У видавництві «Фоліо» вийшла книга «Культ предків» журналістки Наталки Фіцич. Журналістка разом з етнографом Олексієм Долею мандрували Україною знімаючи рідкісні, автентичні обряди та звичаї. Зібраний матеріал втілився в відео та книзі.
За рік авторка не провела жодного визначного свята вдома – все у експедиціях. Накатавши українськими дорогами 20 тисяч кілометрів вдалось зібрати також 56 оригінальних рецептів та 44 яскраві відео.
Інформація про давні традиції подана у легкому для сприйняття форматі.
Тут ви не знайдете глибинного художнього репортажу, деталізованих етнографічних розвідок, а скоріше подорожні записки людини, яка побачила в цих традиціях красу і вирішила поділитись цим. Хочете більше і глибше? Тоді вам потрібна спеціалізована література.
У книзі є QR-коди, за допомогою яких можна перейти на повне відео з місця подій, більш повне ніж це показали у телерепередачі. Водночас, це фактично фольклорна розвідка, яка збереже пам’ять про традиції, які от-от можуть віджити вік. В деяких моментах без паралельного перегляду відео важко обійтись, адже опис не завжди детальний.
«Жінки виходять надвір, стають у ряд і починають вести стрілу. Від хати вулицею, селом, лугом – до джерела із цілющою водою. У зоні водили до річки, але тут її нема. «Стріла довга як собача пісня чи як день без обіду», – сміється Віра Ющенко. А Тетяна Курта розповідає, що пісня була довшою, просто решти вона не пам’ятає. Колись стрілу починали вести її мама і тітка, дорогою приєднувались сусідки і так обходили все село. Олексій Доля просто щасливий: нарешті він побачив водіння стріли! «Це початок року, це відкривання землі, – пояснює він суть давнього звичаю. – Ця стріла як блискавка, грім, гроза. Дуже важливо для врожаю». С.34
Книга зверстана на глянцевому папері, і окрім тексту мала б приносити і естетичне задоволення, але, як на мене, велика частина фотоілюстрацій залишають бажати кращого.
Звичаї, які досі існують на території Київської, Житомирської, Івано-Франківської, Луганської, Полтавської, Рівненської, Чернігівської, Львівської, Закарпатської, Вінницької, Чернівецької, Миколаївської областей і навіть зона примусового відселення з ЧАЕС – потрапили до книги. Прекрасно розумію, що охопити одночасно всі області практично нереально, але все ж прикро, що фактично оминули центр і південь країни, у той самий час, коли обряди Київщини займають ледь не четверть книги. Цілком можливо, це пов’язано і з тим, що наразі не існує бази даних, де були б зібрані старовинні звичаї українців.
«На Петра і Павла збиралися поїхати на Херсонщину. Там була традиція нести до церкви величезні кошики з першими овочами та хлібом з нового урожаю, але вона зникла бо новий священик не підтримав. Ще мали намір знайти орелю – гойдалку яку на Петра встановлювали переселенці із Чорнобильської зони. І знов невдача. Навіть звичаїв пов’язаних із жнивами досі не проводять. Їх підтримували у радянський час у колгоспах. Тепер жнива є, а свята нема. Бракує і бази даних, де були б зібрані старовинні звичаї України, які збереглися до наших днів. І це при тому, що інформація швидко застаріває: за останні 10 років зникли десятки звичаїв».
Книга однозначно варта прочитання, адже зараз вона фактично одна в своєму роді, для масового читача.
Кому читати
Зацікавленим в українському фольклорі та обрядовості, зацікавлених в історіях людей, які були переселені з ЧАЕС, тим хто шукає прості автентичні рецепти.
Читати також: Дара Корній «Чарівні істоти українського міфу»; Наталка Лещенко, Руслан Павлюк «Українська культура. Свята. Традиції. Обряди»; Костянтин Грубич «Смачна країна»; Лідія Артюх «Традиційна українська кухня в народному календарі»; Лада Лузіна «Чарівні традиції українок»; Дмитро Осипов, Ярина Винницька, Юлія Табенська «Наречена. Арт-бук».
Читати: «Сучасна українська кухня з Лесею Кравецькою»: крем-борщ, багато випічки й осучаснена класика
Читати: Смачного! Топ 6 книжок, які потрібно мати на кухні
14 thoughts on “«Культ предків»: інтерактивна книга про українські звичаї, які зникають”