Життя фізика-хулігана, який отримав Нобелівську премію

Що може робити один з найвидатніших фізиків-теоретиків ХХ століття у стриптиз-клубі? Готуватися до завтрашньої лекції.

На цю книгу я звернув увагу завдяки соціальному експерименту від Дмитра Дубілета #bookchallenge (не плутати з флешмобом Катерини Бабкіної та Марка Лівіна). Його суть полягала в тому, що бажаючі скидали на певний рахунок 100 грн, далі обирали одну із запропонованих книг і прочитували її за місяць. Опісля чекають тести по тексту і розподіл загального фонду, оскільки частина учасників не прочитає вибрану літературу.

Річард Фейнман (1918 — 1988 рр.) — видатний американський фізик, один з творців квантової електродинаміки. Під час Другої світової війни він працював над «Манхеттенським проектом» — створенням атомної бомби для США (над цією задачею думали найвидатніші вчені того часу). У 1965 році до його заслуг додалася і Нобелівська премія з фізики.

У 1985 році, за 3 роки до смерті вченого вийшла книжка жартівливих історій, пов’язаних з ним, під назвою «Ви, звичайно, жартуєте, містер Фейнман». Вона не має особливо зв’язного сюжету і по суті складається з невеликих оповідок про різні частини життя видатного фізика.

Проте саме в цих історіях і суть. Перед нами постає американський професор, який руйнує багато шаблонів поведінки науковця. Це не якийсь педант, що слідкує за тим, що про нього скажуть люди. Ні, це людина, яка відчувала себе вільною, не змінювала собі, жила на повну і працювала так.

Результат пошуку зображень за запитом "Richard Phillips Feynman"
letsgeekblog.wordpress.com

Історії Фейнмана дуже різні і їх важко об’єднати чимось спільним. Єдине, що в них загального — присутність фізика. Річард розповідає про те, як під час роботи над проектом «Манхеттен» він став спеціалістом зі взлому сейфів, про роботу в Бразилії і виявлення недосконалостей їхньої системи освіти, про те, як захоплювати собою гарних дівчат і багато іншого.

Інколи науковець перемагає хулігана (якщо взагалі у нобеліата були такі внутрішні змагання) і в тексті йдуть серйозні пояснення чи обчислення того чи іншого явища. Але Фейнман дбав про свого читача і намагався навіть наукові частини зробити максимально зрозумілими.

www.feynmanlectures.info
letsgeekblog.wordpress.com

Особливо цікаво читати про отримання автором Нобелівської премії, яку вчений не хотів. Дивно чути таку історію, адже ця нагорода є найвищою відзнакою фізика, яка тільки може бути. Проте Фейнман розумів, що після цього його сприйматимуть зовсім по-іншому.

Книга читається надзвичайно легко. Це десятки коротких розповідей, які можна споживати невеличкими дозами для настрою. Але крім розваги, можна багато чого дізнатися про тодішню наукову еліту і взагалі життя вченого у США.

«Ви, звичайно, жартуєте, містер Фейнман» — текст, який варто прочитати, щоб зрозуміти, що таке любити свою роботу. Автор міг займатися фізикою навіть у стриптиз-клубах, про що не боявся говорити (і навіть свідчити в суді).

Мені здається, що книга підходить для всіх. Звісно, що людям з технічною освітою буде простіше розібратися у наукових поясненнях, але не варто їх лякатися. Хотілося б побачити якісь подібні історії від українських науковців, не обов’язково «технарів».

Схожі книги: «Стрімголов» Олівера Сакса.

Роман Повзик, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»

Роман Повзик
Запійний читач. Закінчив технічний університет, але замість дисертації з геомеханіки зайнявся медіакомунікаціями і консалтингом. Учасник незалежного мистецького об’єднання «Magnum Opus», яке організовує у Полтаві літературні заходи, зокрема презентації письменників (Іздрика, Кідрука, Жадана тощо). Намагається щодня писати по 1000 слів.
http://facebook.com/povzyk.roman

18 thoughts on “Життя фізика-хулігана, який отримав Нобелівську премію

    Залишити відповідь