Читання напередодні Різдва по-своєму атмосферне: хочеться, щоб казки містили не лише захопливий сюжет, а й суть чарівних свят. Саме такі книжки – про котів, Різдво та легенди ? – ми обрали для цього огляду. До речі, добірку можна вважати логічним продовженням матеріалу до дня святого Миколая.
Читати: Під подушку сучасним дітям: поєднання традицій і досягнень у святковий вечір
Якщо вам зручніше слухати, а не читати, тримайте подкаст:
Різдво Лілі. Лоранс Бургіньон
Хто надихає, про того й пишуть
Домашні улюбленці іноді можуть утнути таке, що й на фантастичну історію вистачить, а якщо в тебе вдома троє котів, і місце роботи – книгарня, то написати історію для дітей – то вже майже обов’язок.
Зараз Лоранс Бургіньон уже далеко не просто консультант із магазину книг, і господиня для котів, а авторка низки дитячих історій, які перекладені на різні мови світу. Її чоловік – художник-скульптор, що також посилило творчість бельгійської письменниці.
Серед книг письменниці є історія про Макса – червоного трактора, і про драконятка Ігната, і, навіть, на туалетну тему (і пов’язані з цим дитячі страхи). Сподіваємося, що крім Історій про Лілі, видавництво Nebo Booklab Publishing таки підготує нам і інші її книжки.
Необережні радощі
Отож, Різдво Лілі – історія про котів. Знайомтесь із котячою родиною: тато-художник і донька-непосида. Різдвяний час, ковзанка, але разом вони не просто гуляють. Тобто Лілі, звісно, вже ось готова бігти на лід, кататися, падати, але татові потрібно малювати портрети. І потрібна перша клієнтка, перший портрет. А доня-непосидюча кицька, здається, саме втілення руху… з пухнастим хвостом:
Ти закінчив, Тату?», «Ми йдемо на ковзанку?», «У мене вже мурахи в лапах.
Терпінню тата-кота можна позаздрити… Але ж свято, і ніхто не хотів нікому псувати заряд позитивних емоцій. Та не так сталося, як гадалося – надмірний згусток енергії, що навис тоді над парком біля мольберта таки вилився в недуже приємну пригоду. Невже праця батька була марною? І як тепер бути з грошима? Хвилюватися читачам доведеться, але не багато, бо Різдво ж на дворі! А це – час див і здійснення бажань, час приємних несподіванок і відкриттів.
Затишок спільних зусиль
Миколайчики, Різдво та Новий рік – витратний час для батьків. І хоч копійка віддається з настроєм, усе ж буває й сутужно. У цій книжці-картинці письменниця зуміла промалювати момент із ціною свята, яке організовують батьки. Дуже нагадало атмосферу, яку передавала й Луіза Мей Олкот у розповідях «Коли приходить Різдво». Вартість праці та зусилля для монетки, що окупить подарунок – хороша тема, щоб нагадати дітям про те, що будь-яка їхня допомога – це приємно й корисно, як для мами і тата, так і для самої дитини, адже їй також колись таки доведеться дорослішати:
Гайда на ковзанку! Цього разу я тебе запрошую!
Білий сміх від ілюстратора
Із самого форзацу читачів огортає тепло та затишок, які панують в очікуванні свята – над книжкою попрацював білоруський художник.
Заметені дахи, білі хмарки з димарів, сніг, лід і сміх! Так, Андрію Арінушкіну. навіть, сміх вдалося вималювати. Он він, лунає з ковзанки. Художником детально промальовані емоції головних і допоміжних героїв: від люті довгожданої клієнтки до ледве стриманого сміху художника й захвату кицьки від завершення вечора.
Ця ілюстрована історія викликає теплі, хороші емоції, хочеться обійняти тата, нарешті, зібратися з друзями на каток. Читати хочеться дітям і з дітьми, бо в чарівні зимові вечори, а особливо напередодні Різдва, трапляються найнесподіваніші, кумедні та повчальні історії.
Різдвяний гном. Свен Нурдквіст
Петсон і Фіндус. Коли приходить не Санта й не Йолоупуккі. Історія про винахідливість і дружбу
Свен Нордквіст (71 рік) – шведський дитячий письменник і ілюстратор. Відомий насамперед завдяки своїй серії про Петсона і його кошеня Фіндуса.
За книгами про Фіндуса й Петсона були створені фільми та мультфільми, а також створена комп’ютерна гра. Вони дуже популярні у Європі, і насамперед – у Німеччині. Цікаво, що як Петсона і Фіндуса його героїв знають не в усіх країнах. Наприклад, німецькою Pettersson і Findus. У Данії їх звуть Peddersen і Findus, а в перекладах англійською – Festus і Mercury.
Спочатку Нордквіст збирався створити історію двох людей похилого віку, постійно чимось важливим зайнятих, але котрих постійно відволікають випадкові й не дуже пригоди. Одним із цих персонажів став уже немолодий дивак Петсон. Котрий дуже нагадує самого Нордквіста – такий же домосид і відлюдько. Оскільки для розвитку сюжету Петсон постійно потребував співрозмовника письменник знайшов його в образі пустуна, кошеняти Фіндуса, яке вміє розмовляти.
Фіндус в історіях Нордквіста – це молодий, веселий і швидкий на витівки кіт. Своє дивне ім’я він отримав від Петсона тому, що потрапив у будинок до свого господаря в коробці з написом «Фіндус зелений горошок» (Findus – це назва великого шведського концерну, що виробляє продовольчі продукти). Фіндус непосидючий і химерний. Фіндус може розмовляти, проте, звісно, приховує це від односельців Петсона.
Загалом у пригодах можна зустріти такі історії, як полювання на хижого лиса; гірську мандрівку у власному саду; іменини, з нагоди яких святковий торт печеться тричі на рік; посаджену на городі котлетку та іншу всячину.
Різдвяний гість прийде
Щодо книжки про Різдвяного гнома, то слід почати розповідь із назви. Російською роботу переклали як «Механічний Дід Мороз», шведською, тобто в оригіналі, назва така: “Tomtemaskinen”. “Tomte” – близько до перекладу на «гном», «домовик», а за оповідками і традиціями означає що це родич Санти чи Йолоупуккі, а саме – Томте, або Ніссе – дідусь, який приходить на Різдво з подарунками.
Історія містить неймовірну інтригу – чи дістанеться до дідуся й кота в Різдво бажаний гість із подарунками? Бо ж вони живуть так далеко, у Скандинавській глушинці. І чи добре себе поводив кіт?
– Гном? Що ти знаєш про гнома? – Петсон здивовано глянув на кота. Насправді ні про якого гнома раніше ніколи розмова не заходила. Коти, як правило, святкують Різдво без гномів. Та Фіндус, звісно, був не такий, як інші коти.
Петсон, звісно, розчулився від відповіді кота про те, що він чув про гномів та чув про подарунки, які вони приносять дітям. І побачив ті вогники бажань у погляді улюбленого кота-друга.
Кіт дуже нагадує шалену пятирічку:
Фіндус погарцював трохи на канапі. Раз по раз він позирав у вікно, щоб побачити, чи споночіло надворі. Тоді знов подивився на годинник. Як же поволі йде час.
Зберегти надію й натякнути на правду
У задумі автора гармонійно поєднуються відносини друзів із різницею у віці, і відносини «батько-син», або ж «дідусь-онук», бо Петсон то бавиться зі своїм котеням і погрожує «жбурлячем сніжок», то щиро хвилюється, наче батько, щоб той був ситий, і не приймав ніякі розчарування близько до серця.
Упевнити підопічного в тому, що Різдво таки настане, і кіт отримає свій подарунок, і, водночас, підготувати до того, що візитові святкового гостя з мішком може також щось і завадити, – важке і відповідальне завдання Петсона.
Та ось у такі моменти, коли старший друг говорить молодшому правдиві, але не дуже приємні речі щодо можливого перебігу свята, і після сказаного гасне надія – Петсон швиденько виправляється. Він намагається залишити в душі кота хоч якусь впевненість і світло сподівань. Хвилюючі прийоми підготовки до дорослого життя, що сказати. Така гра в сподівання – витончена, акуратна й не перевантажена. Мурашки по шкірі від читання тих діалогів забезпечені.
Водночас, історія про Різдвяного гнома – це неабияка інструкція про підготовку до свята, про те, як власними руками можна робити речі, які створюють свято, настрій, дарують щастя іншому. Це і вежа зі снігових кульок, і список бажань, і, навіть, покупка нових ящиків чи майстрування ляльок, які можуть привітати з Різдвом найкращого друга.
Читати не можна розлучитися
Велика кількість сторінок не повинна лякати – «води» і важкого тексту тут не спостерігається. Усе по суті, кумедно, по-доброму і страшенно інтригуюче. Є ризик проганяти за читанням з малечею цілісіньку ніч перед Різдвом. Проте книжка, як Адвент-календар – невелике дозування зробить цілий місяць перед Різдвом пригодницький.
Якщо захочеться продовження, то варто прочитати й інші історії серії. Є, наприклад, «Різдво у Петсона».
Знати, звідки взявся кіт – цього у принципі достатньо для початку з будь-якого місця серії. Не обов’язково зберігати хронологічній чи тематичний порядок.
Перше Різдво. Дзвінка Матіяш
Легенда про найперше свято народження
Дзвінка Матіяш – письменниця, котра відома своїми роботами: «Історії про троянди, дощі сіль», «Дорога святого Якова», «Марта з вулиці Святого Миколая», цьогоріч подарувала дітям історію про Різдво.
І дуже добре, що ця книжка не просто атмосферна кольорова розгорточка під ялинку, а щось значно більше і змістовніше. Зокрема тому, що тут і діти, і дорослі знайдуть для себе щось цікаве про витоки Різдва. Тут розповідь про вечір, яким був святим уперше, історія про народження, від якого почали лічити життя заново.
До Різдва або коли Його ще звали Месією
Малі чомучки, можливо, і не запитають самі «А що було до Різдва?», «А що таке Різдво?», але разом із Дзвінкою Матіяш, через її історію про малого Давида, родинне читання зможе стати корисною, глибокою бесідою і свято буде нести необхідне смислове навантаження. Бо тут біблійні істини. Актуальним, звісно, крім самої цілісної різдвяної легенди, вбачається чудово вписаний у задушевну розмову пастухів вираз: «І перекують вони мечі свої на рала…» – влучний спосіб поговорити з дитиною, де краще мірятися силою і, як потрібно пізнавати Бога, окрім як на війні.
Мрії, що ведуть до див
Автор – паломниця, яка подолала пішим ходом більше ніж 800 км, і точно знає ціну часу та зусиль, коли йдеш до мети.
От Давид хотів простору, свободи й бути пастухом. Але у нього на нозі після травми неправильно зрослася кістка. Його наполегливі бажання та дії в напрямку головного покликання, його віра посприяли перебуванню в потрібному місці, з потрібними людьми, з невипадковими думками й завданнями.
Інші пастухи, що працювали поруч із дідусем і Давидом прагнули пришестя Месії, але не через спільне бажання й потребу, а кожен через свої особисті проблеми: «хай прийде й накормить». І всі вони, такі різні, не очікували, що пізній вечір після задумливих розмов ще не закінчився, і що чекає далі.
Любити – чи можна вчитися ще
Ілюструвала книжку українська художниця Богдана Бондар. Її роботою є також, до речі, оформлення «Кухні пані Вишеньки» та фірмових листівок від Видавництва Старого Лева. Очевидно, що ілюстрації з цієї історії також потраплять до фірмових привітальних наборів – вони сповнені свята й любові.
Про любов Дзвінка Матіяш теж встигла написати. Можна по-доброму позаздрити вмінню письменниці так раціонально і корисно використовувати сюжет і його розвиток, так, наче це не швиденька логічна побудова, лише би сказати про головне й не порушити канонів про початок-зав’язку-закінчення. Вона пише дивне плетиво із сакральних знань, де на кожен абзац декілька ніш для глибоких роздумів, і, одна за одною – високі, вічні теми в незвичних поданням, самоаналіз героїв, їхній духовний світ… Цілий світ рядками до фіналу.
Любити – це просто. І всі це вміють. Чого тут іще вчитися?
Радіти й пам’ятати
Зустріч із дитям, що осяяла всю ніч і весь світ – неповторність миті передана авторкою глибоко і змістовно. Чітко і влучно виписані почуття Давида про те, що разом з урочистістю ролі обраного свідка є почуття смутку і відповідальності, втрати на певний час довгожданого Спасителя, його пошуки і віра в нову зустріч. Свято має нагадувати не лише про красиву легенду, а і про зміст того народження, з яким усі один одного вітають. І письменниці нагадати про це вийшло тонко і красиво.
Отож, у Дзвінки вийшла прекрасна книжка про історію народження, то ж і серед подібних потрібно радити щось із біблійним нарисами, з відомими легендами. Видавництво Братське переклали, наприклад, чудову роботу Селін Ґунгільд «Ослик Марії», а наочним і не менш захопливим бонусом до Різдва буде «Книжка–вертеп» Мирослава Лаюка від Видавництва Старого Лева.
10 thoughts on “Коти, Різдво і легенда про Месію. Друга частина про незабутні книжки до свят з традиційними та альтернативними історіями”