Студенти з різних факультетів розповідають про прочитане, та те, як вони знаходять, або не знаходять часу на читання). Це опитування було проведене із метою нагадати про студентські часи кожного із нас, із жагою до знань та бажанням зрозуміти і вивчити відразу усе. Вітаємо із Міжнародним днем студентів! Scientia potentia est!
Вікторія Бобрик, медицина
Буквально сьогодні почала читати «Баборню» Мирослава Лаюка, нічого поки що про неї сказати не можу, але після всіх прочитаних відгуків очікування дуже високі. Крім того, читаю «Слова», Сартра, який однозначно з тих письменників, до читання яких просто змушений повертатися рано чи пізно.
Осінь для мене швидше пора перечитування улюбленого, аніж пошук чогось нового, тому найкращим серед всього, що мені останнім часом траплялося, був Кундера.
«Нестерпна легкість буття» залишає по собі якийсь такий терпкуватий осінній післясмак. Але по правді, в листопаді мені траплялися більше книжки-розчарування, аніж ті, що викликають захват. Проте пошуку не припиняю.
Читаю не мало, але все одно не стільки, скільки б хотілося. Але кожного дня виділяю хоча б дрібку часу для читання. І з кожним роком це все легше і легше: і вільного часу більше, і ринок книжок значно урізноманітнився, що не може не тішити. Зараз надто багато красивих книжок, щоб дозволяти собі їх не читати. Коли справді чогось сильно хочеться, і час знайдеться, і сили, і можливості:)*
*Мову коментарів збережено.
Анастасія Толокольнікова, історія
Зараз читаю “Енциклопедію символів” Ганса Бідермана. Часу катастрофічно не вистачає, бо на істфаці на кожний семінар треба читати величезну кількість джерел й історіографії – від праць німецьких просвітників і мемуарів придворних до статутів сербських королів, а потім знову в Новий Час – конституції СРСР. Якщо ти любиш історію – то це читання і за програмою,і для душі.
Найбільше останнім часом вирізнилася Шах-наме, написана Ісмаїлом ас-Саалібі – там подана абсолютно унікальна версія про родовід Александра Македонського – яка перевертає всі попередні знання про цю людину. Особисто мене це вразило настільки, що я не можу перестати про це думати.
Оксана Пронько, електронні та інформаційні технології
Люблю читати багато й одразу. Серед книг, які я зараз долаю, новинка Маріси Меєр «Безсердечна» (Heartless) — переказ «Аліси з Дивосвіту» Льюїса Керролла. У центрі подій Кетрін, донька маркіза, яка мріє про свою пекарню, але її мріям загрожує небезпека, оскільки мати не схвалює захоплення доньки і мріє видати її вдало заміж, а тут ще й сам Король Чирв планує їй освідчитися. Звісно, не обходиться без захоплення Джокером — таємничим блазнем, і лишається тільки гадати, чи стане врешті-решт Кет тією лютою Королевою Чирв.
Також читаю антиутопію Євґєнія Замятіна «Ми» — оду чіткому математичному ладу — і «Край» Ігоря Сіліври, продовження стімпанкової історії «Цепелін до Києва».
З останнього прочитаного запам’яталася антиутопія Ярослава Мельника «Маша, або постфашизм». Читається легко, схоже прийомами на Орвелла, тільки з дуже натуралістичними описами: людям зі слабкими нервами краще не братися. Я була дуже вражена задумкою і поданням твору — однозначно одна з найкращих прочитаних мною книг цього року.
Чи читають студенти-програмісти за програмою і скільки — питання двояке. Часто перш ніж виходить книга за нашою спеціальністю, вона вже встигає втратити актуальність, тому я, як і більшість, надаю перевагу статтям, більшого і не треба.
Утім, зараз знайомлюся із двома працями про рекомендаційні алгоритми та машинне навчання «Programming Collective Intelligence» Тобі Сеґарана і «Building a Recommendation System with R» Суреша К. Ґоракали.
Оля Чуловська, українська філологія та літературна творчість
Оскільки я перебуваю в активній фазі написання магістерської роботи і читаю багато наукової літератури з теми магістерської, то з художньої літератури можу читати лише поезію, бо сконцентруватися на будь-якому сюжеті, навіть маленьких оповідань, наразі не можу за браком вільного місця в голові. Нещодавно дочитала “Тамплієрів” Сергія Жадана, зараз читаю “Глибина різкості” Ірини Цілик.
Вірші Жадана не западати в душу просто не можуть, тим паче, що вони стосувалися ситуації на Сході України.
Читаю порівняно багато, хоча в кожного свої мірки. Залежить від періоду в навчанні, на перших курсах і з програми зарубіжної літератури не все встигала прочитати, не те, що щось окрім неї, зараз з цим простіше.
Анна Хвостик, художня кераміка
Раніше не могла зрозуміти людей, що розповідали про те, що не вистачає часу на читання, але зараз цілком їх розумію. Навчаючись в художньому вузі розум, очі та руки здебільшого зайняті та зосереджені на мистецтві.
Я спробувала слухати аудіокнижки, але це виявився не дуже гарний варіант через неможливість зосередження на чомусь одному.
Читаю багато) Записалась в свою району бібліотеку і знаходжу там рідкісні україномовні видання еласичних творів. Книга-знахідка, що дуже мене вразила – “З холодним серцем” Трумене Капоте. Цей надзвичайний твір за формою та моторошний за сюжетом я раджу всім своїм друзям ) На Гогольфесті порапила на сон-оперу за книгою Тараса Прохаська “непрОсті” і саме дійство та книга мене дуже приємно вразили.
Зараз паралельно читаю оповідання Набокова та книгу для підлітків “Майстри мозаїки” Жорж Санд, що заснована на реальних подіях.
Антоніна Бобровицька, психологія
З насиченим студентським життям та купою літератури за програмою не завжди вдається приділити час читанню книг “для себе”, але все ж таки у вільну хвилину в метро, між парами чи у чергах вдається перехопити цікавої інформації. Декілька днів назад почала читати книгу Карла Сагана “Голубая точка”. Робота з перших сторінок заворожує таємницями Всесвіту та історіями підкорення космосу. Також, з серії “космічної” літератури мене вразила книга Кріса Хедфліда “Руководство астронавта по жизни на земле”, в якій можна пізнати таємниці космічних програм, як спати у космосі та і до всього зрозуміти, що треба аби стати астронавтом. І книга, яку я пораджу кожному – це “Важные годы” Мег Джей.
В цій книзі ви зможете знайти відповіді на питання, які вас давно турбували, та отримати увлення, що далі треба робити зі своїм життям (звичайно, якщо у вас взагалі стоїть таке питання).
Анастасія Кулішенко, журналістика
Страждаю на читання декількох книг одночасно в різних жанрах. Зараз це — «Ви, звісно, жартуєте, містер Фейнман!» — автобіографічні історії фізика, одного з розробників атомної бомби, езотеричний роман-чотиритомник «Два життя» від оперної співачки Конкордії Антарової та нещодавно розпочату «Людину для себе» Еріха Фромма. До речі, праці останнього («Мати чи бути», «Втеча від свободи» та інші) стали своєрідними будівельниками мого світогляду в перші роки студенства. Із художньої літератури останнім часом зачитувалася і в прямому сенсі наповнювалася стилем Германа Гессе. Якось в межах програми нам дали завдання прочитати його «Сіддхартху», а потім мене як понесло… «Степний вовк», «Гра в бісер» — література, що перевертає свідомість догори дригом.
Читаю найчастіше перед сном, хвилин зо 30, і в транспорті — в заторах або в метро, стільки, скільки займає часу поїздка. На жаль, виходить не щодня, бо пізно ввечері вже втома атакує, а вдень не завжди затори є.
Хотілося б читати більше за день, особливо коли на черзі три розпочаті книжки і всі однаково цікаві.
На перших курсах забирала час від власних вподобань програма, згодом програма разом з новими викладачами трансформувалася в гарне доповнення власних літературних смаків, а на останніх курсах від стабільно регулярного читання відривають вже робочі клопоти та думки, що настає час сідати за диплом (:
Марія Друганова, художня кераміка
Я хоч і не книгоман, але завжди шукаю якусь хорошу книгу, котра може дати мені чи повштовх вперед, чи зможе надихнути на якусь творчість, чи розширити мій кругозір. На жаль, якось часу не вистачає просто спокійно посидіти вдома почитати, зачинившись від світу.
Читаю частіше всього в метро (якщо книга ну дуже цікава, то навіть і в маршрутці), оскільки довга дорога на навчання і музики в навушниках вже недостатньо.
В основному, це художня література, іноді – філософькі книги, іноді – книги з мистецтва.
Остання книга, що прочитала, це “Бог ніколи не моргає” Регіни Бретт. Навіть не очікувала, що книга так зачепить за “живе”! Ці неймовірні добрі, зворушливі історії дали мені змогу знову переоцінити, переосмислити своє життя, наче подивитися на всі свої проблеми зі сторони. Дійсно, раджу почитати. З останніх книг мене ще вразила “Сніг на траві” Юрія Норштейна. Дуже корисна для художників, режисерів-мультиплікаторів, а також для тих, хто просто любить мультфільм “Їжачок в тумані”. Книга про все: про художні твори, про композицію, про творче мислення, про мультиплікацію взагалому, про створення мультфільмів “Казка казок”, “Їжачок в тумані”, “Чапля та журавель”, про художню інтуїцію… Всього і не перерахуєш.
Наразі читаю “Світло Бхагавати”, автор індійський філософ та релігіознавець А.Ч. Бгактіведанта Свамі. Вона мене спочатку вразила ілюстраціями, виконані в стилі традиційного китайського живопису, але вже зараз вражає своєю думкою щодо вічних тем : людина, життя та смерть, душа, йога, реінкарнація, Бог і т.д.
Наталія Понеділок, журналістика
Для мене книжки переважно переплітатися з конкретними періодами життя. Перша спеціальність вимагала читати багато класичної літератури. Якщо взяти у співвідношенні, українську літературу (не сучасну) ми вивчали лише рік, весь інший час — російську/європейську/американську.
Після того, як я пішла працювати і вступила на нову практичну спеціальність, моя увага різко переключилась на нон-фікшн. Нові життєві виклики — нові потреби у знаннях.
Читаю книги із психології, практичну і бізнес-літературу. Із останнього в рідері: “Никогда не ешьте в одиночку” Кейта Феррацці, “10 заповедей журналистики” Еріка Фіхтеліуса, “Библия фотографии” Майкла Ленгфорда, “Почему никто не рассказал мне это в 20” Тіни Силіг. Так, жодної з цих книг не знаходила в перекладі українською. І жодна не належить до навчальної програми.
Помітила, що останніми роками звичка просто читати для задоволення пішла з мого життя. А паперові книжки часто намагаюсь замінити на аудіовідповідники, бо це єдина адекватна можливість сприймати інформацію у “вільний час” — на прогулянці чи в транспорті.
Читати: Погляд зсередини: 5 українських сучасних письменниць та їхні домашні бібліотеки
14 thoughts on “Що читають українські студенти у маршрутках і перед сном”