Дуже французька книжка. #ЧитаємоРазом: «Ніжність» Давід Фоенкінос

Міні-флешмоби в рамках рубрики #ЧитаємоРазом тривають! Сьогодні розпочинається нова весняна тема – #КнижковіІсторіїКохання. Запрошуємо всіх поціновувачів любовних історій та книголюбів приєднатися й читати разом із нашими оповідачками. До речі, вони вже обрали книжки й готові ділитися враженнями про першу – «Ніжність» Давіда Фоенкіноса.


Оглядачки

16_5_05

Оля @helga_reads: у старшому підлітковому віці (десь після 15-ти років) романтичні сюжети приваблювали мене найбільше. Саме тому було прочитане все, що було в доступності й хоч якось відносилося до цього жанру. Після того, як у мене з’явилося реальне особисте життя, читати про чужі стосунки стало не так захопливо 🙂 Та все ж іноді цікаво поринути в переживання уявних героїв.

Оксана @wanderlust_reading: зачитувалася пристрасними жіночими романами в 15 років, зараз же найчастіше сміюсь над їхніми головними героїнями. Проте гідні сюжети та персонажів досі знаходжу в цьому жанрі, тому не припиняю читати книжки з милими обкладинками. Інколи навіть вмиваюсь сльозами над ними, переживаючи за долю закоханих.

Поліна @belle_library: прагматизм та сарказм – це про мене. Саме тому, зберігаючи жорсткість і реалізм у житті, у книжковому світі я іноді люблю поринути у світ із райдужного зефіру та романтичних почуттів. Проте, ключове слово тут «іноді». Я досить вибагливий читач у цьому жанрі й не люблю завелику кількість романтичних теревенів, тому з великою цікавістю готова поринути у вир романтичної книжки аби переконатись, що сучасні книжки про кохання – особливі.


Симфонія кохання


Поліна: з першого погляду на обкладинку роману Давіда Фоенкіноса «Ніжність» всередині розливається приємне тепло та передчуття чогось магічного. Одна сторінка, дві, десять – й ось уже й кінець історії, яку ви неодмінно пропустите через своє серце. І не обов’язково закохуватися в увесь роман, вам цілком може вистачити абрикосового соку з його сторінок, або несподіваного поцілунку, або хрустких хлібців. У романі Давіда така кількість сентиментальних елементів, що тільки й залишається обирати свій особливий триггер.

Розказати вам сюжет – значить позбавити вас цікавості прочитати її. Мені здається, що у випадку з романтичними історіями краще взагалі не знати про що йдеться. Можу лише зауважити, що книга відверто французька. Як відомо, саме французи сповідають спосіб життя зумовлений на задоволеннях. Чуттєвість в усьому – поцілунках, смакових рецепторах, тактильних відчуттях, тканинах. Зауважте, скільки уваги придають деталям саме французькі автори. Смак життя в повсякденні – ось чим була для мене ця книга.

Я прожила цю історію разом із головними героями. Вони знайшли спосіб привернути мою увагу й не відпускати до останньої сторінки. Одна жінка, декілька чоловіків – і стільки різних почуттів між ними. Якби мене змусили агітувати за цю книгу, то я б не знайшла правильних слів для її рекламування. Бо такі історії не потребують занадто багато галасу. Справжнє кохання бере свій початок у тиші, як симфонія. Для мене «Ніжність» – це музика, чуттєва та незалежна. Як французька жінка.


Дійсно ніжна історія


Оля: я зовсім не знавець французької літератури, але для короткої характеристики новинки від Видавництва Старого Лева мені приходить на думку тільки таке формулювання: «дуже французька книжка». Вона така несхожа на нашу літературу, така невловимо приємна й неймовірно чуттєва. Кожен опис змушує сотні мурах бігати по спинах читачів, а внутрішній світ героїв описується зовсім нехарактерно для більш звичної нам літератури – слов’янської, або американської/британської.

Що мене приємно вразило, так це зображення головного героя. Він не ідеальний, сором’язливий і не впевнений у тому, як треба діяти. Це дуже правильно! Адже занадто часто нам із кіно та книжок транслюють якісь неправильні стереотипи про ідеальних чоловіків та жінок, яких у реальному світі не існує. Радує така реалістичність зображення стосунків.

Не хочеться зовсім відкривати сюжет, але мушу сказати, що в книзі описується втрата важливої людини і знову ж таки мені сподобалось як це подається. Немає надмірного песимізму та відчуття, що автор хоче «вийняти душу» зі своїх читачів. Сюжет переважно зосереджується на тому, що треба рухатися далі, вчитися жити по-новому й дає відчуття надії на щасливе майбутнє, не дивлячись на сумне минуле.  Ще один плюс від мене.

Звісно, видання й переклад «Ніжності» виконаний на вищому рівні, особисто я не маю жодних нарікань чи зауважень. Дякую ВСЛ за це. Купуючи книжки цього видавництва, ви можете не сумніватися в якості.


Книга, що пасує до будь-якої пори року


Оксана: зізнаюсь, що я далеко не фанат французького мистецтва. Кінематограф проходить повз мене, а от із сучасною літературою Франції, як не дивно, справи інакші. Рік тому мене приємно здивував «Читець у ранковому експресі» від видавництва Віват, тепер так само сподобалась «Ніжність».

У творах, які французькі автори роблять такими невеличкими за обсягом, що прочитати книгу можна за годину, чудово розкриваються переживання героїв. Можливо, самі характери та мотиви персонажів прописуються не різко, наче мазками пензля, але от емоції та переживання, які хвилюють героїв у час оповіді, надзвичайно яскраві та змушують у них вірити. Інколи ці емоції змушують героїв робити щось невластиве нашому менталітету – але, можливо, саме в цьому і криється всім відомий французький шарм?

«Ніжність» Давида Фоенкіноса може стати чудовим компаньйоном як у відпустці, так і в часи осінньої меланхолії. Першу – відпочивальну – характеристику надаю їй через легкий текст, короткі розділи, простоту викладення та тему кохання. Другу ж – філософську – присвячую через теми втрати та бажання того, що отримати не можеш. Як у першому, так і в другому випадку «Ніжність» вам подарує задоволення (на це я дуже сподіваюсь). Взимку ж книга зігріє теплом та осяє сподіваннями на краще навіть у темні часи.

Ну, а я читала її не у відпустці і весною – і це четвертий можливий варіант. Пора кохання, цвітіння та тієї самої ніжності скомпонувала все хороше в книзі та подарувала насолоду від читання. Цього щиро бажаю і вам!


Кому варто прочитати


Оля: тим, хто полюбляє читати про втрати й нові стосунки.

Оксана: любителям меланхолійних сентиментальних історій та комедії положень (комедія тут – не обов’язково смішне, радше абсурдно-ситуативне).

Поліна: поціновувачам французького шику та романтики.


Кому не варто читати


Оля: тим, кому не подобається романтика в будь-яких проявах.

Оксана: тим, хто не любить французьке мистецтво та його вияви (будь то література чи кіно).

Поліна: суворим прагматикам, які не люблять відтінків почуттів.


Схожі книжки


Оля: «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву» Аньєс Мартен-Люган

Оксана: «Читець у ранковому експресі» Жан-Поль Дідьєлоран

Поліна: «Каждый хочет любить» Марк Леві


Читати: 7 книг, у яких події відбуваються весною

Читати: Читання на вихідні: читаємо на природі

Читати: Новинки квітня: 97 книжок від українських видавництв


Придбати книжку в Yakaboo

(Visited 595 times, 2 visits today)
Катерина Молочко
Катерина Молочко
SMM в Yakaboo.ua, книголюб та автор проекту Best Books https://vk.com/b__books. Читаю лишень книжки з певною загадкою (детективи) або важкі психологічні твори (трилери), загалом усе те, що Джої заховав би у морозилку. Вірю, що поганих книжок не існує, є просто не та цільова аудиторія.
https://katemolochko.wixsite.com/blog