Марія Шагурі для #ПроЧитання: «Комікси – це унікальний спосіб розповісти історію: образно, просто і емоційно»

Фото: Nata Koval

Марія Шагурі — культуролог, співзасновниця Kyiv Comic Con, перекладачка з польської, редакторка. Відповідає за зв’язки із громадськістю та курує проект видання коміксів DC українською у видавництві «Рідна мова». Переклала детектив Зиґмунта Мілошевського «Безцінний». Марія розповідає для #ПроЧитання про появу коміксів у своєму житті, любов до загнутих кутиків та свої улюблені місця для читання.


Маріє, ти займаєшся фестивалем Kyiv Comic Con, а також куруєш перші офіційні українські переклади коміксів DC. Коли комікси з’явилися в твоєму житті? Що вони для тебе означають? І чому важливо розвивати цю культуру в нас?

Комікси з’явилися в моєму житті вже досить давно, але у справжнє захоплення перетворилися після першого Комік Кону у 2015 році.

Для мене комікси — це унікальний спосіб розповісти історію: образно, просто і емоційно.

Це можливість донести важливі ідеї, не перевантажуючи читача теорією чи просто великими обсягами тексту. Це справжнє мистецтво – не тільки історія і малюнки, які самі по собі часто мають велику художню цінність, а й планування стріпів, розміщення баблів, шрифти – всі технічні аспекти. Коли готуєш до друку комікс, усвідомлюєш усю важливість цих елементів. Видаючи всесвітньовідомі комікси українською, ми, по-перше, долучаємося до світового культурного процесу, до сучасної культури, невід’ємною частиною якої є комікси, а по-друге, стимулюємо розвиток локальної традиції.

18740052_1520827754628208_7427060838350088115_n

Фото: Nata Koval

Попит існує як на перекладні, так і на українські комікси, яких з’являться дедалі більше, і це свідчить, що Україна теж є частиною сучасного світового культурного контексту.

Також ти перекладаєш. З якими текстами тобі працювати найцікавіше?

Історія – ось що головне. Мені надзвичайно важливо, щоб текст, із яким я працюю – чи то перекладаю, чи редагую, чи навіть просто читаю – мене захоплював. Якщо історія динамічна, якщо сюжет захоплює з перших рядків, якщо текст буквально «качає», то з книжкою працювати точно буде цікаво. Саме так було з романом Зиґмунта Мілошевського «Безцінний»: я мало не за добу проковтнула 500 сторінок, а потім трохи менше, ніж за півтора місяці, їх переклала. Специфічний досвід, зважаючи на строки і обсяги, але книжку після цього я не зненавиділа, а радше навпаки – ще більше полюбила.

Читати: Був готовий до бою. Уривок із детективу «Безцінний» Зиґмунта Мілошевського

Розкажи про останню найцікавішу книжку, яку прочитала? (можна про дві, три, або скільки хочеш)

Якщо книжка мене дійсно пробирає, я пишу про неї відгук на Фейсбук: такий собі спосіб поділитися враженнями, які несила в собі тримати. Останньою такою книжкою був «Ковчег часу» Марціна Щигельського – прониклива історія про єврейського хлопчика, 1942 рік, Варшавське гетто і справжню дружбу. Щиро раджу.

Які книжки у тебе зараз лежать під рукою/на столику біля ліжка?

Зазвичай вдома на всіх доступних горизонтальних поверхнях живуть книжки, з якими я працюю. Тож найчастіше це книжки не у звичному форматі, а радше папки з роздруківками. Зараз біля ліжка живе фінальна версія коміксу «Флеш. Книга 1. Тільки вперед», який у липні вийде у видавництві «Рідна мова», а на робочому столі – «Флаш» Вірджинії Вулф для o.k.publishing, а також підліткова новинка «Хлопчик на ім’я Гоуп» та наступний товстенний комікс «Бетмен. Тихо» для «Рідної мови». Люблю паралельні проекти:)

Читати: Ілюстровані книжки та графічні романи. Огляд від Yakaboo та Апостроф-TV

Де, коли і як ти читаєш зазвичай?

Читання для мене майже як кава — це залежність. Читаю повсюди: вдома, на роботі, в дорозі. Дві години у транспорті щодня – це прекрасна можливість прочитати те, що безпосередньо роботи не стосується. Тож найчастіше беру з собою дитячу або ж підліткову літературу, придбану на літературних фестивалях чи подаровану. Із останнього – «Як приручити дракона» Крессиди Ковелл та «Казки про дивних» Ренсома Ріґґза. Якщо книжка мене захоплює так, що не можу відірватися – готова проміняти на неї всі інші активності, включно з кіно, серіалами і побутовими зобов’язаннями. Готувати їжу, тримаючи книжку вільною рукою – це про мене; заради того, щоб не відволікатися від історії, можу у крайніх випадках навіть проміняти паперову книжку на електронну чи аудіозапис (хоч і не дуже люблю ці формати). Серед останніх прослуханих книжок – «Щиголь» та «Секретна історія» Донни Тартт, а також ціла підбірка книжок Макс Фрай.

Читати: Макс Фрай: вершитель із 20-річним стажем

У тебе є власна система для читання?

Сказати, що я асистемна людина – це не сказати нічого. Найбільше у читанні ціную спонтанність і переконана, що потрібна саме у цей момент книжка сама трапиться мені і чимось – обкладинкою, назвою, першими рядками – зацікавить і захопить. Звісно, це не спрацьовувало в університеті на гуманітарному факультеті, але з художніми книжками «для себе» працює завжди. Єдина примара системності у моїх стосунках із книжками – це конспектування. Якщо я справді хочу запам’ятати найголовніше, я записую це у нотатник; у протилежному випадку прочитане швидко вивітрюється з голови. Дірява пам’ять, як казала одна моя подруга, – справжня біда гуманітаріїв.

Ти любиш запах книжок?

Я фанатка друкованих книжок, без запаху і тактильних відчуттів від гортання сторінок і торкання палітурки книжка для мене майже втрачає свою магію. Обираючи книжку – чи то у книгарні, чи на розкладці, чи в букіністичній крамниці – я завжди їх нюхаю (і часом цим трохи лякаю продавців). Нещодавно трапилася смішна історія, пов’язана із книжковим ароматом: на день народження мені подарували 2 частину ілюстрованого Гаррі Поттера українською. Звісно, зірвавши плівку і розгорнувши видання, я одразу зарилася в нього носом і неочікувано навіть для себе прокоментувала: «Пахне так само, як і комікси DC українською, надруковані на «Юнісофті». Зуб даю, Поттера теж друкували у цій поліграфії». З’ясувалося, що я мала слушність:) Знаю, що це просто співпадіння, що запах книжки не залежить від типографії, але це не заважає мені часом пригадувати цю історію і посміхатися.

Закладинка чи затиснутий кутик сторінки?) (здається, в #13_читацьких_зізнань ти зізналась, що любиш кутики, розкажи чому)

Десь у глибині душі я розумію, що загнуті сторінки і пописані береги книжки – це фу, так робити не можна. Із особливо дорогими з різних причин для мене книжками я справді так не роблю. Але більшість книжок таки страждають. По-перше, я просто не дуже люблю закладки. По-друге, я завжди їх десь гублю або забуваю. По-третє, кутик – це швидше і зручніше. Так, я знаю, що так робити не дуже гарно по відношенню до книжки, але що ж, mea culpa. Що ж стосується поміток на берегах, то зараз за олівець я найчастіше хапаюся тоді, коли бачу помилки. Важко читати, коли від помилок і невичитаного тексту майже фізично боляче, помітки якось це полегшують і допомагають пережити.

Розкажи про останню прочитану книжку від якої ти сміялась/плакала?

Я сміялась уголос, коли читала «Манюню» Наріне Абґарян. З одного боку, дуже знайомий усім дітям дев’яностих побут і спосіб життя, з іншого – такі знайомі ситуації, у які потрапляють головні героїні, їхні мотивації та поведінка. Чудовий привід пригадати власні дитячі витівки і посміятися. Із сумними книжками важче: книжка може мене розчулити, але плакати над нею я не буду. Єдиний виняток – Хвильовий. Я буквально ридала, читаючи «Я (Романтика)», і потім ще довго не могла стримати сліз, коли мені нагадували про цей твір.

Читати: Манюня, або крига скресла

У тебе є домашня бібліотека? Скільки у ній книжок?

У мене цілих дві бібліотеки. Одна залишилася в квартирі батьків, вона родинна і поповнюється вже протягом кількох поколінь. Там є і стародруки, і зібрання класики, і великі добірки фантастичних романів. Мій внесок – майже ціла шафа з історичними книжками про стародавню Грецію, література з історії та теорії культури, а також улюблена сучасна художка різними мовами. У моїй нинішній бібліотеці, яка невпинно пожирає наш вільний простір, – в основному набутки останніх чотирьох років. В основному це моя улюблена дитяча література, яку я невпинно і фанатично колекціоную, підліткова і доросла художня література різними мовами і, звісно ж, комікси. Може, колись я зважуся на те, щоб зробити загальний перепис наявних найменувань, але не зараз – надто люблю сюрпризи.

Чи є книжка, або письменник, які щось змінили у твоєму житті? Розкажи про них.

У 13 років я прочитала «Майстра і Маргариту» Булгакова. Частково через те, що всі мені казали, що роман складний і я не зможу його подужати. Цей виклик відкрив для мене письменника, який певний час був улюбленим, перевернув мій тодішній світогляд і заохотив дізнатися якомога більше про описаний період, до того не дуже мені цікавий. Десь приблизно з того часу я переконана, що справді крута книжка має спонукати до відкриття чогось нового, давати поштовх до поповнення знань з тематики. Вичерпних книжок не буває, є книжки-зачіпки, книжки-стимули. І це прекрасно.

Любиш дарувати книжки? А коли тобі дарують?

Я більше люблю дарувати і щиро переконана, що найкращий подарунок – це вдало підібрана книжка. Втім, завжди панічно боюся, що така книжка в людини вже є в бібліотеці. Тому, якщо не вдається точно з’ясувати цей момент, можу обмежитися подарунковим сертифікатом до книгарні.

Ти любила читати в дитинстві? Яка була улюблена книжка?

Справді кайфувати від процесу я почала приблизно років у 7. До того дуже любила слухати казки, а ще знала багатенько віршів напам’ять (в основному вчила Шевченка і Некрасова). Бабуні завдячую тим, що привчила мене навіть не просто до читання, а й до міркування над прочитаним: завжди після закінчення історії вона питала мене, яка ж тут мораль, що я зрозуміла і винесла для себе. Одна з найулюбленіших книжок раннього дитинства – «Слонёнок пошёл учиться» Самойлова.

Що останнє радила комусь почитати?

Я належу до тих людей, про яких оцей-от інтернет-комікс:

вів

От саме так я радила всім знайомим прочитати «Безцінного», коли він тільки вийшов:) З останнього, кілька днів тому радила прочитати «Бетмен. Суд Сов» англійською – надзвичайно похмурий і настроєвий комікс. І вам раджу. Можна, я подивлюся, як ви читатимете?)))


14. Топ-5 книжок від Марії Шагурі на усі випадки життя:

1. «Антигона» Софокла – найпотужніжа трагедія серед усіх, прочитаних мною. Читати, коли потребуєш життєвих сил і не знаєш, де брати.
2. «Декамерон» Боккаччо – класика, але така сучасна. Добре впроваджує в повсякденність (і не тільки ренесансну – декорації змінюються, але характери лишаються).
3. «Міфології» Ролана Барта – якщо хочете трошки більше дізнатися про те, як працює масова культура і навчитися відчитувати приховані коди.
4. Серія про Гаррі Поттера якщо мрієте привчити дитину до читання і не знаєте, як.
5. «Убивчий Жарт» – просто прочитайте, якщо ще не читали. А якщо читали, перечитайте. Не пожалкуєте.


ЧитатиКатерина Міхаліцина для #ПроЧитання: “Коти в нас поки що не читають, але на книжках…спиться їм дуже солодко”
ЧитатиОлена Павлова для #ПроЧитання: “Моя бібліотека нагадує готель для книжок”
ЧитатиКультові та незвичні: топ-7 графічних романів

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

6 thoughts on “Марія Шагурі для #ПроЧитання: «Комікси – це унікальний спосіб розповісти історію: образно, просто і емоційно»

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

Залишити відповідь