Втомилися від сірої буденності? Хочеться нових яскравих відчуттів? Прагнете вийти за рамки зони комфорту? Борис Віан до ваших послуг: у його сюрреалістичному романі «Серцедер» дуже легко загубитися і втратити зв’язок з реальністю. Однак це лише на перший погляд, а якщо зазирнути глибше, роман Віана розповідає виключно про те, що є навколо нас щодня.
Афроамериканець, джазмен і парапсих
Борис Віан — письменник, чия біографія не надто поступається химерністю його ж творів. Перші свої романи (у 40-х роках) він видавав під псевдонімом Вернона Саллівана — афроамериканського письменника, котрого ніби-то заборонили у США за надто вільні погляди, однак у Франції його перекладав Віан. Так він випустив 4 книги, доки й у Франції суспільство не піднялося проти його творчості, вирішивши романи Саллівана надто відвертими, вульгарними і навіть порнографічними. Окрім літератури, Борис Віан захоплювався джазом і виступав з друзями у джаз-оркестрі в якості трубача і їздив з ними в гастрольне турне по Франції. У 1952 році ввійшов до складу Коледжу парапсихів — літературного об’єднання, де перебували, серед інших, також Клер, Превер, Кено і Йонеско. Книги Віана екранізують і розбирають на цитати, і сьогодні він залишається творцем одних із найхимерніших і найзагадковіших історій.
«Небувалий психоаналітичний експеримент»
Сюжет, якого в «Серцедері» небагато, вкрай простий: молодий психіатр Жакмор щойно приїхав на острів, випадково стає в нагоді при народженні трійнят в будинку на скелях, а потім залишається тут жити, час від часу навідуючись до села в долині. Ніби нічого незвичайного. Однак місцевість тут дуже дивна: фантасмагоричні рослини, червона ріка, схожа на пластик, тварини, котрі просять їх підкинути до села в автомобілі… Селяни сприймають це все як належне, та і Жакморові така картина ніби не в новинку. У нього інша мета — він порожній, майже прозорий, якщо розслабиться, зовсім нещодавно народився, а тому йому потрібен хтось, кого він зміг би проаналізувати до останку, щоб увібрати в себе і наповнитися. Жакмор що є сил опирається тому, як село з його дивними звичками і перекрученими цінностями його затягує. Однак вихід з цього місця лише один, і це не втеча із села.
«Серцедер» — незабутній мікс сюрреалізму, абсурду і навіть магічного реалізму. Тут будуть стіни з нічого, а якщо з’їсти синього равлика, можна літати. Цей роман — сатира на все, що ми бачимо навколо щодня: мати, котра фактично втрачає глузд від гіперопіки над дітьми; церква, де священник і диявол влаштовують розваги і роблять з того бізнес; ярмарок старих щотижня у центрі села; моральний суд над тваринами; човняр Слава, якому можна заплатити золотом за те, що він візьме на себе ваші докори сумління. Головне — не потонути у цій фантасмагорії та відділити те, що є справжнім. Дійсно справжнім і вартісним.
Українською «Серцедер» вийшов у видавництві «Вавилонська бібліотека». Хороший переклад чудово передає химерний стиль Бориса Віана: стрибки з теми на тему, заглиблення у далекі роздуми, що часом переходять у справжній потік свідомості, майже повна відсутність розвитку подій ззовні та глибокі зміни всередині. Ці перетікання затягують і в результаті від книги неможливо відірватися, вона проникає під шкіру і залишається з читачем ще довго після останньої сторінки. Крім того, видання чудово оформлене: фантасмагоричні ілюстрації не лише гарно доповнюють текст, а й передають відчуття напруженості й близькості катастрофи.
Усім любителям незвичної літератури
Радити Бориса Віана складно і водночас хочеться порекомендувати його абсолютно всім. У першу чергу, книга точно сподобається любителям абсурду, сюрреалізму та фантасмагорії. Однак «Серцедер» — це не лише красива і загадкова форма, це також і чудовий привід роззирнутися навколо і спробувати подивитися на буденність іншими очима. Усі вади суспільства у романі сильно перебільшені, однак часто саме значне перегравання допомагає помітити, що щось із світом (чи й нами самими) не так.
Читати: Доповнена реальність: 7 книжок у жанрі магічного реалізму українською
Читати: 10 нетипових книг про любов, які вас здивують
27 thoughts on “«Серцедер»: гра у хованки з дійсністю”