«Мертві — це найбільша категорія населення, а їхні права ніхто не захищає»: #ДвіДумки про «Містера Сплітфута» Саманти Гант

Буває так, що дві сюжетні лінії в романі, які на перший погляд можуть здатися незв’язними, дивними і нелогічними, у самому кінці переплітаються воєдино, і читач отримує розгадку моторошної таємниці. Так і в книзі «Містер Сплітфут», що нещодавно вийшла друком у видавництві #книголав. Чи сподобалася нашим оглядачкам ця американська містична історія з присмаком готики? Маємо #ДвіДумки.


Оглядачки

17_21_07


Віта Макарик: так, я — та людина, яка може купитися на обкладинку книжки, особливо якщо вона авторства Стронґовського: чомусь переконана, що він береться тільки за вартісні тексти. А ще не можу встояти перед готичними текстами сучасних авторів.

Юля Дутка: люблю моторошні історії, тому готика мені заходить на ура. Заінтригувала сектантська тема в анотації, табуйована і загадкова. Візуальна складова привабила, але в цій книжці я запала насамперед на фантастичної краси форзаци.


Сектантство, сестринство, материнство


Віта: «Містер Сплітфут» — це не одна, а відразу дві історії, які розгортаються паралельно і лише наприкінці переплітаються. А фігурують у них дві дивні пари. Рут і Нет, які називають себе «сестрами», хоча одна з них дівчина, а інший — юнак, мешкають в дитячому притулку, який більше нагадує секту, аніж сім’ю.

Юля: він не просто нагадує секту, це секта і є, з одержимим Батьком у самому центрі. Тільки от у цієї великої сімейки немає матері, тому тема материнства розвиватиметься особливо. Ми бачитимемо натяк на взаємозв’язки між Корою та її матір’ю, а ще спостерігатимемо за тим, як Кора крок за кроком все більше і більше любить своє ненароджене маля і шукає материнської підтримки у мовчазній тітці Рут, яка, схоже, все ж знає, куди йде.


Дорога в нікуди і розмови з мертвими


Юля: куди вони йдуть? Яка кінцева зупинка цього пішого вояжу? — ці запитання мучили мене всю книжку, яку, до речі, читала саме в дорозі. А поза тим авторка нам розповідала химерну історію Рут і Нета, які разом з шахраюватим містером Беллом створили дует підлітків-медіумів і влаштовували для всіх охочих за невеликі гроші (чи великі…). Мертві є у кожного, тому їхні послуги мали успіх.

Особливо мені запам’ятались слова однієї дивачки, яку Кора зустріла на шляху про те, що мертві — це найбільша категорія населення, а їхні права ніхто не захищає…

Віта: а я згадую слова іншої героїні про те, що мертві завжди говорять, просто не кожному дано їх почути. Зрештою, і довколишній світ більшість людей слухати розучилися – у цьому переконується Кора, яка покірно іде за мовчазною Рут. Коли тиша довгої дороги не заповнена розмовами, коли ти не маєш зв’язку із «цивілізацією», коли ти занурюєшся у цю мандрівку-без-мети, ти стаєш чутливішим до того, що тебе оточує. Так Кора хоч і змушена чути всі ці неприємні речі про материнство, які їй прагнули донести випадкові знайомці, але дослухалася більше до своїх відчуттів і до своєї ще не народженої дитини.


Темний бік Америки


Віта: пам’ятаєш картину Гранта Вуда «Американська готика»? Вона як концентрат the dark side of the America — з цими закритими патріархальними спільнотами, дивними сектами, похмурими людьми. «Містер Сплітфут» так само показує цю Америку, не в сяйві мегаполісів, а в мороці маленьких містечок, приречених на вимирання, маленьких спільнот, приречених на розпад або виродження. У цьому романі помітні  сліди найпохмуріших взірців американської масової культури, від «Секретних матеріалів» (привіт, секти і метеорити!) до «Дитини Розмарі».

Поза тим цей текст настільки непростий, що весь час ловиш себе на відчутті, наче важливий для його розуміння елемент постійно вислизає з поля зору. І хоча багато епізодів для мене були не те щоб моторошними, але малоприємними, фінал залишив якесь дуже світле відчуття. А в тебе які враження?

Юля: я все-таки не до кінця зрозуміла «Містера Сплітфута». Тут, Віто, цілком згодна з тобою — щось таке невловиме постійно тікає з поля зору. Той нечистий з ратичкою, яка прикрашає кожен розділ, одночасно і поруч, і далеко. Саманта Гант показує США зовсім не такими, якими їх зображують рекламки Green Card та Work&Travel. Мені місцевість нагадала ті глухі місцини, якими подорожують брати Вінчестери з «Надприродного», щоб проганяти бісів та мстивих духів.

Хоч належу до тих книжкових маніяків, які з середини історії вже здогадуються, що там буде у фіналі з точність 85%, кінцівка «Містера Сплітфута» залишила мене у легкому шоці. Тому любителі несподіванок — подумайте, запишіть до списку бажань.


Кому варто прочитати


Юля: тим, хто любить готику і вміє читати повільно, бо не все у «Містері Сплітфуті» легке для засвоєння.

Віта: а також тим, хто не чекає однозначних відповідей (бо їх тут і не буде) і хто цінує книжки не стільки за сюжет, скільки за атмосферу.


Кому не варто читати


Віта: тим, хто любить екшн з чітким лінійним сюжетом чи романтичні історії.

Юля: тим, кому взагалі не заходить химерна проза. Ймовірно, що не осилите.


Схожі книжки


Юля: за атмосферою чимось нагадала мені «Цветы на чердаке» В. К. Ендрюс і перший роман Стівена Кінга «Кэрри», де теж є релігійна одержимість і проблема материнства, і його ж «Долгая прогулка», де так само довго крокують пішки.

Віта: а мені за настроєм перегукується з іншим романом Кінга — «Протистояння» і з темою довгої дороги. А темою материнства в містичній атмосфері — з «Дитям Розмарі» Айри Левіна.



 [irp posts=”28082″ name=”«Підніміть мені повіки — я хочу дочитати цей роман». #ДвіДумки: «Білий попіл» Ілларіона Павлюка”]

Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)

6 thoughts on “«Мертві — це найбільша категорія населення, а їхні права ніхто не захищає»: #ДвіДумки про «Містера Сплітфута» Саманти Гант

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl articles and blogs

Залишити відповідь