Гіларі Бойд «Лавандовий дім»: чи є кохання після 60-ти?

З чим у вас асоціюється старість? Мабуть, першими на думку спадуть всілякі негативи: немічність, хвороби, пенсія, ліки, субсидія, маразм… А вже потім приємнощі: мудрість, досвід, заслужений відпочинок, внуки. Гіларі Бойд показує старість як початок нового життя, коли вже не треба озиратись на весь світ. А ще ця книжка ідеально підходить до пункту #YakabooBingoAutumn2018 номер 21.


Британка Гіларі Бойд має медичну освіту і тривалий час працювала журналістом рубрики здоров’я – писала здебільшого про лікування депресії, а також про вагітність та прийомне батьківство. Загалом у її доробку сім нон-фікшн книжок. Також багато уваги вона приділяє благодійності, зокрема роботі з фондом боротьби з раком.

Але нас Гіларі Бойд передовсім цікавить як романістка, яка створила новий напрям у літературі — “грен-літ” (gran-lit) — літературу для і про бабусь та дідусів. Зрештою, її перший роман «Четверги у парку» у пресі охрестили «50 відтінками сірого для пенсіонерів». Що ж, творити художню літературу Гіларі Бойд почала у віці 60-ти.

І тепер може похвалитись вісьмома романами про кохання у поважному віці. «Лавандовий дім» – наразі єдиний перекладений українською.

Сивина в бороду, біс у ребро

Перша сцена, яку ми бачимо на сторінках «Лавандового дому», – відомий виконавець мадригалів Крістофер залишає піаністку Ненсі, щоб зійтись з удвічі молодшою латвійською співачкою Татьяною. Він вже тривалий час зраджував дружину і от нарешті вирішив зробити вибір на користь свіжої крові. Ненсі відчуває, що її світ раптово тріснув і не залишилось нічого цілого.

Та жінка оговтується і зосереджується на родині – дбає про внучок, поки донька Луїс та її чоловік Росс з’ясовують, хто більше винен у сімейних негараздах. Все ніби добре, аж поки на вечірці з нагоди дня народження найкращої подруги Лінді не зустрічає виконавця кантрі Джима.

Чи має бабуся право на щастя?

Сюжет у Гіларі Бойд розгортається за канонами шекспірівських star-crossed lovers з усіма можливими перешкодами для закоханих, але з поправкою на вік. Бути щасливою з Джимом Ненсі заважають: хвора мати, яка вперто не хоче пройти діагностику і лікуватись, постійні конфлікти доньки і зятя, які не вміють слухати одне одного і почали спільну справу, а ще внучки, за якими вона мусить пильнувати, поки їхні батьки працюють і сваряться. 

Здавалось би, коли діти виросли, Ненсі може пожити власним життям, але вона стикається з постійною критикою від егоїстичної доньки (будьмо відверті, Луїс зручно, що мама може у будь-який момент подивитись за дітьми), яка прикривається тим, що хоче захистити довірливу матір, і Френсіс – незадоволеної бабусі, якій Ненсі ще з дитинства не може вгодити. 

Та чи тільки це перешкода для закоханих?

Він збрехав

На перший погляд може здатись, що тільки рідні Ненсі на заваді коханню двох зрілих людей. Але тільки на перший погляд. У Джима Боудрі є неабияка таємниця, якою варто було б поділитись на самому початку, а не затягувати до того моменту, коли кохана дізнається про все від доброзичливців, яких ніколи не бракує. 

Таємниця — тобто вже зовсім не таємниця — розлучить коханих, тому що не годиться починати стосунки з брехні. 

Добрячих півкниги мене мучила думка про те, чому ж ця історія називається «Лавандовий дім»? А потім прийшла відповідь: це – поворотний момент, у якому вони будуть і щасливі, і водночас нещасні, але вже у той момент доля Ненсі і Джима вирішиться, хай навіть вони ще не знатимуть про це.

Лавандовий спокій

Пройтись лавандовим полем десь на півдні Франції – доволі банальна мрія, але мені хотілось би. А вам? Можемо вирушити разом до «Лавандового дому» і дізнатись, що ж сталось з доброю бабусею Ненсі та її коханим Джимом. 

Хто посмів сказати, що кохання – привілей молодих та романтичних? І в шістдесят можна будувати стосунки, саме тоді “доки смерть не розлучить” звучить насправді правдиво і реалістично. Остання спроба досягнути щастя – нехай вона буде вдалою.

Читати також

Гіларі Бойд «Четверги в парке», Володимир Лис «Стара холера» та «Століття Якова».

(Visited 140 times, 1 visits today)
Юлія Дутка
Юлія Дутка
Трилероїд, інтроверт та психоаналітик-аматор. Ви хочете про це поговорити? За фахом - журналіст, та більше тяжію до редагування. Люблю соло-подорожі, важкий метал, м’яке світло, волохатих корів, Скандинавію та бензопили. Мрію попестити ісландських коників та потиснути руку Чакові Поланіку.
http://tarels.blogspot.com/%20