«Неболови»: 11 не ванільних оповідань

Книга «Неболови. Навчи мене мріяти» — перша книга харків’янки Юлії Ілюхи, що вийшла друком у 2016 році у видавництві «Віват».

За два роки свого книжкового існування про тексти вже встигли схвально відгукнутися критики та імениті письменники, книга потрапила до довгого списку «Книги року ВВС».

Чесно кажучи, у свій час цю книгу я оминула свідомо. З такою ніжною назвою чекала чогось ванільного: про любов, щастя і з незмінним хепі-ендом.

Оповідання Юлії ж — зовсім не відпочинкове чтиво для жіночої сумочки. Історії небанальні, але почасти і типові, про життя: часом непередбачуване, часом несправедливе і не завжди лагідне. Є історії трагічні, є обнадійливі, проте всі вони наповнені відтінками – ніякого поділу лиш на чорне чи біле.

Головні героїні тексту — жінки, які як можуть борються за клаптик щастя для себе і найдорожчих. Часом успішно, а часом – ні.

Звідки авторка бере історії? Думаю, їй не бракує життєвого досвіду, адже до початку письменництва вона працювала журналісткою, а також волонтерила підтримуючи вояків на передовій.

Чомусь, може саме через той таки реалізм чи стиль мови, коли читаєш ці оповідання, здається, що тексти нагадують за стилем Олеся Гончара, не дарма ж книга отримала відзнаку міжнародної літературної україно-німецької премії імені його імені в номінації «Мала проза».

Цитата:

«Неоніла Семенівна Царик, чепурна моложава бабуся, відкладала гроші одразу на дві масштабні події: онукові Миколці на перше вересня  собі на смерть.

“Ох ти ж горечко моє, знов штанці порвав”, — бідкалася вона, вкладаючи внука спати та роздивляючись наслідки його денних подвигів, що космічними чорними дірами підморгували їй з подертого одягу. Вона тяжко зітхала і діставала з горішньої полиці одежної шафи затертий від часу непідписаний конверт, у якому зберігала всі свої заощадження.

Магічний ритуал перерахунку грошей у конверті Неоніла Семенівна проводила щовечора».

Кому читати: любителям реалістичної малої прози, які готові співпереживати героям тексту.

Схожі книги: «Червоні на чорному сліди» Іра Цілик, «Час прекрасний» Юрко Покальчук, «Двоє добродіїв з Брюсселю» Ерік Шмітт.