Такі книги не з’являтимуться в Україні ще щонайменше кілька десятків років. А, може, й не буде їх ніколи. Наша міграція вперто прямує назовні, а не всередину. Та вже зараз можемо зазирнути і дізнатись, що стається, коли в узвичаєне і доволі скуте суспільство європейського зразка вривається вихор з яскравих барв індійських сарі та карибських пристрастей.
Карибський слід
Зеді Сміт — англійська письменниця, відома своїми романами, есеями та оповіданнями. Вона входить до двадцятки найбільш впливових постатей Британської культури.
Фото: barclayagency.com
«Білі зуби» — перший роман видатної англійки, який у пресі одразу охрестили «першою літературною сенсацією нового тисячоліття», адже вийшов він у знаковому 2000 році. Одна з героїнь безумовно нагадає вам авторку. Матір Зеді — походить з Ямайки, батько — англієць. І це його другий шлюб.
Інші роботи Зеді Сміт:
- The Autograph Man (2002)
- On Beauty (2005)
- NW (2012)
- Swing Time (2016)
- The Fraud (запланований вихід на 2019).
Цікаво, коли чекати наступних перекладів…
Постійна тимчасовість буття
Вони їхали до Лондона не для того, щоб залишитись, швидше, щоб перебути важкі часи, перечекати бурю, та, зрештою, обросли сім’ями і сформували зовсім інше обличчя британської столиці. Вони залишились і, може, не стали британцями на всі сто, але не замкнулись в общинах, вивчили мову і не стали нікому нав’язувати власних поглядів. Шкода, що такий сценарій спрацьовує не всюди.
Мультикультуралізм і мусульманський атеїзм, брошурки свідків Єгови та бекон, вставна щелепа і заборонені бажання, генетичні експерименти та повернення до витоків – з такого міксу складаються «Білі зуби». У них відчувається відгомін війни і тяга до футуралізму. А ще вони аж дивно близькі за духом.
Щось я сумно все описую – насправді «Білі зуби» – книга дуже позитивна, місцями кумедна. Це не той англійський гумор, який геть чисто можна втратити під час перекладу, це уривки з життя трьох сімей, тому не без гострих кутів та гіркоти родинних непорозумінь. В історію легко вірити, вона справжня.
У «Білих зубах» – кожен має учворити свою дурницю. А хтось і дві. Або й три. Багато дурниць.
Діти доросліші за батьків
У центрі сюжету приятелювання бангладешця Самада та британця Арчибальда. Дружба починається з вельми дивного епізоду — Арчі вирішує покінчити з життям, задихнувшись вихлопними газами, і вибирає для цієї місії специфічну локацію — подвір’я халяльного різника.
Чоловіка рятує те, що за вимогами Корану у такому місці він геть не має права піти з життя отак. Хіба стікши кров’ю. Кількох хвилин на роздуми вистачає, щоб Арчі знову захотів жити. І невдовзі його самотнє життя скрашує карибська красуня Клара, у зовнішності якої тільки один недолік (див. у назву)…
«Білі зуби» — історія у понад сто років, і перед нашими очима проходить становлення не одне покоління. Ми бачимо мусульманське сімейство бангладешців, дивний союз британця Арчі та ямайки Клари, у минулому послідовниці свідків Єгови, а дещо пізніше на сцену виходять представники освіченого середнього класу — вчені і винахідники — європейці без жодних сумнівів Шафлени, від ідеальності сім’ї яких ледь не зводить зуби. На щастя, це триває недовго, бо деструктивна сила надмірного співчуття вганяє скапки у нудний шлюб.
Мігранти все ще думають про те, що можуть повернутись на батьківщину. Громадяни у першому поколінні вже сприймають Лондон як домівку і не відчувають тої тимчасовості, через яку їхнім батькам так важко прийняти реальність. Діти навчились жити тут і зараз, вони пишуть історію Нової Британії.
Ця історія могла розгорнутись будь-де. Це могли би бути ваші сусіди, якщо поїхати жити до Лондона…
Шукаєте своє місце у житті – читайте «Білі зуби»
Я б порекомендувала «Білі зуби» усім, хто заплутався у лабіринтах власного життя і відчуває себе некомфортно. Книга, звісно, — не універсальний мотиватор, але може допомогти налагодити продуктивний внутрішній діалог, зрозуміти, чи потрібно щось змінювати у житті, адже всі ми час від часу відчуваємо себе мігрантами, яким хочеться втекти світ за очі. Візьміть її у відпустку!
Читайте також: Артем Чапай «Понаїхали», Ґреґорі Девід Робертс «Шантарам», Елізабет Гілберт «Їсти, молитись, любити», Макс Кідрук «Подорож на Пуп Землі», Дебора Леві «Гаряче молоко».
17 thoughts on “Білозубі усмішки, «Вартова вежа» і миша майбутнього – «Білі зуби» Зеді Сміт”