Хочете змінити своє життя, але не наважуєтеся зробити перший крок? Мрієте стати стрункими й здоровішими, та не знаєте з чого почати? Намагаєтеся подолати стрес та впорядкувати свої думки? Не відкладайте «на завтра». Книжка “Never stop” – добрий спосіб почати позитивні зміни вже сьогодні.
Саме це обіцяє анотація книги, тож дві авторки нашого блогу вирішили перевірити мотиваційний ефект never stop. Що з цього вийшло?
Розповідаємо одразу #ДвіДумки.
Поліна: я бігаю вже 10 років – ось таке зізнання. Мало хто знає цю частину з моєї біографії, адже я не роблю селфі для соц мереж, не викладаю постійно кілометраж та не приймаю участь у забігах. Я бігаю для себе, бо в житті ніщо не замінить відчуття повної свободи, коли ноги ледь торкаються асфальту, а в голові діалог із самим собою. Бігаю не регулярно, іноді можу місяць не взувати кросівки, а потім надолужувати кожного дня. Саме тому я взялася читати “Never Stop” Марі Карачиної, адже хотілося зрозуміти, що закоханих у біг багато. І це дійсно прекрасно.
Тетяна: колись у школі я вважала себе спортивною людиною, брала участь у змаганнях і не мала проблем із силою волі. Проте коли в січні цього року я вирішила побігати на біговій доріжці, щоб з весни поринути в приємні бігові прогулянки, то зрозуміла, що десь щось пропустила в собі. Які там прогулянки? Гину вже після другого кілометра! Книжку “Never stop” вирішила прочитати, щоб перевірити, з якого тіста зліплені люди, які долають цілі марафони. А раптом це додасть сил і мені зрушити свої «досягнення» з мертвої точки!
З чого почати?
Поліна: не шукайте причини, просто починайте. Ось така порада від Марі, яку можна використовувати не лише в питаннях фітнесу. Навіщо загадувати, занадто довго готуватись, наважуватись, якщо варто лише взути кросівки і зробити крок? У своїй книзі “Never Stop” Марі Карачина на власному досвіді розкаже, як важливо робити те, чого вимагає серце не дивлячись на навколишні обставини. Просто в житті завжди буде достатньо перепон. Мені весь час згадувався малий хлопець Кевін з відомого новорічного фільму «Сам удома» та його приклад про ролики. Вони були настільки гарні, що хлопець катався на них лише удома. А через рік він із них виріс. Тому не дозволяйте собі виростати з власного життя. Рух – це і є життя, і це не обов’язково має бути біг. Але головне правило – треба щось робити.
Тетяна: хоч, на перший погляд, видання мотивує людей, які ніяк не можуть зібратися з силами й вирушити на пробіжку, для мене ця книжка передусім про самодисципліну і рух загалом. Авторка книжки ілюструє, як буквальне розуміння бігу чудово накладається на філософське бачення життя як невпинного руху крізь перешкоди. Марі Карачина на своєму досвіді показує, як знайти рівновагу всередині, й робить це без дешевих гасел на зразок «як змінити своє тіло за три тижні».
Ніколи не зупинятись!
Тетяна: стиль оповіді “Never Stop” – гідне обрамлення для небанального життєвого досвіду дівчини, яка просто так взяла й подолала забіги в Києві, Бостоні, Нью-Йорку, Москві, Стокгольмі й інших містах. Книжка починається, ніби оповідання про біг як спосіб утамування болю. Далі розповідь перетворюється на інформативний нон-фікшн, щоб час від часу перериватися рефлексійними врізами про кохання, дружбу, втрати і здобутки. Укупі це справляє враження стильового експерименту і, може, саме він і чіпляє на гачок навіть тих, хто зовсім не переймається бігом у своєму житті.
Поліна: але ми ж тут зібралися на відверту розмову? Книга дійсно дуже красива. Білий папір, мотивуючі світлини гарної дівчини. Але уся книга дуже схожа на щоденник, в якому емоційність займає перше місце. Тому тих, хто бажає отримати підручник з правильного бігу може спіткати легке розчарування. А ось ті читачі, які шукають мотивації та пояснень масових захоплень бігом знайдуть у книзі те, на що чекають. І може навіть трішки більше. Мені не вистачило практичних завдань та порад. В книзі багато важливої інформації для марафонців та учасників масових забігів, а от початківці залишаться з певним інформаційним голодом. Я знаю, що ніколи не бігтиму марафон (а завдяки книзі “Never Stop” просто впевнена у цьому), тож мені хотілося б більше цікавих порад для тих, хто бігає стадіоном біля будинку. Хоча, список треків я для себе таки зробила ?
Я розумію задум автора розказувати про власний досвід, але й зазначила, що деякі речі (на кшталт правильного харчування або розминки перед пробіжкою) Марі для себе бачить як щось загальновідоме, а тому не розкриває цього у книзі. Саме такої інформації мені не вистачило.
З невеликих кроків складається зоряний шлях
Поліна: ви бачили, що у книги неймовірна обкладинка? А у середині дещо більше. Марі Карачина власним прикладом показує, яким може бути життя – емоційним, сповненим рухом та пригодами, а головне – постійним змаганням з самим собою. Бо кожен кілометр, кожні зіпсовані кросівки наближають людину до гармонії – з власним тілом, з своїм серцем і душею. Особливо мені сподобалися слова авторки про мотивацію – не треба бути шаблоном, який слідкує за модою та підганяє себе під якийсь стандарт. Треба бути неперевершеним оригіналом самого себе, розуміючи свою цінність та життєву мету. Після останньої сторінки мені закортіло знову побігати тихим вечірнім стадіоном або ранковим морським узбережжям. А чи це не найголовніше?
Таню, а чи є у Марі заохочення для тих, хто лише хоче почати бігати?
Тетяна: для тих, хто все-таки хоче вдосконалити якість свого життя бігом, у Марі Карачиної хороші новини. По-перше, авторка наполягає (і це направду заспокоює тих, хто вмирає на першому кілометрі й не хоче продовжувати тренування через зневіру в собі), що головне змагання на дорозі, як і в житті, – це змагання з собою: «Мені просто потрібне розуміння, що я можу, – тільки для себе». Ось чому не варто перейматися чужими досягненнями, так само як і своїми комплексами, а краще надихатися позитивною мотивацією («Сьогодні мені вдалося пробігти більше, ніж учора, і не загинути! Клас!»). Для зручності авторка пропонує нескладний комплекс тренувань, із яких можна почати бігати без остраху зненавидіти цю справу і себе.
По-друге, авторка переконує, що піклуючись про своє здоров’я через біг, людина цілком прагматично зберігає найцінніше – час свого життя.
По-третє, біг, як і кожна справа, яку людина виконує із зусиллями, наповнює змістом усе: харчові звички, спілкування, світогляд, самооцінку, зовнішній вигляд тощо. Ось чому книжка стане в пригоді тим, хто тимчасово втратив смак до життєвих досягнень і пустив усе на самоплив.
Топ цитат
Тетяна:
Рух лікує. І це не обов’язково повинен бути біг. Тільки під час руху все починає змінюватись. І всьому можна надати ту форму, якої забажаєте.
Біг – кругообіг взаємодопомоги.
Поліна:
Що таке марафон? 40 км монологів з собою. 2 км очікування. І 195 м просвітлення.
Головне – наважитись і рухатись, навіть якщо на початку це схоже на кроки пацієнта під час реабілітації після перелому ноги.
Кому варто прочитати
Поліна: тим, хто любить бігати і тим, хто ненавидить це ще зі школи.
Тетяна: «Чомусь люди вважають себе господарями своїх емоцій, коли перескакують з одного стану до іншого зі швидкістю світла. Та насправді господарі ті, у кого всередині панує рівновага», – пише авторка. Власне, книжка буде цікава усім, хто шукає цієї рівноваги, але закидає свої пошуки на півдорозі. Можливо, щоб їх продовжити, варто взути кросівки й вирушити на пробіжку. Тим більше, тепла весна близько.
Кому не варто читати
Тетяна: тим, кого влаштовує в собі все. Якщо такі існують, звісно ?
Поліна: людям, які хочуть отримати фітнес тренера у книжковому варіанті.
Схожі книжки
Поліна: «О чем я говорю, когда говорю о беге» Харукі Муракамі, «Ешь правильно, беги быстро» Стів Фрідман, Скотт Джурек
Тетяна: «Народжені бігати. Рух до безмежних можливостей» Крістофер Макдугал
Читати: Just do it! Мотивуйтеся правильно
Читати: 13 кроків до керування своєю підсвідомістю
14 thoughts on “Ніколи не зупиняйтеся! #ДвіДумки: “Never stop” Марі Карачина”