Шануймо розмаїття. Майя та її мами

Не встигнувши потрапити на полиці магазинів, «Майя та її мами» Лариси Денисенко стала найбільш очікуваною книжкою березня. На неї покладали великі надії, заочно критикували та навіть звинувачували в пропаганді гомосексуалізму.

Видана за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, у видавництві, чиєю першою роботою була книга про фемінізм і жіноче самосприйняття (“Бути мною” Анни Хьоґлунд), «Майя та її мами» отримує позитивні відгуки читачів, а трішки «скандальна» репутація тільки підігріває інтерес. І нехай про одностатеве кохання там не багато, зате про толерантність, рівність і любов в цілому – вдосталь.

Толерантність в маси

Лариса Денисенко – українська письменниця, правозахисниця і телеведуча. Як авторка була відзначена премією «Коронація слова» у 2002 році (роман «Забавки з плоті та крові») та іншими літературними преміями. Також вона одна з адвокатів в Європейському суді з захисту прав людей. Діяльність Лариси Денисенко багато в чому спрямована на боротьбу зі стереотипами та знайомством людей зі своїми правами.

Фото: Larysa Denysenko via Facebook

«Майя та її мами» – не перша дитяча книжка письменниці. Лариса Денисенко також випустила «Правобукварик», для тлумачення дітям норм Конституції в казковій манері.

Про (не) традиційні сім’ї

У книжці читачі познайомляться не просто з дівчинкою Майєю (не Майкою!), а з цілим четвертим класом, в якому вчиться наша героїня. Спочатку може здатися, що сім’ї однокласників Майї незвичайні, тому що відрізняються від прийнятого поняття «традиційних». Але на мій погляд, одна з задач письменниці (і Майї разом з нею) – показати, що «нетрадиційні» сім’ї насправді такі ж, як інші, якщо відкинути поняття норми щодо складу, національності та традицій.

Діти з таких сімей є в кожному класі. Хтось приїхав з іншої країни, когось виховує тільки один хтось із батьків, або бабуся з дідусем, у когось батьки розлучені – в книжці про подібні речі йдеться просто і буденно, без особливого трепету і співчуття, не переводячи дитину в ранг жертви обставин і не роблячи її ізгоєм.

Читати: Непрості дитячі книжки: про війну, втрату, безпритульність, секс і любов без обмежень

Реалізм в дитячій літературі

Ларисі Денисенко вдалося розповісти про толерантність простою мовою, зрозумілою дитині, при цьому уникнувши моралізаторства і недомовок. Письменниця проти табуйованих тем – там є про АТО, смерті, дитячі будинки, позбавлення батьківських прав і гомосексуальні пари, але це не робить книжку більш дорослою або страшною. Серед великої кількості казкових сюжетів, «Майя та її мами» стає хорошим прикладом реалізму в дитячій літературі – того, чого їй так не вистачало.

Ілюстрації Марії Фойї чудово доповнюють книжку, але це для «Видавництва» не дивно – засновники видавництва трепетно ставляться до якісного візуального оформлення.

Любов і повага для всіх

Книжка «Майя та її мами» дивує і тішить сміливістю і втіленням ідеї. Хотілося б, щоб ця сміливість передалася і батькам, які будуть читати цю книгу дітям. А може, і не батькам зовсім – врешті-решт, «Майя та її мами» вчить тому, що поруч з дітьми просто повинні бути ті, хто їх любить і хто про них піклується.

Читати: Перекладачка “Бути мною”: “Твої біологічні особливості не повинні диктувати тобі ким бути і як себе поводити”