не написати автобіографічну новелу про відносини між донькою і матір’ю


За структурою “Олівія Кіттеридж” – це не роман, а збірка 13 новел. Усі вони про епізоди життя не лише Олівії, а й інших жителів маленького містечка зі штату Мен. І ця форма досить вдала, вона й створює ефект історії не конкретної людини, а проживання життя загалом.

Страут розповідає історію життя, простого, не надто цікавого, із депресіями, зрадами реальними та вигаданими, де життя кожного залежить ще й від думки людей, що тебе оточують. Де, всі знають про всіх усе.

Тому така жінка як Олівія, вчителька математики, на перший погляд груба, скептична та в принципі неприємна особа, виглядає в такому місті контрастно. На противагу її чоловік, Генрі – найдобріша людина у світі. Але не все так однозначно. В цьому і перевага цього твору. Олівія – насправді лакмусовий папірець. Вона не витрачає часу на ввічливість, проте завжди є щирою. Її бісять нещирі люди. І це найбільше у ній приваблює. Олівія не має страху бути такою як є, і не боїться пізнавати себе. Олівія – це такий собі Голден Колфілд в старості.

Читати: Хто така Олівія Кіттеридж? Уривок з роману Елізабет Страут

Страут дістає із буденності такі стани чи речі, про які ми зазвичай ні з ким не говоримо. Про які ми власне навіть із собою боїмося говорити. Для цього Олівія й потрібна. Показати, що боїмось не того, що потрібно боятись. Що нервова мати не така вже страшна, на противагу виваженій і надто правильній дружині. Що, щоб врятувати своє життя, часом потрібно врятувати когось іншого. Що часом і в старості є шанси на продовження історії. Що в старості не варто на собі ставити хрест як на людині, що можна залишатись такою, як ти була ціле життя, і не зраджувати своїм принципам.


І про екранізацію. Я її переглянула першою, а як почала читати, здалось, що я вже це бачила. Так, міні-серіал Лізи Холоденко дуже вдалий, і Френсіс Макдорманд, як на мене, дуже вдала Олівія. Але в книжці набагато більше історій й лише через це її варто прочитати. Хоча й у серіалі є один прекрасний, чисто режисерський епізод, якого не мала Страут. Це якраз і фактор того, що Холоденко максимально зрозуміла цю історію, зумівши навіть її продовжити.

Тож хто ще ні, беріться, тим паче український переклад маємо. Це гарна щира книжка, щоб подумати, і вкінці посміхнутися до себе.


Схожі книжки: Еліс Манро “Занадто багато щастя” (цього року реліз українською у ВСЛ), інші книжки Елізабет Страут


Ксеня Різник

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

6 thoughts on “Олівія Кіттеридж як лакмусовий папірець

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life articles and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life articles and blogs

Залишити відповідь