Об’єднувати авторів у літературні покоління – справа ризикова. З одного боку, так зручніше зафіксувати в історії літератури певні загальні тенденції розвитку певного періоду, з другого – нема гарантій, що з часом автор не вдаватиме, що непричетний до зарахування себе до

Довго думала, як назвати цей допис “Ідеальна книжка на літо”, “Книжка, на яку я чекала” і так далі. Ці всі назви пасують до “Бабиного літа” Марка Лівіна, як рідні. Я не читала інших книжок Лівіна раніш, і знала його лише