Латентний лінгвіст. Щиро вірю, що книжки можуть бути добрими друзями. У вільний чай танцюю, генерую ідею та милуюся равликами. Можу сказати «Я люблю читати» сімома мовами (і не зупиняюся на цій цифрі).
Не встигнувши потрапити на полиці магазинів, «Майя та її мами» Лариси Денисенко стала найбільш очікуваною книжкою березня. На неї покладали великі надії, заочно критикували та навіть звинувачували в пропаганді гомосексуалізму.
Книга «Не відпускай мене» стала для мене кінцевою антиутопією осені. Мені здавалося, що після Оруелла, Берджеса і Хакслі мені буде з чим порівняти роман Ішіґуро, але він виявився ні на що не схожим. І, як би це банально не звучало,
У вересні весь світ відсвяткував сторіччя Дала і придбання нового видання зібрання оповідань «Коняка Фокслі та інші дорослі оповідання» від видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га була своєрідною даниною поваги до автора.
У кожному жанрі або категорії є книги, які можна радити як панацею - вони однозначні корисні й не зайвим буде їх прочитати. У класиці української літератури це неодмінно Франко чи Шевченко, в научпопі це Хокінг, а якщо брати таку вузьку
