Як сова намагалась не спати вдень, а жайворонок – навпаки: книга про те, що треба бути собою

Можна скільки завгодно пройти тренінгів з особистісного розвитку, щоб змусити себе бути активним із самого ранку. Можна скільки завгодно привчати дітей до раннього підйому, та не можна нехтувати індивідуальними особливостями дитячого чи дорослого організму. Так само можна скільки завгодно нахваляти інших дівчаток і хлопчиків, але варто також і похвалити за сильні сторони своє чадо.

Про все це – у новій книжці Галини Вдовиченко.

Тепер про птахів

Галина Вдовиченко – львівська письменниця, авторка романів «Пів’яблука» (КСД, 2014), «Тамдевін» (КСД, 2015), «Бора» (КСД, 2011) та дитячих історій: «Мишкові миші» (ВСЛ, 2017), «Ліга непарних шкарпеток» (КСД, 2013), «36 і 6 котів» (ВСЛ, 2015) та інших.

У 2018 році за її авторства побачила світ також і красива книжка «Сова, яка хотіла стати жайворонком» (Книги – XXI, Чорні Вівці). Книжка розкривається на тлі незвичайної дружби двох відомих, але дуже особливих пташок. Сови та жайворонка.

«Удосвіта Сова поспішала до розлогого дуба, мостилася спати. І саме в цей час у бадьорого Жайворонка починався новий день».

Історію народження своєї книжки про різних за біоритмами пташок автор пояснює цілком звичайною життєвою ситуацією. Це була зустріч зі знайомою, яка поскаржилася, що краще би вона була “ранньою пташкою”, щоб встигати все ще зранку. Ось тоді Галина й зрозуміла, що це ідея для роману, нової історії, яка не зовсім і дитяча, а про всіх нас.

Про самокритику і спроби вдосконалитись

Кожен інколи питає себе “а чи правильно я все роблю?”, “чи так живу, як треба?”. Такий самоаналіз здається корисним, проте іноді може наробити непотрібного клопоту.

Так і в Сови назріла мить самокритичного піку, і та рішуче збирається почати нове життя, бо вона стільки пропускає, стільки ж і не встигає.

«Усе найцікавіше в лісі відбувалося зранку і вдень. Сові залишалося вірити цьому, бо звідки їй було знати?»

Порадившись цими думками із найближчим другом Жайворонком, мадам сонноока тримається з усіх сил, щоб вранці не заснути.

Очі злипаються, ломить тіло і опускаються крила.

Отож, після першої спроби нічна птаха вирішує повторити, але напередодні добре виспатися і спробувати ще.

Добре, що дітям подана така сильна риса особистості на дуже простому прикладі. Мова про ситуацію, коли ідуть невдача за невдачею, а ти все одно вперто і не здаючись пробуєш ще раз.

Але іноді внутрішнього переконання буває замало. І свій організм потрібно слухати. Бо щоб зламати біоритми – потрібні неймовірні сили. І чи варто це робити взагалі?

Що пропускають жайворонки? Пізнати істину у порівнянні

Жайвір же, недовго спостерігаючи за милою подругою, і собі заносить у свідомість вірус “щось не так, і треба мінятися” і відчайдушно намагається вести нічний спосіб життя. Бо ж вночі – пригоди, таємниці, скільки незвіданого.

Спроби обох пташок змінитися зображені дуже кумедно і по-справжньому щиро. Кожна нова думка, що підсилювала у пташок бажання мінятися, була дуже філігранно обіграною, емоційною і такою нестерпно правильною. Саме цим текст і захоплював і не дозволяв себе відкласти.

Питання сенсу вік не перепона

У хвилюванні обох пташок впізнавалися власні життєві роздуми кожного дорослого: мінятися, наслідувати, чи бути собою?

А для малечі ця книжка допоможе знайти себе: порівняти свій комфортний ритм життя з варіантом тієї чи іншої пташки і, нарешті, задоволено видихнути, бо і, так і інакше – правильно, корисно і як треба. Залишається лише уважно прислухатися до себе. Такі ритми для дитини стосуватимуться, звичайно, не лише сну.

Текст сприяє глибоким розмовам під час сімейних посиденьок – спілкуванню про поєднання активних дій та спокійного відпочинку, навчання та творчості. І головне – це хороша заспокійлива терапія про ті стани, які може переживати як підліток, так і дошкільня: переживання змін, невпевненість у собі, прийняття самого себе, порівняння з іншими в соціумі.

Дві правди, або контраст підсилює

Отож, книжка робить акцент на тому, що всі наші недоліки, які нам здаються скрушними, насправді можуть бути нашими сильними сторонами, що нас вигідно відрізняють.

Ще дуже симпатичним видалося поєднання різних за умовами життя Сови і Жайвора у взаємній довірі та самопізнанні.

«Дивна між ними дружба, незрозуміла для багатьох птахів. Хижачка Сова могла запросто вполювати малого пташка: хап – ковть – і нема!»

(Visited 84 times, 1 visits today)
Ірина Варламова
Ірина Варламова
Десь два роки тому в моїх профайлах можна було побачити: юрисконсульт, депутат, помічник керівника... Усе так, певною мірою, і залишається, та зараз моя найголовніша роль - мама. А найбільшим хобі завжди було читання. То ж я заснувала спільноту про читання дітям "Читата: читає мама і тато". Зі своїми дописами можу трапитись вам ще на Барабуці та в блозі Видавництва Старого Лева, у рубриці "Книготерапія" в сумській студентській газеті "Academix". Допомагаю бібліотеці в рідному селі поповнювати фонд та триматися сучасності. Просто так. Мрію відкрити книгарню-кав’ярню з дитячою кімнатою. Мотиваційна література для батьків, дитліт; книги для бізнесу та саморозвитку, історичні романи завжди знайдуться на моїх поличках і сторінках блогу.