Марі Карачина для #ПроЧитання: «Рух – це те, що може допомогти відійти від прірви та піднятися, коли впав»

Фото: Геннадія Біляєва

Марі Карачина – фітнес-тренер, засновниця спортивного клубу для дівчат Skinny&Strong Club (м. Київ), спортивний консультант, блогер, лектор з питань спорту та мотивації. Учасниця світових марафонів, три з яких із серії World Marathon Majors. Амбасадор спортивного бренду New Balance. Наразі основна діяльність – онлайн-тренування/консультації, проведення спортивних та бігових кемпів у різних країнах по всьому світу. У планах – тренувати людей в різних країнах, писати книги та пробігти усі шість марафонів серії World Marathon Majors.


Читати: Ніколи не зупиняйтеся! #ДвіДумки: “Never stop” Марі Карачина


Вітаю з виходом дебютної книги і вже традиційно, розмову для рубрики #ПроЧитання хочу почати з питання «Що зараз читаєте?».

Я паралельно читаю декілька книжок. Зараз читаю Наталі Голдберг «Людина, яка з’їла машину» про те як писати тексти, Фердинанд де Соссюр про структурну лінгвістику, збірник оповідань Довлатова та «Анатомія Грея».

Фото: Дмитра Коваленка
Фото: Дмитра Коваленка

Розкажіть, будь ласка, як у вашому житті з’явився професійний спорт і скільки часу йому ви приділяєте зараз?

Я не професійний спортсмен, я просто роблю те, що мені подобається. Тренуюсь 5 разів на тиждень.


Сьогодні ви фітнес-тренер, засновниця спортивного клубу, лектор із питань спорту та мотивації, а звідки черпаєте натхнення та енергію?

Від людей, від їхніх історій, у яких є місце й успіхам, і поразкам. Від їхнього заохочення, від їхньої жаги до життя. Нам здається, що навколо нас усі успішні та класні, але моя робота – це не тільки бути тренером, це ще бути психологом і вміти слухати. Знаючи через які проблеми та драми пройшли люди та, незважаючи на це, йдуть на тренування, у мене нема шансів бути слабкою та жалітись.


Чи бувають у вас моменти коли абсолютно не хочеться фізичних навантажень? Як боретеся з цим?

Так, звісно, дуже часто. Я дозволяю собі не йти на тренування. Якщо це затягується, я дивлюсь на своїх дівчат із клубу і вони мене надихають своїм прикладом. Або домовляюся із кимось про тренування разом. Також допомагає передивлятися свої старі фото з тренувань. І ще реєстрація на спортивні івенти.


Чим для вас є марафони? Що спонукає приймати участь у них?

Це терапія, довга, болюча, але корисна терапія до 4 годин. Коли біжиш марафон, тобі нікуди від себе сховатись і ти починаєш розмову із собою. Коли біжиш годину або дві, ти ще можеш відволікатися на зовнішнє середовище, але далі відбуваються такі процеси, які неможливо передати. Ти стаєш сильнішим завдяки розмовам із собою, завдяки умовлянням, пошуку внутрішніх резервів та виходу з тих лімітів, що сам собі поставив. І коли ти перетинаєш фінішну пряму й тебе називають марафонцем, тебе охоплює такий вир емоцій, що без цього вже не можеш жити.

Фото: Дмитра Коваленка
Фото: Дмитра Коваленка

До речі, у період підготовки до чергового марафону чи обмежуєте себе в чомусь. Як взагалі готуєтеся?

Так, я корегую харчування. У мене й так купа обмежень у харчуванні, але під час підготовки до марафону я збільшую кількість якісних вуглеводів та жирів, зменшую кількість овочів та алкоголю.


Що підштовхнуло написати книгу “Never stop“?

Я завжди щось пишу тому, що бачу багато цікавого в незначних дрібницях, бачу життя й біль у різних людях, бачу які ми різні, але й дуже однакові. У мене багато заміток і одного дня я вирішила, а чому би не написати з цього книгу.


Для багатьох людей книги та спорт це щось непоєднуване. Давайте, щоб розвіяти цей міф, ви трохи привідкриєте головні меседжі книги?

Книга “Never stop” не тільки про те як бігати. Вона про те, що ми відчуваємо під час руху, чому рух – це те, що може допомогти відійти від прірви та піднятися, коли впав. У ній про любов і закоханість – закоханість у життя, насамперед. Закоханість у ту справу, яку робиш. У тих людей, що поруч.

Вона про чесність поразок, вона про страждання й сумніви. Але однаково вона про те, що рух лікує і про те, що ніколи не можна зупинятись.

29_6_03


На сайті Видавництва Старого Лева книга позиціонується як 18+. Чому таке обмеження?

Там доволі відверті історії, там є про секс і про алкоголь, там є про драми і сльози. Тобто, про доросле життя як воно є.


Ви у своїх планах на майбутнє наголошуєте, що хочете писати книги. Тож “Never stop” це лише початок? Про що ще плануєте написати?

Я дуже хочу написати не про себе, а про інших людей. Збірник оповідань про справжніх людей, про історії життя, про подорожі, і звісно, про кохання. Кохання завжди надихає мене писати.


До речі, чи маєте домашню бібліотеку? І скільки книг вона налічує?

Так, я не можу жити без «живих» книжок, мені потрібно їх відчувати, торкатися сторінок, але я часто переїжджаю, і частина книжок загубилась. Але дома в мене приблизно 400 книг. Була б моя воля, я би на всі свої гроші накупила книги. Для мене немає кращого подарунка, ніж книга.


Про те, що спорт вимагає регулярних тренувань усім зрозуміло, а от як на вашу думку з читанням? Чи має бути певна система читання?

О, так. Я дуже люблю читати, якщо починаю читати книгу, то одразу всю цілком до кінця, «захлинаючися», але якщо роблю перерву, то вона може затягнутися на декілька місяців і потім дуже складно почати знову.  


Чи ставите собі за мету читати певну кількість книг на рік?

Ніколи. Вважаю, що цінність читання не в кількості книг, а в їхній якості. Не розумію ці челенджі 100 книг за рік ? Яка різниця, що ти автоматично та швидко прочитаєш надруковані букви, але залишишся після цього без нового експірієнсу, думок, вражень та дій, які ти зробив після прочитаної книги.


І на останок ТОП – 5 книг, які б ви радили прочитати всім.

Мені дуже складно це зробити тому, що я не можу зрадити одних улюблених авторів, обмежившись усього 5 книгами. Але назову ті, що лежать зараз на моєму столі і які я би радила без сумніву завжди.

  • Джонатан Сафран Фоер «Страшенно голосно і неймовірно близько», ця книга не просто про трагедію 11 вересня, вона про безумовне кохання і про важливість цінувати момент, у якому ти зараз.
  • Рей Бредбері «Марсіанські хроніки» та «451 за Фаренгейтом», це мій вчитель і людина, завдяки якій я почала писати.
  • Віктор Гюго «Знедолені», велика настільна книга дитинства, уривки з якою були настільки впливовими для мене, що вчила їх напам’ять. Ця книга завжди допомагала збирати себе до купи та обирати благородність, коли виникають сумніви.
  • Туве Янссон (всі книги про Мумі-тролів), про дружбу і відносини в сім’ї тут показано краще, ніж у будь-якому серйозному психологічному трактаті.
  • Райнер Марія Рільке «Письма к молодому поэту», про важливість творчості в житті кожної людини.

Із нехудожнього:
Дженніфер Еккерман «Краткая история человеческого тела» про те, як функціонує наш організм і про те, як почувати себе краще, знаючи про чинники, що впливають на наше тіло.


Читати: Юлія Лактіонова для #ПроЧитання: «Люблю паперові книжки, нічого не можу із собою вдіяти»

Читати: Дана Павличко для #ПроЧитання: «Мене лякає, коли кажуть, що читати художку безглуздо та непотрібно!»

Читати: Прокачуємо свої навички з творчого письма. 5 порад з письменницької майстерності від сучасних українських авторів

(Visited 600 times, 1 visits today)
Катерина Савенко
Катерина Савенко
Люблю читати. Особливо осінніми вечорами, загорнувшись у теплу та м’яку ковдру. Перевагу надаю художнім романам на основі реальних подій. Хоча, не проти й динамічного детективу чи професійної нон-фікшн літератури, адже вчитися ніколи не пізно. А ще обожнюю спілкуватися з творчими людьми, готувати і танцювати.