Поневіряння зірки вертепу: Олександр Гаврош «Різдвяна історія ослика Хвостика»

Віслючок – головний персонаж різдвяної історії? Здається, мені навіть панду було б легше уявити у цьому амплуа. Але Олександрові Гаврошу вдалося написати настільки органічну історію з вухатим артистом, що аж диву даюсь. Ви теж маєте її прочитати!

Майстер дитячої прози

Олександр Гаврош – знаний дитячий письменник, але не тільки. У його доробку і публіцистичні праці, і п’єси, і поезії. Найвідомішим його твором є повість “Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу”, яка стала основою для повнометражної стрічки “Іван Сила” (2013).

У 2018 світ побачили дві нові дитячі книжки Олександр Гавроша. Обидві присвячені святам: події “Музею пригод” відбуваються у ніч на Миколая, а “Різдвяна пригода ослика Хвостика” починається якраз перед Новим роком, про неї й поговоримо.

Передноворічний кримінал

Які турботи в юного віслючка, який мешкає на території дитячого християнського табору. Годують, голублять, гуляти випускають. Взимку навіть дітей нема, які постійно хочуть селфитись. Тиша і спокій. От і Хвостикові було добре, він готувався до участі у різдвяному вертепі (ні, колядки ніби не вчив) та мріяв про зустріч зі своєю колегою-артисткою та подругою білосніжною овечкою Бертою.

Та от тільки віслючок впав в око двом волоцюгам, які вирішили, що на вухатому можна добре заробити, тож вночі вони прокрались до хлівця, відв’язали віслючка та повели через ліс. Все це могло б погано закінчитись, якби дух Різдва не охороняв вертепного артиста.

Блукання вухатого

Добрі і злі, милі і грізні – дуже різні люди трапляються Хвостику, поки він шукає притулку, блукаючи полями та лісами. Хто його тільки не шукає: і священик Теодор, який не почув, коли злодії вкрали віслючка, і сержант Кузька – дільничний, для якого це перша і воістину резонансна справа, і навіть посіпака місцевого князька голови Кривського – Вася Кобра. 

І лісова хижка, і графський маєток, і дачний вагончик, і навіть циганський табір стають притулками для Хвостика, якого геть виснажило блукання і невпевненість у майбутньому. Зрештою, він прагне тільки одного – знову стати артистом різдвяного вертепу та зустріти пухнасту овечку Берту, за якою так скучив. А бажання, висловлені до духу Різдва, часто здійснюються.

Мила і дуже доросла історія

Якщо вам бракує святкового настрою, то я знайшла спосіб, як його додати. Після емоційно виснажливого дня за дві години проковтнула “Різдвяну історію ослика Хвостика”, насолоджуючись кожним розділом, і одразу стало якось легше, святково, захотілось почепити гірлянду, пекти імбирне печиво, варити глінтвейн та обдаровувати всіх мандаринками. Свято немов поглинуло мене, проникло до кожної клітинки. Давно такого не відчувала. 

Повна різдвяної магії пригодницька книжка з найнесподіванішим персонажем повернула мені дитяче бачення свята (коли ти ще підозрюєш, що можеш колись стати Миколаєм), щемке очікування дива, яке обов’язково станеться. Раджу її дітям, але й дорослим теж – таким має бути справжній зимовий релакс. 

Недитяча філософія прямо мовою

“Призволяйся, поки гаряче! Від серця відірвав, можна сказати. Хоч раз відчуй себе людиною, а не ослом! Розповім дружині – засміє. Скаже: “У тебе старий уже біла гарячка: осли привиджаються!” Знаєш, брате, яка в мене фурія вдома? Зміюка! Один укус – і все, каюк! А я з нею живу! Ех!.. Так, братику, життя – штука нелегка. Це лише в книжках усе гарно пишуть. Гепі-енди всілякі! А насправді все сумно…”

 

“Мені вже дванадцять років, і я всякого набачилась в житті. Ти наїдайся, мій маленький друже! Тобі потрібні будуть сили! Багато сил! Тебе чекає важка дорога в зимову ніч, сповнену несподіванок і небезпеки! Пам’ятай: життя – це боротьба. І програє той, хто першим здається”. 

 

“Ця важка пригода, сповнена стількох лих і труднощів, була варта однієї тієї миті, яку Хвостик тепер зазнав: миті суцільного щастя. Бо щастя належить тільки тим, хто готовий за нього боротися і навіть страждати”.

Читати також

(Visited 306 times, 1 visits today)