Продовження й завершення веселої «шкарпеткожерської» серії виявилося навіть захопливішим, аніж початок. Адже якщо перша книга знайомила нас із цими істотами, які таємно живуть у людських оселях, харчуються шкарпетками й іноді воюють між собою за зони впливу, то друга і третя розказують про їхні закордонні пригоди і відкривають нові види шкарпеткожерів.
Читати: Куди зникають шкарпетки: весела книга про мафію, науку і дружбу
Дитячі книжки виросли із… заборони
Павела Шрута можна назвати чеським поетом-дисидентом – у період радянської окупації його вірші були під забороною, яка, однак, не розповсюджувалася на дитячі книжки. Тож письменник подався в дитліт – і дуже успішно. А ще більший успіх йому принесла співпраця з художницею-ілюстраторкою Галіною Мікліновою, з якою вони і створили «Шкарпеткожерів». До речі, історію того, як вони познайомилися з цими істотами, ви знайдете наприкінці третьої книги. Але вірити їй чи ні – це вже ваша справа ?
Між іншим, Галіна Міклінова намалювала не лише ілюстрації до всіх трьох частин «шкарпеткожерської» серії, але й яскравий повнометражний мультфільм, яким ви можете насолодитися, якщо володієте чеською мовою.
Усі дороги ведуть до Африки
Після драматичних подій першої книги життя персонажів зазнає кардинальних змін. Професор Кадержабек, висміяний науковою спільнотою, не покидає наміру переконати її в існуванні шкарпеткожерів, тож новина про диких представників цього виду, що мешкають в Африці, додає йому неабиякого запалу. Хихотунець, засумувавши за батьками, приймає сміливе рішення — вирушити на їхні пошуки до Африки. А Ножака Дедерон, вожак празьких шкарпаткожерів-шакалів, що облюбували собі закинуті нетрища міста, не загинув, як гадали всі, а, зализавши рани, вирішив поїхати на пошуки нової слави — і теж в Африку. Двоюрідний брат Хихотунця Рамік, дізнавшись про це, відважно вирушає за ним, аби попередити брата про небезпеку. Словом, усі дороги ведуть на гарячий континент, і читач вирушає туди слідом за героями.
А там чекають нові дивовижі: виявиться, що не всі африканські шкарпеткожери голодують — декого загодовують до напівпритомності в Домі щастя сера Джеймсона, у заростях джунглів ховається дике плем’я Шанувальників шкарпеткожерської квітки, а в хатинці відлюдника мешкає мудрий і просвітлений йогін Магавішна, який дає просвітлені, але не дуже помічні поради. Хихотунець і Рамік зустрінуть нових друзів – кумедного товстунця-акробата Бумку і вродливу Каву, знайдуть Хихотунцевих батьків, по декілька разів губитимуться і знаходитимуть одне одного, потраплятимуть у полон, влаштують невеличку авіакатастрофу… Словом, нудно не буде!
Зацікавивши юних читачів екзотичними пригодами шкарпеткожерів, автор доносить до них думку про важливість свободи (як фізичної, так і свободи вибору), про те, що силоміць ти нікого не перевиховаєш і не ощасливиш, про шкідливість гіперопіки, про те, що узалежненість від чогось (дурманного запаху квітки, легенд, упередження щодо чужинців) зі сторони виглядає смішно і примітивно, тому її варто позбутися.
Самооборона Праги, возз’єднання й кохання
Але не встигли Хихотунець і Рамік із новими друзями Бумкою та Кавою повернутися до Праги, в особняк професора Кадержабека, як їх зустріли нові виклики. Виявилося, що місто намагається захопити китайська мафія шкарпеткодерів (які не їдять шкарпетки, а нищать їх!) під керівництвом вродливої й небезпечної Фати й загадкового Лі-хана. Тим часом Ножака Дедерон намагається відвоювати владу, вплив і статус Великого Шакала, Бумка охороняє наукову працю професора, а Тулік організовує з домашніх шкарпеточників празьку самооборону.
Із кожною сторінкою напруження зростає. І читачеві лишається тільки гарячково «ковтати» текст і намагатися здогадатись, чи вдасться пражанам подолати навалу шкарпеткодерів, навіщо загадковому Лиш-тіню доробок професора Кадержабека, чому йому вигідний хаос у Празі, чиї чари виявляться сильнішими – лихої Фати чи доброї Кави, і чи зможуть шакали, шкарпеточники і шкарпеткодери жити мирно.
На читача чекають карколомні погоні, видовищні бійки, розв’язання детективних загадок і зворушливі сцени. Сини возз’єднаються з батьками, юнаки й дівчата знайдуть своє кохання і своє покликання. А ще всі зрозуміють дуже важливу річ: якщо люди втрачають здатність бачити шкарпеткожерів – це добрий знак. Адже це означає, що вони більше не самотні.
Для кого
Для дітей, які люблять карколомні пригоди і яскравих персонажів. І для дорослих, які хочуть бодай на трохи відчути себе дітьми.
Пряма мова
Брама заскрипіла й відчинилася.
Товстунці й пампушки з Дому щастя висипали на дорогу.
Світило сонце, і його промені бавилися в зеленому листі пальм.
Вітерець доносив духмяні пахощі джунглів.
А вдихнувши їх, усі вже знали, що на них чекає.
На них чекає непевність, яку називають таким урочистим і прекрасним словом «свобода».
Схожі книги: «Шкарпеткожери» Павел Шрут, «Роздобудьки» Мері Нортон, «Пригоди Муфтика, Півчеревичка та Мохобородька» Ено Рауд.
Читати: Уривок із повісті-казки Олени Колінько «Шпалереон»
Читати: «Афиновий ведмедик»: інструкція як зробити кожен день дивовижним
2 906 thoughts on “Шкарпеткожери їдуть до Африки, повертаються й лишаються поряд”