Під подушку сучасним дітям: поєднання традицій і досягнень у святковий вечір

Найочікуваніше свято одночасно для дуже багатьох діток, це, звісно, – день святого Миколая. Усе частіше дорослі ставлять собі за мету виховати дитину так, аби вона розуміла суть усіх свят, і робила виважений вибір, як їй святкувати цей день.

А для того, щоби день не перетворювався на витребування подарунків, а обов’язково мав підґрунтя й підготовку, уже не одна мама розповідала своїм дітям, хто ж насправді такий святий Миколай, що крім хорошої поведінки, вивченого вірша, чи пісеньки треба б іще задуматися про важливе, про щось таке, що торкається всіх.


Якщо вам зручніше слухати, а не читати, тримайте подкаст:

1_15_12


Належна підготовка – половина свята


Серед зимових книжок такі історії містить робота від видавництва Час Майстрів. Це подарункове видання носить назву «Книга, яку треба прочитати до дня святого Миколая». І, оце «до» означає таки «заздалегідь», а не лише в честь свята. Дуже влучно було дати роботі таку назву, бо в ній і мотивація читати, і стимул належно приготуватися до свята.

Як і хотілося би кожному читачеві, який знайомиться зі святом, книжка найпершою дарує розповідь про самого Миколая: з моменту, коли він тільки народився, і навіть ще раніше – з опису родини, з історії його мами й тата.

Далі наведено легенду про його найперший гучний вчинок. Допомогу, яка була надана таємно, але так вчасно й щиро.

Мабуть, це правда, – думав янголик, – я тут новенький. Спершу мушу, як і кожне янголя, повчитися, бо ж іще навіть крил не маю. Але ж тут і я міг би бути корисним.

Непогано розписаний життєвий шлях святого з його найголовнішим вибором – він став єпископом.

Заслуговують щирої уваги й допоможуть створити тиху зимову атмосферу ілюстрації художниці Світлани Рудікової. Водночас книга насправді величезна – створюється хороший настрій, розгортаються роздуми про добро.


Солодощі – це не важко


Книжка в середині має пісню й навіть рецепт незвичайного печива. Ґудзикового. Це пов’язане з оповіданням про ґудзик святого Миколая. Ідея написати таку легенду-здогадку прийшла директорові Видавництва. Бо він часто на Львівщині, особливо в часи зимових ярмарок, не раз чув частинами таку оповідку, і вона його захопила так, що … не могла не стати доповненням до цієї книжки. Печиво, говорять, смачне, бо деякі читачі-малята вже пекли його, і ділилися радістю, що смак у нього справжній, святковий, а робити й самостійно не складно.


Миколай теж пише листи


Книжка малят не відпускає, вона стає поводирем у передтиждень свята. Дітки точно почнуть мріяти, як воно – бути помічником Миколая. Адже в книжці наведена легенда і про них.

Хрусткі від свіжої фарби сторінки надихають дізнаватися про головного героя свята більше. Фінал книжки є досить інтригуючим, адже в ньому розміщено листа ВІД Святого Миколая й читаки вже лише через нього хоч трішки, але підготуються до 19 грудня.

Незвично буде дарувати таку книжку напередодні, але вона того варта – комплексно торкаються всіх основних моментів святкування – тут і про щирість, і про подушки, і про підготовані «чобітки», і навіть про гостинці для Миколая.


Ніша поповнилася


Ця книжка – немов святковий довідник, містить окремі оповідання, вірші, легенди за темою. Можливо, комусь не вистачить одної, зв’язної і всепронизуючої сюжетної лінії, чи героя-дитини, яку напередодні свята спіткають які-небудь випробування і в котрої все щасливо закінчується. Натомість невиправдано багато уваги старовинним саморобним іграшкам, через походження яких робота й зазнала неабиякої критики уважних читачів.

У цілому своє святкове призначення книжка виконує добре, це справді те видання, якого не вистачало на дитячих поличках, бо це не лише вірші й листи до Миколая, а історії, які з різних боків розкривають свято Миколая як добрий, затишний, довгожданий сімейний вечір.


Вибір батьків.ТОП-25 дитячої літератури до Дня святого Миколая


2_15_12

«Тато на зв’язку» – альтернатива традиційним миколаївським книжкам


Вибір щодо наступної книжечки в огляді впав на шалену історію. Яка вчить менше користуватися Інтернетом і цінувати справжню, живу дружбу.

Книжечка з Бельгії потрапила до україномовних поличок через видавництво Читаріум, яке вже не вперше приносить читачам радість перекладами відомих книжок-картинок. Цього разу це дуже сучасна, соціально спрямована, і дуже яскраво намальована повчальна казка «Тато на зв’язку».

Весела пригода, яка сталася із родиною пінгвінів, змусить кожного з нас упізнати себе в діях, які трішки не сумісні із зимовими святами. А саме – зловживання часом перебування в соціальних мережах, замість теплого спілкування з близькими. Автор антиінтернетної розповіді сам і проілюстрував її. Хоча, мабуть, таки спочатку він її намалював.

Філіп де Кемметер любить різноманіття: іноді він малює фарбами, іноді він працює з Photoshop або наповнює портретами свої зошити. Автор та ілюстратор створює дитячі книги та пише статті для дітей та дорослих. У Бельгії Філіп де Кемметер кілька років тому отримав Prix de la Gravure. І його книжка доведе, що талановиті люди мають талант до всього.


Не про подушку й не про ялинку


На поличці огляду його книга «Тато на зв’язку» (“Papa est connecté”) зовсім не випадково. Книжка-картинка була перекладена на іспанську, російську, українську, італійську, корейську, китайську та польську мови.

Цю історію дуже актуально читати в пору сімейних свят. Діти нашої ери страждають від надмірного впливу ґаджетів, але ж також і дорослі, і саме з ними малюкам не вистачає спілкування – живого, близького, повсякденного. Є така думка, що через це сучасні тодлери починають пізніше говорити.

Для того, щоби діти не сприймали повчань відразу негативно, головним героєм своєї усмішки і віртуальної реальності Філіп де Кемметер обрав тата. Тата-пінгвіна. А його син – активне, шалене хлопчисько, що любить футбол та серфінг, навпаки: не розуміє, чому тато не розлучається з комп’ютером ні на хвилину, і навіть іноді не дивиться на сина й на дружину, бо: «О, прийшов новий лист!», «О, у мене новий друг!».

Злощасна мережа Айсбук ще б трохи й точно затягнула би тата через екран. Але, на диво, вимкнувся Інтернет. І тут почалася справжня, повчальна і смішна сімейна пригода для пінгвінів. Тато нарешті був навчений, отримав єдиного, але справжнього друга і провів прекрасний вечір із сім’єю – мрія до святого Миколая, чи не так?

Ілюстрації у Філіпа дуже ретельно промальовані – є і фото шоп-штампи, і графіка, й акварелі, усі об’єкти пов’язані один з одним, багато чого пояснюють і взагалі книжка – навіть напівкомікс. Бо діалоги, буває, прописані в картинках, а щоби зрозуміти всю серйозність ситуації, необхідно вивчити знаки довкола місця пригоди пінгвінів (попередження про лід, айсберг, бочка з вогнем).

Окремо хочеться похвалити перекладача за влучно і красиво підібрані зрозумілі і хвацькі відповідники здавалося б, звичайних слів:«запушений памороззю». А які імена в татових «друзів»: «Айсберг», «Хрум», «Льодяник», «Іглуу». Зачарують читачів і рибки на форзаці. Риби-смайли. Таких іще вчені не знаходили.

Останнім часом у нас удома віє морозцем: мама сердиться на тата.


Катерина Міхаліцина для #ПроЧитання: “Коти в нас поки що не читають, але на книжках…спиться їм дуже солодко”


3_15_12

Третя книжка – це знахідка від Видавництва Старого Лева, повість від чарівної Дзвінки Матіяш для майже дорослих «Марта з вулиці святого Миколая».

Дівчинка на обкладинці, яка не дотягується до гранату – до фрукту, який символізує щось бажане, але не відоме, доросле, таке близьке, але одночасно ще й таке далеке життя. Не розумієш, що з тобою відбувається, чому присутній неприємний нігілізм у діях, усе не так, люди перестають подобатися, а власна поведінка не викликає докорів сумління … відчуваєш, що сам не свій і раніше такого не було, але ж і … якось начхати.


Перехідний вік


Майже дорослі думки, але ще такі не зібрані, не поясненні ніким.

Вчені говорять, що ще довго розвиватися передній частині кори головного мозку  саме там розвивається системність дій, організованість, саме там збирається життєвий досвід і корисно використовується.

Не зважаючи на назву, сама історія не є щоденником про свята, чи виключно зимовою книжкою для періоду канікул. Навпаки в повісті більше весни та літа, і суниць. Але доброта і втілення Миколая в тексті присутні завжди.

Дзвінка Матіяш – майстриня текстів, які заворожують, полонять розлогими, подекуди містичним роздумами, самоаналізом героїв, заглибленням у свою суть, своє бачення світу й переконання щодо всього навколо.

Її історії гармонійно красиві – і кожною частиною розповіді, і загалом.

Уважні читачі й поціновувачі її дорослих творів знайдуть у «Марті», вузлики, які зв’язують повість із «Дорогою святого Якова».


Така різна дружба


Величезний плюс у роботі – через практичну інструкцію про те, як можна дружити з неповносправними людьми. Після Марти центральним героєм повісті є все ж таки, Поліна.

Життєрадісна й молода душею жіночка – інвалід, яка дружить із підлітками, і вони з нею по справжньому дружать. Найвідвертіші розмови трапляються в неї вдома, вона – друг, партнер по грі, вона позитивний смс-хакер, яка не дасть засумувати навіть у дощ після невдалих самостійних робіт на уроках. У них різниця у віці більше ніж на батьківство! Та довіри теж місцями більше.


Допомога і зміни на краще


Допомога близьким, тим, хто потребує підвищеної уваги – лейтмотив повісті.

Інвалід, вагітна мама, художник під час кризи, людина після втрати рідних, жінка після повного розчарування, підліток, якому подобається хтось не взаємно – усі потребують допомоги. І Дзвінка Матіяш своєю історією надихає таку допомогу надавати. І не просто так, а від щирого серця, усвідомивши, відчувши, що тебе потребують.

Міняється протягом п’ятнадцяти місяців головна героїня повісті – Марта. Вона долає труднощі особливого віку, спостерігає, як навколо міняються люди – від нещасних доль, а ще більше – від добра й допомоги.


Серйозність і настрій на свята


Важливим моментом у повісті є висвітлення побажання підліткам шукати себе, чекати, коли своє «Я» зупиниться на милому занятті, і ніколи не розчинятися в іншій людині, завдаючи цим страждань собі. Ось таке доросле правило для майже дорослих читачів. Але від серйозності теми свята не зменшується, бо є навіть окремий розділ «Грудень» і, звісно, довгождане свято:

Пряничного святого Миколая я поставила в себе на письмовому столі. Святий Миколай спирається на стосик із книжками й усміхається в бороду. Невже такого святого Миколая можна з’їсти? Нізащо.

Ця книжка припаде до душі дітям-інтровертам, художникам, самотнім людям, дітям, які чекають на брата чи сестру.


Чому “Марту з вулиці Святого Миколая” варто прочитати всім без винятку


Ось такі різні, але однаково важливі книжки чудово пасують до грудневого свята й зуміють приємно здивувати не лише дітей, а й дорослих.

Збирайтеся разом на читання!

Ірина Варламова
Десь два роки тому в моїх профайлах можна було побачити: юрисконсульт, депутат, помічник керівника... Усе так, певною мірою, і залишається, та зараз моя найголовніша роль - мама. А найбільшим хобі завжди було читання. То ж я заснувала спільноту про читання дітям "Читата: читає мама і тато". Зі своїми дописами можу трапитись вам ще на Барабуці та в блозі Видавництва Старого Лева, у рубриці "Книготерапія" в сумській студентській газеті "Academix". Допомагаю бібліотеці в рідному селі поповнювати фонд та триматися сучасності. Просто так. Мрію відкрити книгарню-кав’ярню з дитячою кімнатою. Мотиваційна література для батьків, дитліт; книги для бізнесу та саморозвитку, історичні романи завжди знайдуться на моїх поличках і сторінках блогу.

490 thoughts on “Під подушку сучасним дітям: поєднання традицій і досягнень у святковий вечір

    Залишити відповідь