Що буде, коли Росія нападе на Польщу? Рецензія на «Вторгнення» Войтека Мілошевського

Наша божевільна сусідка все міцніше утверджується в ролі головного маніяка Європи. І все частіше європейці з мазохістичною ретельністю фантазують на тему, що буде, якщо Росія плюне на всі міжнародні угоди і почне завойовницький імперський марш. Кілька років тому норвежці зняли «Окупованих» – серіал, в якому з допомогою «зелених чоловічків» Росія фактично захоплює владу у Норвегії. А польський письменник Войтек Мілошевський написав альтернативну історію: що було б, якби у 2014 році Україна не зуміла зупинити Росію і та, повністю анексувавши нас, розпочала б повномасштабне вторгнення в Польщу. Звісно, така історія не могла не зацікавити. 

Молодший із Мілошевських

Войтека Мілошевського був знаний у Польщі як драматург, сценарист і молодший брат відомого письменника Зигмунда Мілошевського, автора бестселерів, що виходили й українською. А в 2017 році Войтек дебютував у великій прозі – і так успішно, що про нього заговорили як про сенсацію. Цим яскравим романом-дебютом і було «Вторгнення», що відкриває серію книг «Війна.pl».

Люди, яких змінила війна

Мілошевський намагається знайти відповіді на запитання, як впливає війна на життя людей і що несе із собою. Крім очевидних – смерть, розруха, страх – є й інші речі, які вона оприявнює. Комусь допомагає знову відчути себе потрібним, хтось примудряється отримати із неї зиск, а для когось необхідність виживати і рятувати свою сім’ю стає переконливим чинником для сильних особистісних змін. «Вторгнення» розповідає про різні варіанти, зосередившись на трьох основних сюжетних лініях – історіях трьох дуже різних, але дечим поєднаних людей, чиї життя кардинально змінилися у день, коли кордони Польщі перетнули російські війська.

Перший герой – Роман Гурський, колишній офіцер, досвідчений і відважний, який втратив сенс життя аж настільки, що задумав із ним, життям, розпрощатися. Але спроба самогубства в Червоному морі виявилася невдалою, натомість жахливі новини з батьківщини підказали спосіб не змарнувати життя, а пожертвувати його з користю. В процесі ж Роман зрозуміє, що бувають речі важливіші, ніж бажання померти – скажімо, бажання врятувати тих хлопців, за яких ти несеш відповідальність.

Друга героїня – Данута Войнарович, жорстка бізнес-леді і водночас слухняна донька батька-тирана. Вона ладна піти на що завгодно, аби відстояти його ділові інтереси. Вона готова мовчки скоритися, коли він вирішує повністю змінити сферу діяльності. Вона покірно мириться з тим, як він заробляє на війні, витягуючи з людей останні статки в обмін на найнеобхідніше – їжу і медикаменти. Вона – королева цього пекла і водночас найзалежніша істота. В якийсь момент Данута отримає шанс звільнитися від влади батька. Чи скористається вона ним, щоб змінити своє життя?

Герой третьої історії – нерішучий і м’якосердий батько й чоловік Міхал Баранський. Загрузнувши у трясовині боргів, він боїться зізнатися у цьому дружині, бо не хоче її втратити. Війна, яка разом з бомбами звалилася їм на голову і зруйнувала їхній дім, відкриває у чоловікові потенціал лідера, який досі дрімав. Інстинкт виживання, помножений на почуття відповідальності за дружину й дітей, спонукає його приймати ризиковані рішення, ставати жорсткішим і нарощувати броню. Бо тільки тоді є шанс зберегти життя йому і тим, кого він любить.

Справжні і картонні герої

Усі ці герої – «маленькі люди», середньостатистичні поляки – прописані дуже правдоподібно. Кожен із них виглядає цілісним. Чого не скажеш про інших важливих героїв цієї історії – тих, хто рулить нею. Тобто топ-політиків. Президенти і голови урядів відіграють у романі важливу роль. Адже з моменту, коли Росія плює на міжнародні угоди і дипломатичні протоколи, починається перерозподіл світу. Втім, виглядають вони радше маріонетками з лялькового театру. Пласкі і примітивні, боягузливі й обмежені, корумповані й лицемірні самодури, вони відсторонено спостерігають за драмою, яка розгортається всередині країн, міркуючи про те, які з цього можуть урвати дивіденди.

У Мілошевського вони схожі на карикатури у стилі Charlie Hebdo. Він по-злому стібеться з них – з нерішучого Анджейка, марнославного Дональда, глибоко стурбованої Ангели. У ситуації з Росією ніхто із західних політиків не виглядає ані переконливим, ані шляхетним, ані дієвим лідером своєї держави. Щодо східних, то вони, скориставшись неспокоєм у Європі, укладають нові секретні угоди, або дорватися до тих ласих шматочків, на які давно задивлялися. А китайці – ті взагалі діють на випередження і тихенько десантуються у Владивостоці…

Політичну картину світу Мілошевський доводить до гротеску й абсурду. І на її фоні драми, які розгортаються серед простих людей, здаються ще яскравішими.

То це — світ, який на нас чекає

Це питання виникало у  мене в голові постійно – і лякало до заціпеніння. Бо хоч автор і пише в жанрі альтернативної історії, ніщо не гарантує, що такий сценарій рано чи пізно не втілиться. Так, виглядає він аж надто перебільшено – але, погодьтеся, після того, що відбулося з Україною із 2014 року, не можна ні в чому бути впевненим. Надто коли йдеться про Росію.

Войтек Мілошевський демонструє, наскільки крихким є мир в Європі і світі загалом. І від цього дуже лячно. Так, «Вторгнення» мене справді налякало. Але разом з тим потішило. Адже чим більше людей читатимуть такі книги, чим більше їх усвідомлюватиме реальність російської загрози, тим більше шансів, що подібний сценарій вдасться відвернути.

Пряма мова

«… – Добре, що нам потрібно сказати… Передусім те, що польський народ – мужній і відважний. Що в разі чого самі відіб’ємо атаку. Також підкресліть, що вже той факт, що вони запросили сюди того сучого сина Путіна – для нас ляпас. Ну й нехай знають, що Польща – сильна, що ми не на колінах.

– Пане голово, з усією повагою, – зауважив президент, – росіяни практично знищують наше військо. Це займе певний час, це факт, але ми втрачаємо перевагу. Хіба можна більше бути на колінах?»

« – Панове, пропоную трохи стримати емоції, – сказав американський міністр оборони, докладаючи чималих зусиль, щоб лишатися незворушним. – Ми всі зібралися тут, щоб досягти порозуміння.

– Усі, крім польського президента, – сказав іронічно Дональд Трамп. – Чоловік уже дві години мовчить. Він хоч живий?»

Кому читати

Любителям екшенів і військових драм. Тим, кому цікаво, що може статися, якщо Росія піде далі (і тим, хто переконаний, що вона цього не зробить).

Кому не читати

Тим, хто пережив полон або «спілкування» з російськими військовими і терористами на Сході – бо роман може спровокувати болісні флешбеки. А також тим, хто уникає кривавих описів і нецензурної лексики у художніх текстах.

Схожі книги

«Польсько-російська війна під біло-червоним прапором» Дорота Масловська, «Бузкові дівчата» Марта Холл Келлі.

(Visited 226 times, 1 visits today)