#ЧитаємоРазом: Сергій Товстенко «Пташка Пін на прізвисько Гвін»

Дитяча книжка «Пташка Пін на прізвисько Гвін» вийшла у видавництві «Фонтан казок». Головний герой книжки – пінгвіненя Пін на прізвисько Гвін і його друг тюленя Тюкало — неабиякі вигадники й добрі розбишаки, які постійно втрапляють у цікавущі пригоди і при цьому винаходять чимало корисних речей для всього Пінгвінячого містечка.

Чи сподобалась книжка оглядачкам блогу Yakaboo?  

Оглядачки

42-150x150

Ірина Юрченко: мама-книголюб. Вірю в те, що книги відіграють велику роль у формуванні особистості – не тільки маленької, а й дорослої

Настя Дзюбак: не маю дітей, але маю велику тягу до дитячих книг, їх чарівно-ніжного світу. Якщо після роботи хочеться чогось, щоб душа відпочила, обираю книгу для віку 6+.

Юлія Дутка: читаю переважно літературу 18+, але періодично переживаю періоди “терапевтичного здитиніння”, коли обкладаюсь дитячою літературою і починаю дивитися на світ оптимістичніше.

Пін? Та це ж я!

Юля: Чи знаєте ви, чому пінгвіни ходять у чорних фраках? Чому не літають? Це – довга історія, легенда, яка у пінгвінячому товаристві передається від дзьоба до дзьоба. Не переповідатиму її, але натякну, що пов’язано все з тим, що пінгвіни занадились до селян красти кукурудзу і не тільки кукурудзу. За полярним колом кукурудза, певна річ, не росте, але хто сказав, що пінгвіни тільки там жили.

З цієї історії, а поміщена вона на початку книжки, я полюбила Піна та його сімейку. Але то було не все. Далі є момент, де я впізнала у головному героєві себе: так само не любила ходити до дитячого садочка, бо там розказували казки, які вже знала, ще й тікала за кожної можливої нагоди. Коли бабуся про щось говорила з вихователькою, я могла бути на півдорозі додому. Тому пінгвіномалюка дуже добре розумію і навіть заздрю тюленям, у яких немає дитсадкової повинності. Хоча, ходити у дитсадок все-таки приємніше, ніж на роботу: погодують, ще й спати вкладуть.

Чекаємо на продовження

Настя: Казка нагадала мені дитинство. Коли щодня дорогою до дитсадка тато розповідав мені про фантастичні пригоди, вигадуючи на ходу. Вигадка, яка безперечно може зацікавити малюка, тут зовсім поруч із справжнім фактами, наприклад, історією про те, як пінгвін-тато на деякий час стає “мамою”. Після прочитання окремих історій можна додатково розповісти малюку, як влаштовані лінзи і чому пінгвіни не мерзнуть у крижаній воді, як виникає веселка і готуються справжні льодяники. Діти точно полюблять цього пінгвіна-шибайголову. А ще, у книги відкритий фінал, тож можна сподіватись на продовження пригод.

Окрім тексту, хотілось би відзначити і ілюстрації Олени Багренкової. Одна прикрість, у книзі вони чорно-білі.

Тю на тебе!

Іра: На жаль, полюбити Піна в мене не вийшло… Бо неможливо пройти повз його харизматичного друга Тюкала і не закохатися! Так-так, маленький тюлень на ім’я Тюкало, який досить часто тюкає. Саме з третьої казки, де з’являється цей милий персонаж і каже своє перше “тю на вас”, я зрозуміла – книга стане однією з фаворитів на поличці сина. Так і сталося, відтепер «Пташка Пін на прізвисько Гвін» на першому місці у виборі історії на ніч.

Мила та кумедна казка про маленького пінгвіна, його родину, друзів, сусідів та світ, у якому вони живуть. Добрі історії про наївних та допитливих  Піна та Тюкала не тільки розважать малечу, а і навчать цікавинкам. Наприклад: чи знали ви, коли літо у Антарктиді?

Я б не сказала, что «Пташка Пін на прізвисько Гвін» дуже повчальна книга з високою мораллю для дітей, скоріше – розважальна. Багато дійсно смішних моментів, пригод, дивних (як на дорослого), але таких зрозумілих дітям ідей. Пін з Тюкалом спробують зібрати теплий сніг, заховати веселку у торбинку, перефарбуватися у інший колір та багато іншого. Окремо хочеться відзначити стиль автора, книгу дуже приємно читати. А от ілюстрації трохи розчарували. Малюнки прекрасні, але чому вони чорно-білі у такій яскравій дитячій казці?

І на завершення: « – Тю на тебе! – скрикнув Тюкало й відсахнувся. А потім вони разом засміялися, і сміялися дуже довго – адже не завжди випадає спершу трошки посваритися, а потім уже й подружитися…»

Кому варто читати

Юля: Тим, хто старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, та й взагалі кожному, хто любить дива та цікавиться пінгвінами.

Іра: Тим, хто шукає цікаві та світлі історії на ніч для своїх діток, перевірено – працює;)

Настя: Тим, хто любить зиму і пригоди, цікавиться тим, як же влаштований Південний Полюс. Книга ідеально підійде для читання на ніч: один вечір – один розділ.

Кому не варто читати

Настя: Не варто читати тим, хто у будь-якій казці шукає достовірності. Тим, хто радше покаже дитині тригодинний фільм про життя пінгвінів по “Дискавері”, ніж дасть повірити в легенду про те, що пінгвіни жили-дружили з людьми.

Іра: Погоджуюсь з Настею. Ще на початку, де з’являються пінгвіни з зеленим пір’ям… ви ще хочете читати цю книжку?

Юля: Дисциплінованим занудам, яких головний герой та його пригоди, можуть довести до сказу.

Схожі книги

Іра: «Друзі ведмедика Бадді» Штефані Дале, «Зайчикова книжечка» Іван Андрусяк

Юля: «Зюзя» Сергія Куцана, «Вієчка» Павла Матюші, а ще більш доросла пригодницька серия про Малого Вовчика від Іана Вайброу.

Настя: «36 і 6 котів», «Лінтберг», «Рубі червоні черевички»

(Visited 151 times, 1 visits today)
Yakaboo
Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)